ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РАДЯНСЬКА АРМІЯ

  Бібліографічне посилання: Сидоров С.В. РАДЯНСЬКА АРМІЯ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Radianska_armiia (останній перегляд: 17.06.2019)
РАДЯНСЬКА АРМІЯ

РАДЯНСЬКА АРМІЯ – офіц. назва осн. частини ЗС СРСР (крім ВМФ, Військ цивільної оборони, прикордонних та внутр. військ). До 25 лютого 1946 – Робітничо-сел. Червона армія (Червона армія, РСЧА). Заснована відповідно до Декрету РНК від 28 (15) січня 1918 про створення Робітничо-сел. Червоної армії для захисту населення, територіальної цілісності та громадян. свобод на території рад. д-ви. В Україні 2 лютого (20 січня) 1918 декретом Народного секретаріату була створена Укр. Червона армія, яка проіснувала з березня 1918 до січня 1919 і призначалася для боротьби з австро-нім. військами, збройними формуваннями Української Народної Республіки. На першому етапі складалася з 5-ти армій, кожна з яких мала від 3 до 6 тис. осіб. 1-ша, 2-га і 4-та радянські армії в Україні в ході боїв проти австро-нім., румун. та білогвард. загонів були розбиті і припинили своє існування. Із решти 3-ї і 5-ї армій у середині квітня 1918 утворилася 5-та армія (командуючий – К.Ворошилов).

Станом на кінець квітня 1918 більшовицька РСЧА налічувала 196 тис. осіб. Обов'язкова військ. служба стала важливою умовою створення масової регулярної армії, яку ввели в дію постановою Всерос. ЦВК від 29 травня 1918. На кінець жовтня 1918 в її лавах налічувалося більше 800 тис. бійців, а на кінець 1919 чисельність РСЧА досягла 3 млн осіб.

Кер-во та управління армією зосереджувалося у Всерос. колегії, що діяла у складі нар. комісаріату з військ. справ РСФРР, із 1923 – у Раді праці та оборони СРСР, із 1937 – у К-ті оборони при РНК СРСР, із 1941 – у Державному комітеті оборони СРСР.

На перших порах осн. одиницею формування РСЧА, на добровільних началах, був окремий загін, який становив військ. частину. На чолі загону була Рада у складі військ. керівника та двох військових комісарів, при якій діяли невеликий штаб та інспекторат.

З накопиченням досвіду та із прийняттям рішення щодо залучення в ряди РСЧА військ. фахівців стали формувати повноцінні підрозділи, частини, з'єднання (бригада, д-зія, корпус), установи та заклади.

Загальновійськові з'єднання РСЧА будувалися наступним чином: стрілец. корпус у складі 2–4-х д-зій; д-зія – 3-х стрілец. полків, артилер. полку (артполку) та тех. частин; полк – 3-х батальйонів, артилерійського дивізіону та тех. підрозділів; кавалерійс. корпус – 2-х кавалерійс. д-зій; кавалерійс. д-зія – 4–6-ти полків, артилерії, броньованої частини, тех. підрозділів.

В обов'язковому порядку у складі всіх підрозділів, частин, з'єднань створювалися політ. органи (політоргани) – політичні відділи (політвідділи), політ. частини (політчастини), які спільно з командуванням (командиром і військ. комісаром) проводили політико-виховну роботу.

На період війни Діюча армія (війська РСЧА, що вели бойові дії або здійснювали їх забезпечення) в орг. плані поділялася на фронти. Фронти поділялися на армії, армії – на з'єднання і частини та інші формування. Заг. кер-во Діючою армією здійснювала РВР Республіки через головнокомандувача усіх ЗС Республіки (Головкома).

У ході громадян. війни в Росії 1918–22, а також вторгнень на територію України використовували в основному озброєння старої царської армії. Разом із тим, вдалося перейти до постачання РСЧА зброєю, боєприпасами, обмундируванням власного вир-ва. Налагодили вир-во та ремонт бронепоїздів, літаків, бронемашин та ін. військової техніки.

У період 1918–20 сформовано 88 стрілецьких і 29 кавалерійс. д-зій, 61 авіазагін (усього 300–400 літаків), артилерійські та броньовані частини (підрозділи).

У період із червня 1918 до кінця 1920 створено та активно діяло 11 фронтових об'єднань, 1 район оборони, 7 окремих армій. Усього було сформовано 22 армії, з яких 2 кінні, що налічували від 46,5 до 147 тис. активних багнетів і шабель, від 245 до 660 гармат, 174 д-зії, у т. ч. 35 кавалерійських. До Червоної армії мобілізовано 6707588 осіб, а її заг. безповоротні втрати склали 980741 особу.

Чисельність особового складу частин та з'єднань РСЧА, розташованих на укр. території в цей період, становила 1 млн 200 тис. осіб. Тут дислокувалися зведені у 5 армій (4-ту, 6-ту, 12-ту, 14-ту та 1-шу Кінну) 21 стрілецька, 14 кавалерійс. д-зій, 2 стрілецькі та 8 кавалерійс. бригад, технічні та спеціальні частини, військ. установи та військ. навч. заклади. 85 % особового складу РСЧА в Україні становили великороси, 6 – поляки, білоруси, татари, євреї та ін., і лише 9 % – українці.

В умовах відновлення нар. госп-ва за доцільне визнали мати армію, яка побудована за змішаним кадрово-територіальним принципом. 1924–25 проведено військ. реформу (див. Військова реформа 1924–1928 в СРСР), осн. напрямами якої стали: введення територіально-міліційної системи буд-ва РСЧА у поєднанні з кадровою; введення єдиноначальності; створення нац. формувань; зміни організаційно-штатної структури частин і з'єднань тощо.

