ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РАДЯНСЬКО-ФІНЛЯНДСЬКА ВІЙНА 1939–1940

  Бібліографічне посилання: Гриневич В.А. РАДЯНСЬКО-ФІНЛЯНДСЬКА ВІЙНА 1939–1940 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Radiansko_finliandska_1939_1940 (останній перегляд: 18.02.2019)
РАДЯНСЬКО-ФІНЛЯНДСЬКА ВІЙНА 1939–1940

РАДЯНСЬКО-ФІНЛЯНДСЬКА ВІЙНА 1939–1940, "Зимова" війна 1939–1940 – війна між СРСР і Фінляндією, складова Другої світової війни. Стала наслідком радянсько-нім. таємної змови про розподіл сфер впливу у світі (Таємні протоколи до Пакту Ріббентропа-Молотова від 23 серпня 1939, Договір про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною від 28 вересня 1939). З боку СРСР мала агресивний, загарбницький характер, ставила на меті анексію території та насадження рад. режиму у Фінляндії. Наприкінці 1930-х рр. СРСР, прагнучи зміцнити свої позиції на пн. зх., посилив дипломатичний тиск на Фінляндію з тим, щоб примусити її "добровільно" передати ряд стратегічно важливих територій (півострови Ханко і Рибачий, Карельський перешийок та ін.) взамін на частину рад. Карелії. Коли фіни, посилаючись на традиційний нейтралітет, відмовилися від цього, СРСР вдався до застосування військ. сили. Приводом для початку війни послужив здійснений 26 листопада 1939, начебто з території Фінляндії (організований рад. спецслужбами), обстріл прикордонного с-ща Майніла (нині с-ще Майніло Ленінгр. обл., РФ). 30 листопада 1939 війська Ленінгр. військ. округу (4 армії) при підтримці кораблів Балтійського і Північного флотів розпочали наступ на широкому фронті від Баренцева моря до Фінської затоки. Водночас рад. авіація піддала бомбардуванню 20 фінських міст, унаслідок чого було вбито і поранено кілька тисяч мирних жителів (14 грудня 1939 СРСР як агресора було виключено зі складу Ліги Націй). З метою комунізації Фінляндії та створення легального прикриття вторгненню рад. військ на території СРСР були створені так звані Фінський нар. уряд (голова – член Інтернаціоналу Комуністичного О.Куусінен) та Фінська нар. армія. 2 грудня 1939 між СРСР та Фінляндською Демократ. Республікою було укладено договір про дружбу та взаємодопомогу. Тож офіційно Рад. Союз з Фінляндією не воював, а допомагав "червоним" фінам у боротьбі з білофінами. Проте, попри сподівання, ці заходи, так само, як і широко закроєна пропагандистська кампанія під гаслом "визволення фінських трудящих від буржуазії", виявилися неефективними. Після 6-ти тижнів запеклого спротиву фінської армії війна перейшла в позиційну стадію. Непідготовленість рад. військ до ведення дій у складних кліматичних умовах, прорахунки військ. командування, погіршення морально-політ. стану призводили до значних втрат РСЧА в живій силі та техніці. З числа емігрантів та рад. полонених почалося формування укр. військ. підрозділу у складі Фінської армії, який очолив Ю.Горліс-Горський.

Феноменом "Зимової" війни стало зростаня дезертирства в Червоній армії. 24 січня 1940 наркомат оборони та наркомат внутр. справ СРСР видали спільний наказ № 0093 про боротьбу з дезертирством військовослужбовців із діючих частин, в якому наголошувалося на необхідності арешту всіх дезертирів і передачі їх для ведення слідства в особливі відділи. За 5-ма діючими на фронті радянськими арміями було розміщено 27 контрольно-загороджувальних загонів НКВС по 100 осіб у кожному. За підсумками фінської кампанії військовим трибуналом було засуджено 1695 військовослужбовців рядового і молодшого начскладу і 76 середнього і старшого начскладу, з яких 40 % складали дезертири та калічники. Чималою була також частка засуджених за антирад. висловлювання.

