ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РАДНАРГОСПИ, РАДИ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

  Бібліографічне посилання: Васильєв В.Ю. РАДНАРГОСПИ, ради народного господарства [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Rady_hospodarstva (останній перегляд: 21.02.2019)
РАДНАРГОСПИ, РАДИ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

РАДНАРГОСПИ, ради народного господарства – держ. органи територіального управління й планування пром-стю УСРР/УРСР і СРСР, що існували впродовж 1918–31, 1957–65. Перші Р. з'явилися в грудні 1917 – січні 1918, після створення Вищої ради народного господарства (ВРНГ) в Росії. Вони створювалися на губернському, районному (обласному), уїзному (повітовому) рівнях. Районні Р. в Росії об'єднували управління пром-стю кількох губерній (Пн. пром. район – 8 губерній, Московський – 11, Уральський – 8). В Україні перші Р. були утворені в січні 1918 Пд. радою нар. госп-ва Донецько-Криворізького басейну, що діяла під кер-вом ВРНГ РСФРР. Місц. Р. мали функції сприяння та координації діяльності підпр-в регіону, кер-ва низовими органами робітн. контролю, з'ясування потреб підпр-в у паливі, сировині, засобах вир-ва, робочій силі, транспорті, вироблення планів розподілення замовлень. 1922 у зв'язку з виникненням СРСР ВРНГ надали права об'єднаного наркомату, зосередивши в його підпорядкуванні великі підприємства. 1926 у ВРНГ створили гол. управління галузей пром-сті, у відання яких передали значну кількість підпр-в. 5 січня 1932 ВРНГ перетворили на наркомат важкої пром-сті СРСР, виділивши з його складу наркомат легкої пром-сті та наркомат лісової пром-сті. Упродовж 1920-х – поч. 1930-х рр. велика пром-сть в УСРР перейшла до підпорядкування загальносоюзних наркоматів. Місц. Р. втратили своє значення, їхня діяльність поступово згорталася. ВРНГ України, від 1922 – Рада нар. госп-ва УСРР – проіснувала до кінця 1931.

У ході "хрущовських реформ" пленум ЦК КПРС (лютий 1957) вирішив перейти до територіального принципу управління екон. адм. районами, сформувати Р. 1957 в СРСР створили 105 екон. адм. районів, із них 70 – в РРФСР, 11 – в УРСР, 9 – у Казахській РСР, 4 – в Узбецькій РСР, в ін. 11-ти союзних республіках – по одному. Одночасно ліквідували 25 загальносоюзних та союзно-респ. мін-в. В УРСР частка пром-сті, що перейшла до відання респ. органів, склала більше 95 %. Уряд України, ін. респ. органи виявилися не готовими до такого розширення функцій управління: не було досвіду, підготовлених кадрів, професіональних структурних управлінських підрозділів. Із великими складнощами відбувалося формування апаратів Р. Кожен з них нараховував 300–500 осіб, частина яких були співробітниками мін-в, що ліквідували. Після створення Р. до їхнього підпорядкування перейшла більшість великих пром. підпр-в. До 1962 їх кількість скоротилася у зв'язку з тим, що в межах політики кооперації Р. укрупнювали підпр-ва (1 тис.), створили на їх основі 400 комбінатів. У червні 1960 утворили Укр. раду нар. госп-ва (УРНГ) на чолі з М.Соболем, потім – А.Кузьмичем. УРНГ координувала діяльність Р., але не мала права постачальних і збутових функцій. Її штат 1961 складав бл. 1 тис. осіб, які час-то-густо дублювали діяльність РМ УРСР. Із метою посилення контролю над діяльністю місц. Р. в СРСР 1962 створили Раду нар. госп-ва СРСР, незабаром – ВРНГ СРСР (1963–65).

Курс на відновлення централізації управління економікою з боку загальносоюзних та респ. структур чітко простежувався з поч. 1960-х рр. За рішенням пленуму ЦК КПУ (грудень 1962) в Україні замість 14-ти створили 7 екон. районів. Восени 1963 їх перетворили на 3. Більшість працівників та керівників обкомів КПУ були вкрай незадоволені такими змінами. Це слугувало основою для зміщення М.Хрущова з посади та припинення реформ. У вересні 1965 на пленумі ЦК КПРС Л.Брежнєв заявив, що Р. увійшли в протиріччя з тенденцією розвитку галузевого управління економікою. Р. ліквідовувалися, в Україні відновили діяльність 10 мін-в. Результати функціонування Р. в УРСР були суперечливими. Щорічні темпи приросту пром. продукції складали наприкінці 1950-х – на поч. 1960-х рр. трохи більше 9 %. Але досягалися вони шляхом буд-ва нових підпр-в та випуску продукції на підпр-вах новозбудованих. Відбулося зниження нац. доходу в республіці (капіталовкладення спрямовувалися на нове пром. буд-во), продуктивності праці, сповільнилися темпи розвитку галузей, що виробляли товари нар. вжитку. Вир-во продукції на душу населення в Україні, життєвий рівень залишалися низькими.


Література:
  1. Ефимов А.Н. Перестройка управления промышленностью и строительством в СССР. М., 1957
  2. Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам, т. 4. М., 1968
  3. Коржихина Т.П. История государственных учреждений СССР. М., 1986
  4. Шелест П.Е. …Да не судимы будете: Дневниковые записи, воспоминания члена Политбюро ЦК КПСС. М., 1992
  5. Грегори П. Политическая экономия сталинизма. М., 2006
  6. Политическое руководство Украины: 1938–1989 гг. М., 2006.

Посилання:
  • БРЕЖНЄВ ЛЕОНІД ІЛЛІЧ
  • ГУБЕРНІЯ
  • ХРУЩОВ МИКИТА СЕРГІЙОВИЧ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВИЩА РАДА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА 1917-1932

  • Пов'язані терміни:
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • МАЙОРОВ МИХАЙЛО МУСІЙОВИЧ
  • РАДА МІНІСТРІВ УРСР
  • ТРЕСТИ РАДЯНСЬКІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)