Проведено масову демобілізацію військовослужбовців і послідовну орг. перебудову військ та органів управління: РСЧА скоротилася до 562 тис. осіб, в її складі на кадровому положенні перебували 26 стрілец. д-зій, уся кавалерія, тех. частини та ВМФ. Територіальні війська мали 36 стрілецьких і 1 кавалерійс. д-зію, полк бронепоїздів, 3 нац. полки, підрозділи та частини артилерії. Змішана система проіснувала до серед. 1930-х рр., коли здійснили перехід до кадрової побудови РСЧА.

1934–38 перейшли від змішаної до кадрової системи будівництва ЗС, що дало можливість планово збільшувати їхню чисельність. Значну роль у підвищенні авторитету військ. кадрів відіграло введення 22 вересня 1935 персональних військ. звань, а з 7 травня 1940 – генеральських та адміральських. У цей час в армії з'явилося військ. звання "маршал", а генеральські – змінили раніше введені "комбриг", "комдив", "комкор" та "командарм".

27 квітня 1937 з метою об'єднання кер-ва обороною країни створено єдиний орган – К-т оборони СРСР замість Комісії оборони та Ради праці та оборони.

Упродовж 1930-х рр. РСЧА взяла участь у двох війнах (радянсько-польській, вересень 1939, та радянсько-фінляндській, 30 листопада 1939 – 13 березня 1940; див. Польсько-радянська війна 1939, Радянсько-фінляндська війна 1939–1940), а також у двох військ. акціях (введення контингенту військ до Литви, Латвії, Естонії, жовтень 1939 – червень 1940; до Бессарабії та Буковини Північної, червень 1940), а також у ряді військових конфліктів (на оз. Хасан 1938, на р. Халхін-Гол 1939).

17 вересня 1939 два угруповання РСЧА (Український фронт та Білорус. фронт) перетнули польс. кордон. У складі Укр. фронту (командуючий – командарм 1-го рангу С.К.Тимошенко) діяли 3 армійські групи, що налічували 238978 осіб. За 12 днів ведення воєнних дій у Західній Україні та Зх. Білорусі Червона армія пройшла від 250 до 350 км, зайнявши територію 195 тис. км² із населенням 13 млн осіб.

Роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 стали величезним випробуванням для РСЧА. Станом на 1 липня 1941 до лав ЗС мобілізовано 5,3 млн осіб. 30 червня 1941 створено надзвичайний орган – Держ. к-т оборони СРСР, для стратегічного кер-ва ЗС створено Ставку Верховного головнокомандування, а Ген. штаб став осн. робочим органом.

У роки Великої вітчизн. війни 1941–45 рад. ЗС провели 51 стратегічну, бл. 250 фронтових і більш 1 тис. армійських операцій. Максимальна довжина лінії радянсько-нім. фронту сягала 6200 км. На озброєння рад. ЗС надійшло 29,18 млн одиниць стрілец. зброї різних типів, 131,7 тис. танків та самохідних артилер. установок, 639 тис. гармат і мінометів різних калібрів, 135,6 тис. літаків усіх типів.

На радянсько-нім. фронті в різні роки війни діяли 29 фронтових об'єднань, одна зона оборони, 7 окремих армій, 70 загальновійськових, 11 гвардійських, 5 ударних, 6 гвардійських танкових армій, 17 повітряних армій, 10 саперних армій, 7 армій протиповітряної оборони, сформовано 661 д-зію (із них 490 стрілецьких), 666 бригад (313 стрілецьких).

У період Великої вітчизн. війни 1941–45 до 6 млн жителів України воювали у складі рад. ЗС проти нім. загарбників. На всіх етапах війни українці складали осн. частину військ, що билися з ворогом на терені рідної землі.

Стат. дані свідчать, що з 34 млн 476,7 тис. осіб, які впродовж війни були мобілізовані, більше третини щорічно перебували в строю (за списком – 10,5–11,5 млн осіб). Половина з них (5,0–6,5 млн осіб) проходили службу в діючій армії, тобто воювали на радянсько-нім. фронті, де кожної доби вибувало зі строю в середньому 20869 осіб, з яких безповоротно – бл. 8 тис. осіб.

Заг. безповоротні втрати особового складу склали 8668400, санітарні – 22326905 осіб, 15,47 тис. одиниць стрілец. зброї, 96,5 тис. танків і самохідних артилер. установок, 317,5 тис. гармат і мінометів, 88,3 тис. літаків.

Рад. ЗС досягли перемоги над гітлерівською Німеччиною та Японією, звільнили власну територію, території країн Сх. Європи та Пд.-Сх. Азії від фашизму, а їхні народи від поневолення. За мужність і героїзм більше 7 млн воїнів нагороджені орденами та медалями, більше 11600 з них присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Важливою подією під час Другої світової війни стало прийняття рішення про перетворення наркомату оборони із загальносоюзного в союзно-респ. наркомат. Метою цього заходу було створення більш вагомих підстав для надання союзним республікам (зокрема Україні) голосів у майбутній Організації Об'єднаних Націй, а також винайдення легальних форм поширення впливу СРСР на країни Європи та Азії після вступу на їхні території рад. військ. Процедура утворення респ. наркомату оборони відбулася тільки в Україні (див. Народний комісаріат оборони УРСР).

На поч. березня 1944 було призначено наркома оборони УРСР, ним став генерал-лейтенант В.Герасименко, створена його канцелярія (6 військових та 5 вільнонайманих). До складу наркомату мали увійти Ген. штаб Червоної армії УРСР, 8 управлінь та 8 відділів; командуючі (піхотою, протиповітряною обороною, артилерією, авіацією, танк. військами, кавалерією), начальники (військ зв'язку, тилу, інженерних, хімічних військ) – усі з відповідними структурами. Але це залишилося не реалізованим.

