ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РЕДЕНС СТАНІСЛАВ ФРАНЦОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Кокін С.А. РЕДЕНС Станіслав Францович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Redens_S (останній перегляд: 20.02.2019)
РЕДЕНС СТАНІСЛАВ ФРАНЦОВИЧ

РЕДЕНС Станіслав Францович (17.05.1892–12.02.1940) – один із керівників рад. органів держ. безпеки. Н. в м. Мінськ Мазовецький (нині місто Мазовецького воєводства, Польща) в сім'ї шевця, поляк. Закінчив уч-ще при Дніпровському металургійному з-ді (Кам'янське; нині м. Дніпродзержинськ). 1907–14 – розсильний, робітник цього з-ду. Із вересня 1914 – рядовий 6-го запасного саперного батальйону, із вересня 1915 – робітник Дніпровського, трубного та Брянського з-дів (Катеринослав; нині м. Дніпропетровськ). 1917–18 – член Катериносл. гарнізонної ради, червоногвардієць, секретар Спілки металістів Дніпровського з-ду, секретар Польс. групи Соціал-демократії Польщі і Литви, секретар Кам'янського к-ту РСДРП(б); працівник з-ду "Провідник" (Москва).

Із жовтня 1918 – слідчий, секретар президії, особистий секретар голови ВЧК; із квітня 1919 – зав. юридичного, згодом – слідчого відділу Одес. губернської ЧК; із липня 1919 – заст. начальника відділу і член колегії Київ. губернської ЧК; із вересня 1919 працював у ВЧК; із січня 1920 – голова Одеської, із серпня 1920 – Харківської, із грудня 1920 – Кримської губернських ЧК; із липня 1921 – заст. начальника, із вересня 1921 – нач. Адміністративно-орг. управління ВЧК / ДПУ РСФРР; із вересня 1922 – нач. Крим. обласного відділу ДПУ РСФРР (із квітня 1923 – голова ДПУ Крим. АСРР). Із червня 1924 – пом. голови та секретар президії Вищої ради нар. госп-ва СРСР, із 1926 – керуючий справами наркомату робітничо-сел. інспекції СРСР та секретар колегії наркомату робітничо-сел. інспекції СРСР – Центр. контрольної комісії ВКП(б). Із листопада 1928 – голова Закавказ. ДПУ і повноважний представник ОДПУ по Закавказ. Соціалістичній Федеративній Рад. Республіці; із травня 1931 – голова ДПУ Білорус. СРР і повноважний представник ОДПУ по Білорус. військ. округу; із липня 1931 – голова ДПУ УСРР і повноважний представник ОДПУ по УСРР; із лютого 1933 – повноважний представник ОДПУ (із липня 1934 – нач. Управління НКВС РСФРР) по Моск. обл.; із січня 1938 – нарком внутр. справ Казахської РСР.

Член ВКП(б) з 1914. У січні 1932 – лютому 1933 – канд. у члени політбюро ЦК КП(б)У.

Комісар державної безпеки 1-го рангу (1935).

Нагороджений орденами Червоного Прапора (1925), Трудового Червоного Прапора УСРР (1927) та ЗСФРР (1932), Леніна (1937), медаллю "ХХ лет РККА" (1938), 2-ма знаками "Почетный работник ВЧК–ГПУ" (1922, 1932).

22 листопада 1938 заарештований, 21 січня 1940 Військ. колегією Верховного суду СРСР засуджений до смерті. Страчений.

Реабілітований.


Література:
  1. Шаповал Ю. та ін. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: Особи, факти, документи. К., 1997
  2. Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД, 1934–1941: Справочник. М., 1999.

Посилання:
  • ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬК
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • МОСКВА
  • ВЧК (ВСЕРОСІЙСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)