ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РАДЗИМОВСЬКА ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА

  Бібліографічне посилання: Малюта О.В. РАДЗИМОВСЬКА ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Radzymovska_Valentyna (останній перегляд: 18.02.2019)
РАДЗИМОВСЬКА ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА

РАДЗИМОВСЬКА Валентина Василівна (у дівоцтві – Яновська; 10.10.1886–22.12.1953) – фізіолог, біохімік, громад. діячка. Д-р мед. і фізіологічних наук (1924), професор (1924). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, Української вільної академії наук. Н. в м. Лубни. По здобутті домашньої початкової освіти закінчила з відзнакою Лубенську г-зію (1902). Отримала персональний дозвіл рос. імп. Миколи II на навчання в Санкт-Петерб. ун-ті. 1904 вступила на його мед. ф-т, одразу включилася в громадсько-політ. життя Укр. студентської громади, брала участь в "Обществе грамотности", публічно виступала з викладами про Україну. За участь у політ. подіях виключена із Санкт-Петерб. ун-ту, змушена продовжити навчання в Україні. Закінчила мед. ф-т Київ. ун-ту.

Входила до Лубенського гімназіального гуртка Революційної української партії, незабаром – до укр. соціал-демократ. групи в Києві. 1907 опікувалась ув'язненими укр. діячами, сприяла визволенню з в'язниці Д.Донцова, його виїзду за кордон. Член Київського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка (із 1909).

Асистент кафедри фізіологічної хімії (спеціалізація – теор. медицина), із 1915 – старший асистент. Водночас працювала хірургом в одному з військ. шпиталів. Обрана до складу Ради Укр. жін. союзу (25 квітня 1917).

1917 працювала в одному з відділів Української Центральної Ради, пізніше – в мін-ві охорони здоров'я УНР. Гетьман. режим П.Скоропадського сприйняла критично. Присвятила себе наук. праці, політ. діяльністю активно не займалася. 1918 габілітувалася на доцента. 1924 захистила дис. "Про вплив водневих іонів на життя клітин теплокровних організмів", їй присуджено наук. ступінь д-ра мед. і фізіологічних наук. Із 1924 – професор, зав. кафедри фізіології Київ. мед. ін-ту. Професор фізіології і біохімії Київ. ін-ту нар. освіти (1924–29) та Київ. пед. ін-ту. У різний час очолювала відділи фізіології в НДІ ВУАН (Ін-ті туберкульозу, Ін-ті ортопедії і травматології, Ін-ті психіатрії і невропатології, Ін-ті клінічної фізіології), на н.-д. кафедрі педології. У згаданих НДІ організувала відділи фізіології, укомплектувала їх наук. і науково-тех. персоналом. Друкувала наук. праці укр., рос., англ., нім. мовами. 1928 поїхала в наук. відрядження до Німеччини для праці в лабораторіях А.Фішера і Шаде.

1929 заарештована у справі "Спілки визволення України", просиділа 7 місяців в ізольованій слідчій камері. Звільнена 1930. Працювала в Мелітопольському пед. ін-ті завідувачем кафедри фізіології (1939–41). 1941–43 – професор, керівник патофізіологічного відділу Укр. центр. НДІ туберкульозу в Києві. 1943 переїхала до Львова, працювала професором кафедри фізіології у Львів. мед. ін-ті. Із 9 травня 1944 оселилася в Братиславі (Словаччина), здобула право лікарської практики, працювала в хірургічному відділі місц. шпиталю.

1945 виїхала до Німеччини. Обрана професором і керівником кафедри фізіології Інтернац. ун-ту в Мюнхені (Баварія), пізніше – ветеринарного ф-ту Українського технічно-господарського інституту. 1947, з утворенням фармацевтичного ф-ту Укр. технічно-госп. ін-ту, обрана професором фізіології, із 1949 – деканом ф-ту. Брала участь у житті лікарської громади Німеччини. Одна із засновниць мед. секції УВАН, деякий час – її секретар. Із 1950 перебувала в США.

Брала участь у роботі математично-природничої секції НТШ, Українського наукового товариства в Києві, Київ. мед. т-ва, Т-ва патологів, фізіологів, Секції наук. працівників.

Автор понад 60-ти праць із біохімії, патофізіології, педіатрії, психоневрології, фізіології, фтизіатрії. Написала підручник для мед. та ветеринарних ін-тів "Фізіологія людини і свійських тварин".

П. в м. Шампейн (шт. Іллінойс, США), похована на місц. кладовищі.


Література:
  1. Розгін І. Валентина Радзимовська: Короткий нарис життя та наукової й громадської її діяльности. Вінніпег, 1968
  2. Повідомлення про збори Українського жіночого союзу від 25 квітня 1917 р. В кн.: Український національно-визвольний рух: Березень–листопад 1917 р. К., 2003
  3. Малюта О. Радзимовська Валентина Василівна. В кн.: Малюта О. "Просвіти" і Українська Державність (друга половина XIX – перша половина XX ст.). К., 2008.

Посилання:
  • БАВАРІЯ
  • ДОНЦОВ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • ЛУБНИ
  • ЛЬВІВ
  • МИКОЛА II
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • РЕВОЛЮЦІЙНА УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • СПІЛКА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК (США)
  • УКРАЇНСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО У КИЄВІ (1906)
  • УКРАЇНСЬКИЙ ТЕХНІЧНО-ГОСПОДАРСЬКИЙ ІНСТИТУТ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)