У жовтні 1945 В.Герасименка (офіційно не позбавляючи посади наркома) перевели на посаду заст. командуючого Прибалтійським військ. округом. Канцелярія проіснувала до травня 1946, потім її документацію передали в архів, печатку знищили. Формально наркомат оборони УРСР проіснував до прийняття Конституції СРСР 1977. Із 1946 називався військ. мін-вом УРСР, а з 1953 – мін-вом оборони УРСР. Короткотермінова історія зі створенням укр. респ. військ. відомства продемонструвала невідповідність декларацій та практики союзного кер-ва в нац. питанні – зокрема й у військ. сфері.

Перехід країни від війни до миру обумовив демобілізацію особового складу армії та флоту, яка розпочалася 5 липня 1945 і, в основному, завершилася на початку 1948. Чисельність особового складу армії доведена до 2 млн 874 тис. осіб. Крім того, ліквідували фронтові управління, а деякі з них переформували в управління округів.

У лютому 1946 офіційно перейменували Робітничо-сел. Червону армію на Рад. армію.

25 лютого 1946 замість наркомату оборони та наркомату ВМФ створено єдиний наркомат ЗС СРСР (із лютого 1950 – військове та військово-морське мін-во СРСР, із березня 1953 – мін-во оборони СРСР).

Із серед. 1950-х рр. ЗС СРСР вступили в новий етап свого розвитку – етап докорінних якісних перетворень, які зумовило масове впровадження ракетно-ядерної зброї та ін. видів зброї і військ. техніки. Це визначило суттєві зміни у формах і методах навчання та виховання особового складу, орг. структурі, у поглядах на форми та способи ведення воєнних дій. 1960 створено новий вид ЗС – Ракетні війська стратегічного призначення.

З того часу і до розвалу СРСР ЗС організаційно поділялися на Р.а. (Ракетні війська стратегічного призначення, Сухопутні війська, Війська протиповітряної оборони країни, Військово-повітряні сили, Тил ЗС), ВМФ і Цивільну оборону.

Війська, які звільняли від гітлерівців Сх. Європу, після закінчення війни з території Німеччини, Австрії, Польщі не вивели, а залишили для забезпечення стабільності режимів у дружніх країнах і протидії тискові блоку НАТО (див. Північноатлантичний альянс), створеному 1949, організаційно звели в групи військ.

Р.а. залучали для знищення збройного опору рад. владі, що розгорнувся на території Зх. України та в Прибалтиці, де його чинили з використанням партизан. методів боротьби Українська повстанська армія та прибалт. "лісові брати".

Найбільшим контингентом Р.а. за кордоном стала Група рад. військ у Німеччині, створена 9 липня 1945, яка до 1949 називалася "Група радянських окупа-ційних військ у Німеччині". Чисельність групи складала більше 500 тис. осіб, 4,1 тис. танків, більше 7,5 тис. бойових броньованих машин (бойових машин піхоти та бронетранспортерів); бл. 3,6 тис. артилер. систем; 940 літаків; 785 вертольотів. Група мала добре розвинену інфраструктуру – в її розпорядженні перебували 777 військ. містечок, 3422 навч. центри і полігони, 47 аеродромів, 5269 баз і складів. 1990 її перейменували на Зх. групу військ, а з 22 січня 1991 розпочався вивід військ, який завершився 31 серпня 1994, – група припинила своє існування.

Крім Групи рад. військ у Німеччині, також були розгорнуті Пн. група військ 29 травня 1945 (Польща, станом на 1955 чисельність не більше 100 тис. осіб), Центр. група військ (Чехословаччина) і Пд. група військ (Румунія, Угорщина; у складі – 1 повітряна армія, 2 танкових і 2 піхотних д-зії). Крім того, частини Р.а. постійно перебували на Кубі та в Монголії.

Війська на території СРСР були розподілені на 15 військ. округів: (Ленінгр., Прибалт., Білорус., Прикарпатський, Київ., Одес., Моск., Північнокавказ., Закавказ., Приволзький, Уральський, Туркестанський, Сибірський, Забайкальський, Далекосхідний). У результаті радянсько-китайс. прикордонних конфліктів 1969 створено Середньоазіатський військ. округ зі штабом у м. Алма-Ата (нині м. Алмати, Казахстан).

Наприкінці 1980-х рр. війська трьох округів, що перебували на території України, налічували бл. 780 тис. осіб (14 мотострілкових, 4 танкові, 3 артилер. д-зії, 8 артилер. бригад, 1 бригада спецназу, 9 бригад протиповітряної оборони, 7 полків бойових вертольотів). На озброєнні цих формувань було: танків бл. 6500 одиниць; бойових машин піхоти та бронетранспортерів усіх видів – 11 тис.; артилерії – бл. 2 тис. стволів; мінометів – бл. 500 одиниць; 132 ракети Р-300. В Україні були розташовані 4 повітряні армії (бл. 1100 бойових літаків), 1 армія протиповітряної оборони, стратегічні ядерні сили.

Р.а. за наказом кер-ва СРСР брала участь у придушенні антиурядових виступів у Німеччині (1953), Угорщині (1956). Частини Р.а. разом з частинами армій країн-членів Варшавського договору 1968 були введені в Чехословаччину для придушення "Празької весни".

1979 до Афганістану введено обмежений контингент Р.а. у складі 40-ї армії. Максимальна чисельність рад. військовослужбовців у складі армії сягала 106 тис. осіб. Це був найтриваліший період участі рад. військ. контингенту в бойових діях за межами СРСР. Із 1979 по 1989 через Афганістан пройшли більше 500 тис. солдатів та офіцерів. Втрати особового складу 40-ї армії в цій війні склали 14,5 тис. осіб загиблими.

Після II світової війни СРСР реагував майже на 130 воєнних зіткнень практично на всіх континентах, у ²/3 із них використовувалася радянська зброя, боєприпаси та військ. спорядження, яке поставляли воюючій стороні безпосередньо або через треті країни. Із 1946 по 1991 "радянський військовий компонент" безпосередньо брав участь у 37-ми локальних війнах і збройних конфліктах.

