ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РАДЗИВІЛЛІВСЬКИЙ ЛІТОПИС

  Бібліографічне посилання: Толочко О.П. РАДЗИВІЛЛІВСЬКИЙ ЛІТОПИС [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Radzyvillivskyj_litopys (останній перегляд: 19.02.2019)
РАДЗИВІЛЛІВСЬКИЙ ЛІТОПИС

РАДЗИВІЛЛІВСЬКИЙ ЛІТОПИС, Кенігсберзький літопис. Під цією назвою в науці відомі: 1) ілюмінований кодекс кінця 15 ст. (Б-ка РАН, 34.5.30), а також 2) літописний текст 13 ст., який, крім власне Радзивіллівського кодексу, відомий ще у двох списках: Московсько-Академічному (Рос. держ. б-ка, зібрання Моск. духовної академії, № 230, XV ст.) і т. зв. Літописці Переяславля Суздальського (Рос. держ. архів давніх актів, ф. 181, № 279 (658), XV ст.). 1) Радзивіллівський кодекс – єдиний середньовічний лицьовий (ілюмінований) рукопис із літописним текстом. За паперовими знаками кодекс датується 1490-ми рр. Він містить 613 мініатюр, виконаних, як тепер гадають, чотирма майстрами: групу I (арк. 3 – 95 зв.) виконав "майстер А"; групу II (арк. 96 зв. – 194) – "майстер Б"; групу III (арк. 194 і до кінця рукопису) виконав "майстер В", який також виправив усі попередні мініатюри; останній "майстер Г" – відповідальний за додаткові деталі малюнків: елементи арх-ри, одягу, озброєння тощо. Стилістично виділяють дві манери роботи ілюстраторів: якщо "майстер А" і частково "майстер Б" слідували традиційним "візантійським" взірцям, здогадно копіюючи давній оригінал, "майстер В" працював у виразно іншій ("готичній") манері, внісши до ілюстрацій численні прикмети сучасності: зображення готичної арх-ри, зх. вбрання персонажів, зображення герольдів із трубами, європ. обладунків, арбалетів, артилерії тощо.

Щодо місця виготовлення Радзивіллівського кодексу висловлювалися найрізноманітніші судження: "Суздальська Русь" (Н.Кондаков), Новгород (В.Сизов, А.Арциховський), Москва чи Твер (О.Подобєдова), Смоленськ (О.Шахматов). Утім західноєвроп. вишкіл художників, а також той факт, що в мові переписувача яскраво відбилися "західноруські" особливості, виключають його виготовлення в усіх вказаних центрах. Значно переконливішим є припущення, що Радзивіллівський кодекс було виготовлено на Волині, можливо навіть у Володимирі (нині м. Володимир-Волинський; А.Нікітін). Із моменту виготовлення Радзивіллівський кодекс лишався на території Великого князівства Литовського, про що можна судити із написів кінця 16 – поч. 17 ст. Як свідчить напис на арк. 251 зв., Станіслав Зенович, лісничий вількійський, подарував рукопис віленському воєводі, великому гетьману литовському Янушу Радзивіллу (п. 1655). Рукопис зберігався в б-ці князів Радзивіллів до 1671, коли по смерті двоюрідного брата Януша Богуслава Радзивілла (1669), намісника "князівської" Пруссії, він потрапив до б-ки прусського електора в Кенігсберзі (нині м. Калінінград, РФ; про що свідчить прикріплений екслібрис із датою). 1711 рос. цар Петро I, будучи проїздом у Кенігсберзі, відвідав королів. б-ку, де йому показували літопис. Цар розпорядився виготовити точну копію рукопису для власної б-ки, яку прислали через два роки, 1713 (у літературі її називають власне "Кенігсбергським літописом"). 1758 під час Семилітньої війни 1756–1763 оригінал Р.л. було вивезено в Санкт-Петербург, де він зберігається з тих пір. За петровською копією І.Таубергом та І.Барковим літопис було видано в С.-Петербурзі 1767, що робить Р.л. першим коли-небудь виданим давньорус. літописом.

Вважається, що Радзивіллівський кодекс 15 ст. є копією древнього ілюмінованого рукопису. Втім усі судження про цей останній ґрунтуються виключно на гіпотезах про походження тексту літопису;

2) Радзивіллівський літопис. Тривалий час вважали, що літописний текст Радзивіллівського кодексу є лише одним зі списків так зв. Лаврентіївської групи, і через те використовували для підведення різночитань при виданні Лаврентіївського літопису. О.Шахматовим було запропоновано вважати Р.л. самостійною пам'яткою літописання. Підстави для цього були такі. Текст Р.л. через механічну втрату аркушів обривається на початку статті 1206 року, так само, як і текст Московсько-Академічного списку. Починаючи з 1138 року, аналогічний текст міститься також у Літописці Переяславля Суздальського (також – Літописець рус. царів), але тут він продовжується до 1214 року. О.Шахматов запропонував уважати, що всі три рукописи відображають єдиний втрачений звід, який закінчувався на статті 1214 року та був створений між 1216 та 1219 у Переяславлі Заліському (нині м. Переславль-Залєський Ярославської обл., РФ). Цей втрачений Переяславльський літопис і був ілюмінованим оригіналом для Радзивіллівського кодексу. Ін. гіпотезу запропонував Г.Прохоров, який вважав, що втрачений оригінал закінчувався на 1206 році та був створений у Владимирі на Клязьмі (нині м. Владимир, РФ).

