ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РАХМАНІНОВ СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. РАХМАНІНОВ Сергій Васильович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Rakhmaninov_Serhij (останній перегляд: 23.02.2019)
РАХМАНІНОВ СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

РАХМАНІНОВ Сергій Васильович (01.04(20.03).1873–28.03. 1943) – російський композитор, диригент, піаніст-віртуоз. Н. в маєтку Онєг у с. Захар'їно (нині село Новгород. обл., РФ) в сім'ї дворян. З дитинства вчився грі на фортепіано в матері, згодом – у піаністки А.Орнатської, а потім – у Г.Кросса. Із 1882 навч. в класі проф. В.Дем'янського у Петерб. консерваторії, із 1885 – у Моск. консерваторії. Закінчив Московську консерваторію: 1891 – по класу фортепіано О.Зілоті, 1892 – по класу композиції С.Танєєва та А.Аренського. 18 жовтня 1893 Р. диригував прем'єрою "Алеко" в Києві. Викладав музику в Моск. ін-ті шляхетних дівчат; 1897–98 працював диригентом Моск. приватної рос. опери С.Мамонтова, 1904–06 – Большого театру, де поставив 1906 свої нові (1904) опери "Франческа да Ріміні" (за Данте Аліг'єрі) і "Скупий лицар" (за О.Пушкіним). Диригував симфонічними концертами моск. гуртка любителів рос. музики і Моск. філармонічного т-ва. Із 1899 концертував як піаніст і диригент у Росії та Європі, із 1909 – у США. Як віце-президент Рос. муз. т-ва (із 1909) боровся проти заборони Київ. міськ. думою провадити симфонічні концерти місц. відділу т-ва; перебуваючи 1911 в Києві на гастролях, сприяв майбутній (1913) реорганізації Київ. муз. уч-ща в консерваторію. Протягом 1914–17 виступав у Києві з оркестром С.Кусевицького та співачкою Н.Кошиць. Гастролював у Харкові (1893, 1911, 1913, 1914, 1917), Одесі (1911, 1913), Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ; 1911, 1913), Полтаві (1913), Криму (1898, 1917). Не сприйнявши Жовтневого перевороту в Петрограді 1917, в кінці року виїхав на гастролі до Скандинавії, а звідти – у США, де з 8 грудня 1918 почав виступи як піаніст. Із 1921 відновив гастролі в Європі, допомагав матеріально голодуючим у Росії. 1925 заснував у Парижі (Франція) вид-во "Таїр" для публікації в основному творів рос. композиторів-емігрантів. Один з авторів листа групи рос. емігрантів із засудженням сталінського режиму, опубл. в "New York Times" 15 січня 1931, через що в СРСР було заборонено виконання творів Р. 10 березня 1931 нагороджений Золотою медаллю Королів. філармонічного т-ва (Велика Британія). Востаннє виступав у Європі 11 серпня 1939 на Люцернському фестивалі, у США – 14 жовтня 1941 в м. Сиракузи (шт. Нью-Йорк). 1942 передав кошти у фонд оборони СРСР.

Автор 3-х симфоній (1895, 1906–07, 1935–36), фантазії "Утес" (1893), "Капріччіо на циганські теми" (1894), поеми "Острів мертвих" (1909), "Симфонічних танців" (1940) та ін.; для фортепіано – сонат, варіацій на тему Ф.-Ф.Шопена(1902) і А.Кореллі (1931), 2-х циклів прелюдій (1902, 1910) та етюдів-картин (1911, 1916–17); хорів, кантати "Весна" (1902), поеми "Колокола" (1913); бл. 80-ти романсів, у т. ч. на слова Т.Шевченка в перекладі О.Плещеєва: "Дума" ("Минають дні, минають ночі") і "Полюбила я на печаль свою" ("Полюбилася я..."), створених 1893 в Лебедині, обробки укр. нар. пісні "Чоботи" для мішаного хору без супроводу (1899). "Київські наспіви" Р. використав у 3-му концерті для фортепіано, літургії та "Всенощном бдении" (1915). Незавершеним лишився вокальний квартет "Мазепа" (1890). Значну частину свого творчого доробку Р. записав на платівки в зарубіжних фірмах звукозапису, зокрема всі 4 концерти для фортепіано. Його музику виконували оркестри світу під кер-вом диригентів Г.Малера, Ю.Орманді та ін.

П. у м. Беверлі Хіллс (шт. Каліфорнія, США) від швидкоплинної форми раку і похований у Кенсіко (шт. Нью-Йорк, США).

Спогади про Р. залишили Р.Гліер, Ф.Шаляпін, М.Чехов, М.Шагінян та ін.

У Росії та Україні широко відзначаються ювілеї композитора. 1998 в Харкові започатковано міжнар. фестиваль "С.В. Рахманінов і українська культура". 1989 в Києві засновано Т-во ім. Рахманінова під кер-вом чл.-кор. АН УРСР М.Синькова.

Архівні матеріали Р. зберігаються в Центр. музеї муз. к-ри ім. М.Глинки (Москва).


Праці:
  1. Три интервью. "Советская музыка", 1973, № 4
  2. "Исполнение требует глубоких размышлений" [інтерв'ю 1910 р.]. Там само, 1977, № 2
  3. Литературное наследие, т. 1–3. М., 1978.
Література:
  1. Архімович Л.Б. С.В. Рахманінов. К., 1952
  2. Сарана О., Леонідов С. Рахманінов у Харкові. "Прапор", 1962, № 11
  3. Майбурова К. Рахманінов у Києві. В кн.: Україна: Наука і культура, вип. 18. К., 1983
  4. Соколова О.И. С.В. Рахманинов. М., 1987
  5. Черпухова К. Рахманінов на Сумщині. В кн.: Україна: Наука і культура, вип. 21. К., 1987
  6. Савицький Р. Натхненні образом Мазепи. "Музика", 1993, № 1
  7. Розанова Ю. С.В. Рахманинов. В кн.: Русское зарубежье: Золотая книга российской эмиграции: Первая треть ХХ в. М., 1997
  8. Кононова О. Рахманінов і українська культура. "Культура і життя", 1998, 29 квітня
  9. Сербин А.Н. Рахманинов в Крыму. В кн.: Пилигримы Крыма'98. Симферополь, 1998
  10. Муха А.І. Композитори світу в їх зв'язках з Україною: Довідник. К., 2000
  11. Куперштейн В.О. Рахманінов у Києві. В кн.: Вісник Київського національного університету культури і мистецтв: Мистецтво, вип. 4. К., 2001
  12. С. Рахманинов на переломе столетий. Культура Украины в контексте европейской культуры, вып. 3. Х., 2006
  13. Первое явление Рахманинова Киеву. В кн.: Зинкевич Е. Mundus music
  14. Величайшие люди планеты. Х., 2008.

Посилання:
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ГЛІЕР РЕЙНГОЛЬД МОРІЦОВИЧ
  • ХАРКІВ
  • КИЇВ
  • ЛЕБЕДИН
  • МОСКВА
  • ОДЕСА
  • ПОЛТАВА
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • ШАЛЯПІН ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ШОПЕН ФРЕДЕРІК ФРАНЦІШЕК
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПЕТРОГРАДІ 1917

  • Пов'язані терміни:
  • МАКМЕРРІН РОДЖЕР
  • МАКСИМОВИЧ БОРИС
  • МИКИША ТАРАС МИХАЙЛОВИЧ
  • НЕЖДАНОВА АНТОНІНА
  • РІХТЕР СВЯТОСЛАВ ТЕОФІЛОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)