Загалом через локальні війни та збройні конфлікти за цей час пройшли понад 246 тис. осіб у якості рад. військ. радників і фахівців. У це число не входить особовий склад, який брав участь у бойових діях у складі з'єднань і частин діючої армії. Наприклад, у воєнних діях в Афганістані взяли участь понад 620 тис. військовослужбовців. Усього ж по лінії мін-ва оборони СРСР рад. військовослужбовці побували в 123-х країнах світу.

На кінець 1980-х рр. на озброєнні Р.а. налічувалося 68 тис. танків, 14 тис. літаків, із них 7 тис. бойових, 157 стратегічних бомбардувальників і ракетоносців, потужний ядерний арсенал.

1989 оголошено відмову від втручання рад. військ, які дислокувалися за межами СРСР у країнах-членах Орг-ції Варшавського Договору, у їхні політ. події. Завершено вивід обмеженого контингенту рад. військ з Афга-ністану.

Р.а. під час подій 19–20 серпня 1991 отримала ряд наказів від членів Держ. к-ту з надзвичайних подій, на вулиці Москви увійшли танки Кантемировської д-зії, однак армія не вживала ніяких активних дій. Незважаючи на конфлікт, що призвів до загибелі 3-х осіб – за офіц. даними, та 150-ти – неофіційними, жодного наказу на стрільбу не було віддано.

Відразу ж після подій кер-во СРСР втратило контроль над союзними республіками.

Війська, що дислокувалися на територіях знов створених незалежних країн, бралися під їхню юрисдикцію, на їх основі кожна країна створювала власні ЗС. Спадщиною Р.а. на території України залишилися війська Прикарпатського, Одес. та Київ. військових округів, частина ядерного арсеналу, відповідні матеріальні запаси стратегічного значення. Уся ядерна зброя з території України була передана Росії.

Указом Президента України 6 грудня 1991 засновано Збройні Сили України.


Література:
  1. Советская военная энциклопедия, т. 2. М., 1976
  2. Леоненко В.В. Красная Армия. М., 1981
  3. Військове будівництво в Україні у ХХ столітті: Історичний нарис, події, портрети. К., 2001
  4. Кобликов А.В. Красная Армия. К., 2003
  5. Феськов В.И. и др. Советская Армия в годы "холодной войны" (1945–1991). Томск, 2004.

Посилання:
  • БЕССАРАБІЯ
  • БУКОВИНА ПІВНІЧНА
  • ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ОБОРОНИ СРСР
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ФАШИЗМ
  • ГЕРАСИМЕНКО ВАСИЛЬ ПИЛИПОВИЧ
  • ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
  • КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1977
  • МОСКВА
  • НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ОБОРОНИ УРСР
  • НАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ
  • ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНИЙ АЛЬЯНС
  • ПОЛІТИЧНІ ВІДДІЛИ
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1939
  • ПРАЗЬКА ВЕСНА 1968
  • РАДЯНСЬКО-ФІНЛЯНДСЬКА ВІЙНА 1939–1940
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ТИМОШЕНКО СЕМЕН КОСТЯНТИНОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА)
  • УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ (1939)
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВІЙСЬКОВА РЕФОРМА 1924-1928 В СРСР
  • ВІЙСЬКОВІ КОМІСАРИ
  • ВОРОШИЛОВ КЛИМЕНТ ЄФРЕМОВИЧ
  • ЗАХІДНА УКРАЇНА, ЯК ТЕРМІН
  • ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ 1990–Х РОКІВ