У числі ряду інших майже повністю була розгромлена укомплектована уродженцями України 44-та Київ. стрілец. д-зія (командир – комбриг О.Виноградов). За період з 1 по 7 січня 1940 вона втратила 33,9 % особового складу (4756 осіб). Бойові дії активізувалися в лютому 1940, коли рад. стороні вдалося зосередити на радянсько-фінляндському фронті більше 760 тис. вояків. У складі десятків частин і з'єднань, що їх було перекинуто з Київ., Харків., Одес. військових округів, значну кількість становили мешканці УРСР. У середині лютого 7-ма і 13-та армії (35 д-зій) Пн.-Зх. фронту (створений у січні 1940, командуючий – командарм 1-го рангу С.К.Тимошенко) подолали гол. смугу оборони противника на Карельському перешийку, зламали спротив 15-ти д-зій фінської армії і на початку березня 1940 фактично завершили прорив "Маннергейма лінії". Не в силах продовжувати опір, Фінляндія погодилася на укладення мирного договору, який був підписаний у Москві 12 березня 1940, але бої за Виборг тривали ще 13 березня. До СРСР перейшли Карельський перешийок, ряд островів у Фінській затоці та ін. (31 березня 1940 із цих територій, а також Карельської АРСР була утворена Карело-Фінська РСР). Суттєвим фактором, який спонукав СРСР сісти за стіл переговорів із Фінляндією, стала загроза втручання у війну на боці останньої Великої Британії та Франції.

Радянсько-фінляндська кампанія засвідчила чисельні негаразди в бойовій, орг. і тех. підготовці РСЧА, що до певної міри стимулювало А.Гітлера прискорити напад на СРСР. Втрати рад. сторони (400 тис. убитими та пораненими) значно переважали фінляндські (60 тис. убитих і поранених). 6 тис. червоноармійців, які потрапили до полону і пізніше були передані рад. стороні, зазнали репресій з боку сталінського режиму: майже 700 із них як "зрадники" були засуджені до смерті, 4,5 тис. відправлені до концтаборів.


Література:
  1. Носков А.М. Радянсько-фінляндська війна, 1939–1940. К., 1990
  2. Зимняя война, 1939–1940, кн. 1–2. М., 1998
  3. Божко О. Хроніка бойових дій 44-ї Київської Червонопрапорної стрілецької дивізії у радянсько-фінляндській війні 1939–1940 рр. В кн.: Україна–Фінляндія: Збірник наукових статей. К.–Гельсінки, 1999
  4. Мельтюхов М. Упущенный шанс Сталина: Советский Союз и борьба за Европу: 1939–1941 (документы, факты, суждения). М., 2000
  5. Соколов Б. Тайны финской войны. М., 2000.

Посилання:
  • АНЕКСІЯ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ГІТЛЕР АДОЛЬФ
  • ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ
  • ІНТЕРНАЦІОНАЛ КОМУНІСТИЧНИЙ, ТРЕТІЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛ, КОМІНТЕРН
  • ЛІГА НАЦІЙ
  • МАННЕРГЕЙМА ЛІНІЯ
  • МОСКВА
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ТИМОШЕНКО СЕМЕН КОСТЯНТИНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АРХИПОВ ВАСИЛЬ СЕРГІЙОВИЧ
  • БОНДАРЕНКО МИХАЙЛО ЗАХАРОВИЧ
  • ЄФРЕМОВ ВАСИЛЬ СЕРГІЙОВИЧ
  • ФІНЛЯНДІЯ
  • ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
  • ГОЛОВАЧОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • КРАСОВСЬКИЙ СТЕПАН ЯКИМОВИЧ
  • КРАВЧЕНКО АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • КРАВЧЕНКО ГРИГОРІЙ ПАНТЕЛІЙОВИЧ
  • КУЗНЄЦОВ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • КИЇВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • КИРПОНІС МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ЛЕЛЮШЕНКО ДМИТРО ДАНИЛОВИЧ
  • ЛІГА НАЦІЙ
  • МАННЕРГЕЙМ КАРЛ-ГУСТАВ-ЕМІЛЬ
  • МАННЕРГЕЙМА ЛІНІЯ
  • МОСКАЛЕНКО КИРИЛО СЕМЕНОВИЧ
  • НАРБУТ ДАНИЛО
  • НОВИКОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ПАКТ МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА 1939
  • ПОКРИШЕВ ПЕТРО ОПАНАСОВИЧ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • РАКОВ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
  • РОДИМЦЕВ ОЛЕКСАНДР ІЛЛІЧ
  • РОСІЯ
  • РОТМІСТРОВ ПАВЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • СТАРІНОВ ІЛЛЯ ГРИГОРОВИЧ
  • СУДЕЦЬ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ТАРАН ПАВЛО АНДРІЙОВИЧ
  • ТИМОЩУК БОРИС ОНИСИМОВИЧ
  • ВОРОНЬКО ПЛАТОН МИКИТОВИЧ
  • ЯКУБОВСЬКИЙ ІВАН ГНАТОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)