Між тим, і Р.л., і Літописець Переяславля Суздальського несуть у собі сліди походження із Зх. Русі та були піддані однаковій лінгвістичній та змістовній правці не раніше 2-ї пол. 13 ст. Іконографічні паралелі між ілюстраціями Радзивіллівського кодексу (його оригіналу) та ілюмінованим списком Хроніки Георгія Амартола (див. Георгій Амартол; т. зв. Троїцький список, 13 ст.) галицько-волин. походження переконують, що обидва були виконані в єдиному скрипторії, який є підстави ототожнювати зі скрипторієм володимирського кн. Володимира Васильковича.

Вид.: Библиотека Российская историческая, содержащая древние летописи..., ч. 1: Летопись Нестора с продолжателями по Кенигсбергскому списку до 1206 г. СПб., 1767; Радзивиловская, или Кенигсбергская, летопись, ч. 1: Фотомеханическое воспроизведение рукописи, ч. 2: Статьи о тексте и миниатюрах рукописи. СПб., 1902. [Общество любителей древней письменности, вып. 118]; Полное собрание русских летописей, т. 38. Л., 1989; Радзивиловская летопись, т. 1: Текст. Исследование. Описание миниатюр, т. 2: Факсимильное воспроизведение рукописи. СПб.–М., 1994.


Література:
  1. Кондаков Н.П. Заметка о миниатюрах Кенигсбергского списка начальной летописи. В кн.: Радзивиловская, или Кенигсбергская, летопись, ч. 2: Статьи о тексте и миниатюрах рукописи. СПб., 1902
  2. Шахматов А.А. Исследование о Радзивиловской, или Кенигсбергской, летописи. Там само
  3. Сизов В.И. Миниатюры Кенигсбергской летописи (археологический этюд). В кн.: Известия Отделения русского языка и словесности, т. 10, кн. 1. СПб., 1905
  4. Айналов Д.В. О некоторых сериях миниатюр Радзивиловской летописи. Там само, т. 13, кн. 2. СПб., 1908
  5. Ганцов В.М. Особенности языка Радзивиловского (Кенигсбергского) списка летописи. Там само, т. 32. Л., 1927
  6. Артамонов М.И. Миниатюры Кенигсбергского списка летописи. В кн.: Известия государственной Академии истории материальной культуры, т. 10, вып. 1. Л., 1931
  7. Арциховский А.В. Древнерусские миниатюры как исторический источник. М., 1944
  8. Подобедова О.И. Миниатюры русских исторических рукописей: К истории русского лицевого летописания. М., 1965
  9. Рыбаков Б.А. "Слово о полку Игореве" и его современники. М., 1971
  10. Чернецов А.В. К изучению Радзивиловской летописи. В кн.: Труды Отдела древнерусской литературы, т. 36. Л., 1981
  11. Рыбаков Б.А. Из истории культуры древней Руси: Исследования и заметки. М., 1984
  12. Лурье Я.С. О происхождении Радзивиловской летописи. В кн.: Вспомогательные исторические дисциплины, т. 18. Л., 1987
  13. Прохоров Г.М. Радзивиловский список Владимирской летописи по 6714 (1205/6) год. В кн.: Труды Отдела древнерусской литературы, т. 42. Л., 1989
  14. Рыбаков Б.А. Петр Бориславич: Поиск автора "Слова о полку Игореве". М., 1991
  15. Милютенко Н.И. Владимирский великокняжеский свод 1205 года (Радзивиловская летопись). В кн.: Труды Отдела древнерусской литературы, т. 49. СПб., 1996
  16. Никитин А.Л. О Радзивиловской летописи. В кн.: Герменевтика древнерусской литературы, вып. 11. М., 2004
  17. Толочко А.П. Пририсовки зверей в Радзивиловской летописи и происхождение рукописи. В кн.: Ruthenica, т. 4. К., 2005
  18. Його ж. О времени создания Киевского свода "1200 г.". Там само, т. 5. К., 2006.

Посилання:
  • АМАРТОЛ ГЕОРГІЙ
  • КОНДАКОВ НИКОДИМ ПАВЛОВИЧ
  • ЛАВРЕНТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • МОСКВА
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • РАДЗИВІЛЛ БОГУСЛАВ
  • РАДЗИВІЛЛ ЯНУШ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕМИРІЧНА ВІЙНА 1756–1763
  • ШАХМАТОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬКОВИЧ
  • ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ
  • ВОЛИНЬ

  • Пов'язані терміни:
  • ЛАВРЕНТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛІТОПИС, ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТОПИСОЗНАВСТВО
  • МІНІАТЮРА КНИЖКОВА
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)