  • Пов'язані терміни:
  • АБАЗА ВІКТОР ІВАНОВИЧ
  • АБВЕР
  • АМЕЛІН МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • АРХИПОВ ВАСИЛЬ СЕРГІЙОВИЧ
  • АСМОЛОВ ОЛЕКСІЙ МИКИТОВИЧ
  • АСТАХОВ ФЕДІР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • БАБІЙ БОРИС МУСІЙОВИЧ
  • БАГРАМЯН ІВАН ХРИСТОФОРОВИЧ
  • БАРАНОВ ПЕТРО ЙОНОВИЧ
  • БАРДІЖ КІНДРАТ ЛУКИЧ
  • БАРВІНКОВО-ЛОЗОВСЬКА ОПЕРАЦІЯ
  • БАЗАР, МІСЦЕ ТРАГІЧНОЇ ЗАГИБЕЛІ ЗАГОНУ УКРАЇНСОЬКИХ ВОЯКІВ АРМІЇ УНР 1921 Р.
  • БАЗИЛЕВИЧ ГЕОРГІЙ ДМИТРОВИЧ
  • БЕЙЛІС ВОЛЬФ МЕНДЕЛЕВИЧ
  • БЕЛЕНКОВИЧ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • БЕРЕЗНЕГУВАТО-СНІГІРІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944 Р.
  • БЕРЕЗНЯК ЄВГЕН СТЕПАНОВИЧ
  • БІДА ЛЕОНІД ГНАТОВИЧ
  • БЄЛГОРОДСЬКО-ХАРКІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1943 Р.
  • БЄЛОУСОВ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • БІЛИЙ РУХ В УКРАЇНІ
  • БІРЮЗОВ СЕРГІЙ СЕМЕНОВИЧ
  • БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ОРДЕН
  • БОГДАНОВ СЕМЕН ІЛЛІЧ
  • БОЙКІВСЬКА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • БОЙОВІ ДІЇ РАДЯНСЬКИХ ПАРТИЗАНІВ УКРАЇНИ 1941-1944
  • БОК ФЕДІР ФОН
  • БОРОДІН ОЛЕКСІЙ АРТЕМОВИЧ
  • БОРОВЕЦЬ ТАРАС ДМИТРОВИЧ
  • БОЖЕНКО ВАСИЛЬ НАЗАРОВИЧ
  • БРАНДЕНБУРГ-800
  • БРАНДИС АНАТОЛІЙ ЯКОВИЧ
  • БРАТАННЯ ФРОНТОВЕ
  • БРАТЕРСЬКА СПІВДРУЖНІСТЬ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ
  • БРЕСТСЬКОЇ ФОРТЕЦІ ОБОРОНА 1941 Р.
  • БРЕЖНЄВ ЛЕОНІД ІЛЛІЧ
  • БРУСИЛОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • БРУЗ СЕМЕН ГРИГОРОВИЧ
  • БРЯНСЬКИЙ ФРОНТ
  • БУДАПЕШТСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944-1945
  • БУДЬОННИЙ СЕМЕН МИХАЙЛОВИЧ
  • БУЙКО ПЕТРО МИХАЙЛОВИЧ
  • БУКОВИНСЬКИЙ КУРІНЬ
  • БУЛГАКОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • БУРМИСТЕНКО МИХАЙЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • БУТИРСЬКИЙ ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ
  • БУЖА
  • БИТВА ПІД МОСКВОЮ 1941-1942 РР.
  • БИТВА ТАНКОВА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ 1941 Р.
  • ЧЕРВОНА АРМІЯ
  • ДАХАУ
  • ДАЛЕКОСХІДНІ ПОСЕЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ
  • ДАНИЛЕНКО ФЕДІР
  • ДАРНИЦЬКИЙ ТАБІР ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ
  • ДАШАВА
  • ДЕМОБІЛІЗАЦІЇ ПОВОЄННІ В РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІКАХ ТА СРСР У 1921–1924 ТА В СРСР У 1945–1947 РОКАХ
  • ДЕМОГРАФІЧНІ ВТРАТИ УКРАЇНИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 20 СТ.
  • ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦЕНТРАЛІЗМУ ПРИНЦИП
  • ДЕМ'ЯНІВ ЛАЗ
  • ДЕНІКІН АНТОН ІВАНОВИЧ
  • ДЕНІКІНА РЕЖИМ В УКРАЇНІ 1919–1920
  • ДЕПОРТАЦІЇ ПОЛЯКІВ З ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
  • ДЕРЖАВНИЙ ІНСПЕКТОРАТ В АРМІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919
  • ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ СРСР
  • ДЕРЖАВНІ НАРАДИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919–1920
  • ДЕВ'ЯТА АРМІЯ
  • ДЕЙ ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ
  • ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ОБОРОНИ СРСР
  • ДНІПРО, РАДІОСТАНЦІЯ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ДОБРОВОЛЬЧА АРМІЯ
  • ДОНБАСЬКА ОПЕРАЦІЯ
  • ДОНБАСЬКІ ОПЕРАЦІЇ 1941–1943
  • ДОВГЕ
  • ДРАЧЕНКО ІВАН ГРИГОРОВИЧ
  • ДРОГОБИЧ
  • ДРУГА ГВАРДІЙСЬКА АРМІЯ
  • ДРУГА ГВАРДІЙСЬКА ТАНКОВА АРМІЯ
  • ДРУГА КІННА АРМІЯ
  • ДРУГА ПОВІТРЯНА АРМІЯ
  • ДРУГА РЕВОЛЮЦІЙНА АРМІЯ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДРУГА УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • ДРУГА УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА ДИВІЗІЯ
  • ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • ДРУГИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З'ЇЗД РАД 1918
  • ДУБ-ДУБОВСЬКИЙ (DUB-DUBOWSKI) ІГНАЦИ
  • ДУБИНДА ПАВЛО ХРИСТОФОРОВИЧ
  • ДУХОВ МИКОЛА ЛЕОНІДОВИЧ
  • ДУМЕНКО БОРИС МОКІЙОВИЧ
  • ДУНАЙСЬКА ВІЙСЬКОВА ФЛОТИЛІЯ
  • ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА АРМІЯ
  • ДВАДЦЯТЬ ПЕРША АРМІЯ
  • ДВАДЦЯТЬ ШОСТА АРМІЯ
  • ДВАДЦЯТЬ СЬОМА АРМІЯ
  • ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА АРМІЯ
  • ДВАНАДЦЯТА АРМІЯ
  • ДИБЕНКО ПАВЛО ЮХИМОВИЧ
