ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РАНГОВІ МАЄТНОСТІ

  Бібліографічне посилання: Гуржій О.І. РАНГОВІ МАЄТНОСТІ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ranhovi_maietnosti (останній перегляд: 23.02.2019)
РАНГОВІ МАЄТНОСТІ

РАНГОВІ МАЄТНОСТІ – категорія земельної власності й на ній посполитих у Гетьманщині та на Слобожанщині серед. 17 – 18 ст., пов'язана зі службовим становищем представників соціальної еліти тогочасного укр. сусп-ва (переважно козац. старшин). Одну з перших Р.м. – Чигиринське староство із прилеглими до нього угіддями – одержав Б.Хмельницький "гетьманові на булаву" згідно зі Зборівським договором Криму з Польщею 1649 і царською жалуваною грамотою "Війську Запорозькому про збереження прав і вольностей" 27 березня 1654. За гетьманства Б.Хмельницького старшинам надавалися "на ранг", тобто відповідно до посади у Війську Запорозькому, гол. чин. млини. Із часом замість платні Р.м. були визначені для більшості посад у гетьман. адміністрації. Зокрема, згідно із царським указом 1732 на ранг генерального обозного припадало 400 дворів, двох генеральних суддів – по 300, малорос. генерального підскарбія – 300, генерального осавула, генерального бунчужного і генерального хорунжого – по 200 дворів. Ними розпоряджалися гетьмани, рос. царі й окремі сановники, вищі посадові особи в Україні. У процесі формування рангового землеволодіння маєтності переходили від одних рангів до інших, ставали спадковою власністю. Старшини почали перетворювати рангових посполитих на приватних, передавати право на їх експлуатацію у спадок. Великі Р.м. мали гетьмани, напр., К.Розумовському належали, зокрема, Гадяцький замок із прилеглими до нього містечками, селами і хуторами (2,4 тис. дворів), міста Батурин, Почеп (нині місто Брянської обл., РФ), Ямпіль (нині с-ще міськ. типу Сумської обл.) з повітами (3,3 тис. дворів), Шептаківська, Чехівська та Бихівська волості (3,2 тис. дворів). 1729–30 в Лівобережній Україні, за неповними даними Генерального слідства про маєтності, існувало 136 рангових маєтків із 3948 дворами посполитих у них, що складало бл. 6 % заг. кількості маєтків і 9 % усіх дворів. На 1764 чисельність таких маєтків, у зв'зку з перетворенням їх на приватні, скоротилася до 116, а дворів – до 2791. 1773 р. рангових дворів налічувалося вже менше 1 тис. З остаточною ліквідацією політ. автономії Гетьманщини царський уряд рештки Р.м. перетворив на державні або передав у руки поміщиків.


Література:
  1. Барвинский В.А. Крестьяне в Левобережной Украине в XVII–XVIII вв. Х., 1909
  2. Борисенко В.Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVII ст. К., 1986
  3. Гуржий А.И. Эволюция феодальных отношений на Левобережной Украине в первой половине XVIII в. К., 1986
  4. Історія українського селянства, т. 1. К., 2006
  5. Гуржій О. Податне населення України ХVII–ХVIII ст.: Нариси з історії та статистики. Черкаси, 2009.

Посилання:
  • БАТУРИН
  • ЕЛІТА
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПІДСКАРБІЙ
  • ГЕНЕРАЛЬНЕ СЛІДСТВО ПРО МАЄТНОСТІ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОБОЗНИЙ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ БУНЧУЖНИЙ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ХОРУНЖИЙ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОСАВУЛ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ СУДДЯ
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • ХУТІР
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • ПОМІЩИКИ
  • ПОСПОЛИТІ
  • РАНГОВІ ПОСПОЛИТІ
  • РОЗУМОВСЬКИЙ КИРИЛО ГРИГОРОВИЧ
  • ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ
  • ЯМПІЛЬ, МІСТО СУМСЬКОЇ ОБЛ.
  • ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР КРИМУ З ПОЛЬЩЕЮ 1649

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕРЖАВНІ ЗЕМЛІ
  • ГАДЯЦЬКИЙ ПОЛК
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОПИС ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ 1765–1769
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПІДСКАРБІЙ
  • ГЕНЕРАЛЬНА ЛІЧИЛЬНА КОМІСІЯ
  • ГЕНЕРАЛЬНА СКАРБОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
  • ГЕТЬМАНАТУ ІНСТИТУТ (1649–1764)
  • ГЕТЬМАНЩИНА ТА РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • КАНЦЕЛЯРИСТ
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • ОБУХІВ
  • ОСАВУЛ
  • РАНГОВІ ПОСПОЛИТІ
  • РІШИТЕЛЬНІ ПУНКТИ 1728
  • ЗЕМЕЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
  • ЗУПОЛЬНЕ ВОЛОДІННЯ
  • ЗИМОГІР'Я


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)