  • ДИРЕКТИВА РНК СРСР ТА ЦК ВКП(Б) ВІД 29 ЧЕРВНЯ 1941
  • ДЮКАНОВ МИРОН ДМИТРОВИЧ
  • ДЗЕНІС ОСВАЛЬД ПЕТРОВИЧ
  • ДЖЕМІЛЄВ МУСТАФА
  • ДЗИГАР ОЛЕКСАНДР
  • ЄВРЕЙСЬКИЙ АНТИФАШИСТСЬКИЙ КОМІТЕТ (ЄАК)
  • ЄГОРОВ ОЛЕКСАНДР ІЛЛІЧ
  • ЕКСПОРТ РЕВОЛЮЦІЇ
  • ЕКСТЕР ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРІВНА
  • ЕВАКУАЦІЙНІ ЗАХОДИ УРЯДІВ УРСР І СРСР НА ТЕРИТОРІЇ УРСР В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ СРСР 1941–1945
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ГАДЖЕГА ЮЛІЙ ПЕТРОВИЧ
  • ГАЙДАР АРКАДІЙ ПЕТРОВИЧ
  • ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ ЯКІВ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГАЛЛЕР ЮЗЕФ
  • ГАЛУШКО ЄВГЕН МАКСИМОВИЧ
  • ГАЛИЦЬКИЙ РЕВОЛЮЦІЙНИЙ КОМІТЕТ 1920 (ГАЛРЕВКОМ)
  • ГАМАРНИК ЯН БОРИСОВИЧ
  • ГАРКАВИЙ ІЛЛЯ ІВАНОВИЧ
  • ГАШЕК ЯРОСЛАВ
  • ГАВРИЛЕНКО ПЕТРО
  • ГАЛИЦЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ГЕРАСИМЕНКО ВАСИЛЬ ПИЛИПОВИЧ
  • ГІТЛЕР АДОЛЬФ
  • ГОЛОД 1921–1923 РОКІВ В УСРР
  • ГОЛОВАЧОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ГОЛОВКО АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГОЛУБЕНКО ПЕТРО
  • ГОРБАЧ ОЛЕКСІЙ ТЕОДОРОВИЧ
  • ГОРОЖАНИН ВАЛЕРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ГОРЮШКІН МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ГРЕЧКО АНДРІЙ АНТОНОВИЧ
  • ГРЕЦЬКА АНТИРАДЯНСЬКА КОНТРРЕВОЛЮЦІЙНА ПОВСТАНСЬКА ШПИГУНСЬКА ПІДПІЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ 1937–1938
  • ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В УКРАЇНІ 1917–1921
  • ГРУЗІЯ (САКАРТВЕЛО)
  • ГРИГОР'ЄВ НИКИФОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ГРИГОР'ЄВА ПОВСТАННЯ 1919
  • ГРИНЬОХ ВСЕВОЛОД
  • ГВАРДІЯ
  • ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ, СРСР, ЛІВОБЕРЕЖНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ, УРСР
  • ІРЧАН МИРОСЛАВ
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
  • ІВАНИЧУК РОМАН ІВАНОВИЧ
  • ІЗЮМСЬКО-БАРВІНКІВСЬКА ОПЕРАЦІЯ 1943
  • ІЗМАЇЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
  • КАГАНОВИЧ ЛАЗАР МОЙСЕЙОВИЧ
  • КАКУРІН МИКОЛА ЄВГЕНОВИЧ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • КАМЄНЄВ СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КАМ'ЯНКА-БУЗЬКА
  • КАНДИМ ЮНУС
  • КАРПЕНКО ОЛЕКСАНДР ЮХИМОВИЧ
  • КАТАЄВ ВАЛЕНТИН ПЕТРОВИЧ
  • КАТОРГА, КАТОРЖНІ РОБОТИ
  • КАТУКОВ МИХАЙЛО ЮХИМОВИЧ
  • КЕНГІРСЬКЕ ПОВСТАННЯ В'ЯЗНІВ ГУЛАГУ 1954
  • КЕРЧЕНСЬКО-ЕЛЬТИГЕНСЬКА ДЕСАНТНА ОПЕРАЦІЯ 1943
  • КЕРЧЕНСЬКО-ФЕОДОСІЙСЬКА ДЕСАНТНА ОПЕРАЦІЯ 1941–1942
  • КЕРЗОНА ЛІНІЯ
  • КІЛІЯ
  • КІРСТОВЩИНА, ОДНА З ТЕЧІЙ ПРОФСПІЛКОВОГО РУХУ В УКРАЇНІ 1919
  • КЛОКОВ ВСЕВОЛОД ІВАНОВИЧ
  • КЛУБОВ ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ
  • КЛИМПУШ ДМИТРО
  • КНЯГНИЦЬКИЙ ПАВЛО ЮХИМОВИЧ
  • КОБУЛОВ АМАЯК ЗАХАРОВИЧ
  • КОЧУБЕЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
  • КОЛАБОРАЦІОНІЗМ, ПОНЯТТЯ
  • КОЛГОСПИ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • КОМІСАРИ ВОЄННІ
  • КОМІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ СРСР ТА КОМІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ УРСР
  • КОМІТЕТИ ДОПОМОГИ УКРАЇНІ У ВІЙНІ
  • КОМПАРТІЙНО-РАДЯНСЬКА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В СРСР: ТВОРЕННЯ, ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ, КРАХ
  • КОМУНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА 1919
  • КОН ФЕЛІКС ЯНОВИЧ
  • КОНЄВ ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • КОНФЕДЕРАЦІЯ АНАРХІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ НАБАТ
  • КОНСТИТУЦІЙНІ ЗМІНИ В СРСР 1944, РОЗШИРЕННЯ ПРАВ СОЮЗНИХ РЕСПУБЛІК СРСР
  • КОНЦЕРТ
  • КОПЕЛЄВ ЛЕВ ЗІНОВІЙОВИЧ
  • КОПИЛОВ АНАТОЛІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • КОПНІН ПАВЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • КОРЧМАР ЯКІВ ІСАКОВИЧ
  • КОРДОНИ ДЕРЖАВНІ УКРАЇНИ, ПРИНЦИПИ ТА ІСТОРИЧНА ПРАКТИКА ЇХ ВИЗНАЧЕНЬ
  • КОРНІЄЦЬ ЛЕОНІД РОМАНОВИЧ
  • КОРОТЧЕНКО ДЕМ'ЯН СЕРГІЙОВИЧ
  • КОРСУНОВ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
  • КОШОВИЙ ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ
  • КОШОВИЙ ПЕТРО КИРИЛОВИЧ
  • КОСИГІН ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • КОСТЕЛЬНИК ГАВРИЇЛ ТЕОДОРОВИЧ
  • КОСТЕНКО ФЕДІР ЯКОВИЧ
  • КОСЯЧЕНКО ГРИГОРІЙ ПЕТРОВИЧ
  • КОТОВ ВІКТОР НИКИФОРОВИЧ
  • КОЦИЛОВСЬКИЙ ЙОСАФАТ
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ
  • КОЗЕЛЬСЬКИЙ БОРИС ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • КОЖАН ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • КОЖЕДУБ ІВАН МИКИТОВИЧ
  • КОЗЛОВСЬКИЙ ІВАН СЕМЕНОВИЧ
  • КОЗОРІС МИХАЙЛО КИРОВИЧ
  • КРАКІВ
  • КРАКОВЕЦЬ
  • КРАМАТОРСЬК
  • КРАСОВСЬКИЙ СТЕПАН ЯКИМОВИЧ
  • КРАВЧЕНКО АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • КРАВЧЕНКО ВІКТОР АНДРІЙОВИЧ
  • КРАВС АНТІН
  • КРИЧЕВСЬКИЙ ФЕДІР ГРИГОРОВИЧ
  • КРИЛЕНКО МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • КРІЛИК ЙОСИП ВАСИЛЬОВИЧ
  • КРИЛОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • КРИМ СОЛОМОН САМІЙЛОВИЧ
  • КРИМЧАКИ ТА СТАРОДАВНЄ ЄВРЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ КРИМУ
  • КРИМСЬКА АВТОНОМНА СОЦІАЛІСТИЧНА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • КРИМСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1945, ЯЛТИНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1945
  • КРИМСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • КРИМСЬКА ОБОРОННА ОПЕРАЦІЯ 1941
  • КРИМСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА (КСРР)
  • КРИМСЬКА ВЛАДА В ПЕРІОД ОКУПАЦІЇ ПІВОСТРОВА ВЕРМАХТОМ
  • КРИМСЬКИЙ ФРОНТ
  • КРИП'ЯКЕВИЧ ІВАН ПЕТРОВИЧ
  • КРИВИЦЬКИЙ ВАЛЬТЕР ГЕРМАНОВИЧ
  • КРОПИВ'ЯНСЬКИЙ МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ
  • КРЮКОВ БОРИС ІВАНОВИЧ
  • КУБАНЬ
  • КУБАНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА, САМОСТІЙНА КУБАНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА, КУБАНСЬКИЙ КРАЙ
  • КУБАНСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (ККВ)
  • КУЧІН ГЕОРГІЙ ДМИТРОВИЧ
  • КУДРЯВЦЕВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КУК ВАСИЛЬ СТЕПАНОВИЧ
  • КУЛИК ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ
  • КУЛИНИЧ ІВАН МАРКОВИЧ
  • КУЛІШ МИКОЛА ГУРОВИЧ
  • КУЛЯБКО-КОРЕЦЬКИЙ ВІКТОР
  • КУЛЬЖЕНКО ПОЛІНА АРКАДІЇВНА
  • КУНГУРЦЕВ ЄВГЕН МАКСИМОВИЧ
  • КУП'ЯНСЬК
  • КУРБАС РОМАН ПИЛИПОВИЧ
  • КУРСЬКА БИТВА 1943
  • КУТИ
  • КУТУЗОВА ОРДЕН
  • КУЗНЄЦОВ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • КИЦЕНКО МИКОЛА ПЕТРОВИЧ
  • КИЇВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1943
  • КИЇВСЬКА ОБОРОННА ОПЕРАЦІЯ 1941
  • КИЇВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • КИРПОНІС МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • КИСЕЛЬОВ АРКАДІЙ ЛЕОНТІЙОВИЧ
  • КИТАЙЦІ В УКРАЇНІ
  • ЛАКОТА ГРИГОРІЙ
  • ЛАНГЕМАК ГЕОРГІЙ ЕРІХОВИЧ
  • ЛАТВІЯ , ЛАТВІЙСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ЛАВРИНЕНКОВ ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ
  • ЛАВРОВ ПАВЛО АРСЕНТІЙОВИЧ
  • ЛЕ ІВАН
  • ЛЕЛЬЧИЦЬКА НАРАДА ПАРТИЗАНІВ УКРАЇНИ 1943
  • ЛЕЛЕКАЧ МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ
  • ЛЕЛЮШЕНКО ДМИТРО ДАНИЛОВИЧ
  • ЛЕНД-ЛІЗ
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • ЛЕНІНСЬКА КОМУНІСТИЧНА СПІЛКА МОЛОДІ УКРАЇНИ
  • ЛЕПЕШИНСЬКА ОЛЬГА ВАСИЛІВНА
  • ЛЕЩЕНКО МИКОЛА НИКИФОРОВИЧ
  • ЛЕЩЕНКО ПЕТРО КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ЛЕВАНЕВСЬКИЙ СИГІЗМУНД ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЛІБЕРБЕРГ ЙОСИП ІЗРАЇЛЬОВИЧ
  • ЛІБЕРОВ ПЕТРО ДМИТРОВИЧ
  • ЛІНТУР ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛИПА ЮРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЛИТВА, ЛИТОВСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ МАРІЯ ІВАНІВНА
  • ЛІТОПИС РЕВОЛЮЦІЇ
  • ЛОПАТИН
  • ЛУК'ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ
  • ЛУПИНІС АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЛУЦЕНКО ДМИТРО ОМЕЛЯНОВИЧ
  • ЛУЦЬКЕ БРАТСТВО
  • ЛУЦЬКИЙ ОСТАП МИХАЙЛОВИЧ
  • ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЛЬВІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • ЛЬВІВСЬКО-CАНДОМИРСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
  • ЛЬВІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ МУЗЕЙ
  • ЛЬВІВСЬКИЙ СОБОР 1946
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЛЮБОТИН
  • ЛЮДКЕВИЧ СТАНІСЛАВ ПИЛИПОВИЧ
  • ЛЮШКОВ ГЕНРІХ САМІЙЛОВИЧ
  • ЛЮТИЙ-ЛЮТЕНКО ІВАН МАКАРОВИЧ
  • МАГЕРІВ
  • МАГІДОВ БОРИС ЙОСИПОВИЧ
  • МАЛЕНКОВ ГЕОРГІЙ МАКСИМІЛІАНОВИЧ
  • МАЛИНОВСЬКИЙ РОДІОН ЯКОВИЧ
  • МАЛИНОВИЙ КЛИН
  • МАЛИШКО АНДРІЙ САМІЙЛОВИЧ
  • МАНЬКОВСЬКИЙ ПЙОТР-ЯН
  • МАННЕРГЕЙМА ЛІНІЯ
  • МАРАМОРОЩИНА
  • МАРЧИШИН ПЕТРО
  • МАТЯШ КОСТЬ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • МАУТГАУЗЕН
  • МАЙДАНЕК (MAJDANEK)
  • МАЙОРЕЦЬ АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ
  • МАЙОРОВ МИХАЙЛО МУСІЙОВИЧ
  • МЕДВЕДЄВ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ
  • МЕДВЕДЄВ ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • МЕЛІТОПОЛЬСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1943
  • МЕЛЬНИКОВ ЛЕОНІД ГЕОРГІЙОВИЧ
  • МЕМОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС НА ЧЕСТЬ ЗАГИБЛИХ РАДЯНСЬКИХ ВОЇНІВ У ДАРНИЦЬКОМУ НАЦИСТСЬКОМУ ТАБОРІ В М. КИЇВ.
  • МЕЖЛАУК ІВАН ІВАНОВИЧ
  • МЕЖЛАУК ВАЛЕРІЙ ІВАНОВИЧ
  • МІГРАЦІЯ ЗОВНІШНЯ (МІЖДЕРЖАВНА)
  • МІНСЬК
  • МОЛДОВА
  • МОСКАЛЕНКО КИРИЛО СЕМЕНОВИЧ
  • МУЗИКА МАКСИМ МАКСИМОВИЧ
  • МИХАЙЛИЧЕНКО ІВАН ХАРЛАМПОВИЧ
  • МИКОЛАЇВ
  • МИКИТКА ОСИП
  • МИРОНОВ ПИЛИП КУЗЬМИЧ
  • НАРОДНА РАДА ЗАКАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ
  • НАРОДНЕ ОПОЛЧЕННЯ
  • НАУМОВ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • НІМЕЧЧИНА
  • НОВІ СТРІЛИЩА
  • НОВИЙ ЯРИЧІВ
  • НИЖАНКОВИЧІ
  • ОЛЕСЬКО
  • ПЛАСТУНИ
  • ПОЛК
  • ПОМОРЯНИ
  • ПРИДНІСТРОВСЬКА МОЛДАВСЬКА РЕСПУБЛІКА (ПМР; ПРИДНІСТРОВ'Я)
  • ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  • ШИНКАР МИКОЛА ІЛАРІОНОВИЧ
  • СОВЕТСКАЯ ВОЕННАЯ ЕНЦИКЛОПЕДИЯ
  • СВІДКИ ЄГОВИ
  • ВАЛЛІ
  • ВАШ ІВАН МИХАЙЛОВИЧ
  • ВАСИЛЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • ВАЦЕТІС ЙОАКИМ ЙОАКИМОВИЧ
  • ВАТУТІН МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ
  • ВЕГЕР ЄВГЕН ІЛЛІЧ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ ОРДЕН
  • ВЕЛИКИЙ БЕРЕЗНИЙ
  • ВЕРШИГОРА ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • ВЕСНА
  • ВІЙНИ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ПРОТИ УНР 1917-1918 РР.
  • ВІЙСЬКО ПОЛЬСЬКЕ
  • ВІЙСЬКОВА ПОВИННІСТЬ ЗАГАЛЬНА
  • ВІЙСЬКОВІ КОМІСАРИ
  • ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ В ГІТЛЕРІВСЬКИХ СПЕЦТАБОРАХ
  • ВІЙСЬКОВІ ВІДЗНАКИ РАНГОВІ В ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАННЯХ УКРАЇНИ
  • ВІСЛО-ОДЕРСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1945 Р.
  • ВІТОВСЬКИЙ ЯРОСЛАВ ДМИТРОВИЧ
  • ВЛАДИМИРОВ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • ВОЄННІ СПЕЦІАЛІСТИ В РСЧА
  • ВОЄННО-ПОЛІТИЧНИЙ СОЮЗ РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІК
  • ВОЄННО-ШЕФСЬКІ КОМІСІЇ 1941-1945 РР.
  • ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ
  • ВОЄННИЙ ПОДАТОК 1941-1945 РР.
  • ВОЄВІДКА ЯРОСЛАВ
  • ВОЙНА И РЕВОЛЮЦИЯ
  • ВОРОБЙОВ ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ВОВК АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ В ЄДИНІЙ ДЕРЖАВІ
  • ВСЕСОЮЗНА ЛЕНІНСЬКА КОМУНІСТИЧНА СІЛКА МОЛОДІ (ВЛКСМ)
  • ВТРАТИ ЛЮДСЬКІ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ 1941-1945 РР
  • ВУЧК (ВСЕУКРАЇНСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)
  • ВИНИЩУВАЛЬНІ БАТАЛЬЙОНИ
  • ВИЗВОЛЬНИЙ ПОХІД ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 1944-1945
  • ЗА БАТЬКІВЩИНУ
  • ЗАФРОНТОВЕ БЮРО ЦК КП(Б) УКРАЇНИ
  • ЗАКАРПАТСЬКА КРАЙОВА ОРГАНІЗАЦІЯ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА 1944– 1946
  • ЗАХАРОВ МАТВІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ В УСРР 1920–1930-Х РОКІВ
  • ЗАКСЕНГАУЗЕН, ОРАНІЄНБУРГ
  • ЗАЛУГА БОГДАН
  • ЗАПОРІЖЖЯ
  • ЗАПОРІЗЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1943
  • ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЗАРУБІЖНІ АНТИФАШИСТИ В ПАРТИЗАНСЬКОМУ РУСІ В УКРАЇНІ
  • ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ 1990–Х РОКІВ
  • ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ І КРИМУ
  • ЗЕЛЕНИЙ, ОТАМАН
  • ЗЕМЛЯЧКА РОЗАЛІЯ САМІЙЛІВНА
  • ЖОЛТІКОВ ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • ЖУКОВ ГЕОРГІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ЖИЛА ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
  • ЖИТОМИРСЬКО-БЕРДИЧІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1943–1944
  • ЗМІЇНИЙ О–В
  • ЗОНДЕРШТАБ Р


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)