ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РЕПАТРІАЦІЯ

  Бібліографічне посилання: Малиновська О.А. РЕПАТРІАЦІЯ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Repatriatsiia (останній перегляд: 17.07.2019)
РЕПАТРІАЦІЯ

РЕПАТРІАЦІЯ – повернення в країну громадянства, постійного проживання чи походження осіб, які внаслідок різних причин опинилися на території ін. держав. Р. здійснюється, як правило, на підставі міжнар. угод.

Представницька Женевська конференція 1996, що відбулася під егідою Організації Об'єднаних Націй та була присвячена міграційним проблемам на теренах колиш. СРСР, запропонувала вважати репатріантами осіб, "які із причин економічного, соціального або особистого характеру добровільно переселилися до країни свого громадянства або походження з метою постійного проживання". Таким чином, для Р. важливі такі ознаки, як вільне волевиявлення та напрям переселень до країни походження чи громадянства.

Репатріаційні потоки зазвичай супроводжують значні геополіт. зміни, зникнення одних і утворення ін. д-в. Напр., масовими вони були після закінчення Другої світової війни в Європі. Результатом одного з них були утворення й розвиток Д-ви Ізраїль.

Масштабними переміщеннями в напрямку істор. батьківщини відзначено також розпад СРСР. Перемішування різноетнічного населення, що було однією із цілей міграційної політики рад. доби, сформувало значну масу потенційних репатріантів, яка активізувалася після розпаду єдиної д-ви. Після краху тоталітарної системи стало можливим повернення репресованих і депортованих, у т. ч. за нац. ознакою, які за рад. часів змушені були залишатися в місцях вислання. Багато з тих, хто свого часу виїхав до ін. республік колиш. СРСР внаслідок оргнаборів робочої сили, спрямування молодих спеціалістів, служби в армії тощо, також визначалися на користь переїзду на батьківщину. Крім природного прагнення возз'єднатися зі своїми сім'ями, до переїзду спонукало зростання напруженості, виникнення воєнних конфліктів у ряді пострад. держав.

Лише 1992, першого року незалежності, в Україну з пострад. д-в прибули понад півмільйона осіб. 232,2 тис. з них були етнічними українцями. Якщо 1989 серед тих, хто в'їхав в Україну з республік СРСР, українці становили лише 35 %, то 1992 – 46 %. Найбільшою частка українців була серед іммігрантів з Балтії – понад 60 % у 1992–93. Українці становили майже 54 % прибулих із Туркменістану, серед прибулих із Білорусі, Росії, Казахстану – половину. Усього за період незалежності в Україну із країн Співдружності Незалежних Держав та Балтії в'їхали понад 2,1 млн осіб, 700 тис. з яких складали етнічні українці.

Активно відбувалася репатріація незаконно депортованих 1944 сталінським режимом кримських татар, а також болгар, вірмен, греків, німців. Їхнє повернення розпочалося за часів перебудови. За переписом 1989, в Криму налічувалося 38,4 тис. крим. татар. Однак упродовж 1991–93 в Україну в'їхали вже 88,5 тис. осіб кримськотатар. національності, що становили майже 7 % усіх іммігрантів.

Хоча й не так інтенсивно, але репатріація продовжувалася і в наступні роки. Серед іммігрантів поступово збільшувався відсоток народжених в Україні: у 1995 він становив 47,1 %, у 2000 – 51 %, а в 2002 – 64 %. Тобто вихідці з України серед іммігрантів почали домінувати.

Великою мірою завдяки репатріації питома вага українців в усьому населенні зросла з 72,7 % у 1989 до 77,8 % у 2001, тобто на 5,1 відсоткового пункта. Кількість крим. татар збільшилася в 5,3 раза. Перший всеукр. перепис населення зафіксував 248,2 тис. осіб кримськотатар. національності.

У період після розпаду СРСР Р. була характерною не лише для України. Вона охопила представників усіх націй колись єдиної д-ви. Напр., населення Росії упродовж 1990–2000 років збільшилося на 4,2 млн осіб за рахунок імміграції з країн СНД та Балтії, у т. ч. на 3 млн етнічних росіян, близько півмільйона представників ін. народів Росії.

В Україні сприяння Р. офіційно проголошено одним із пріоритетів міграційної політики. Вихідці з України та їхні нащадки мають право на поновлення громадянства України. Значних успіхів досягнуто в облаштуванні репатріантів із числа раніше депортованих. Із цією метою розроблена і здійснюється низка держ. програм.


Література:
  1. Малиновська О. Міграційна ситуація та міграційна політика в Україні. К., 1997
  2. Габриелян О.А. и др. Крымские репатрианты: Депортация, возвращение и обустройство. Симферополь, 1998
  3. Брайчевська О. Репатріанти в Україні: Шляхи інтеграції. "Проблеми міграції: Український інформаційно-аналітичний журнал", 1999, № 3
  4. Ильясов Р. Крымские татары: Краткий обзор прошлого и анализ социально-экономического положения настоящего. Симферополь, 1999
  5. Малиновська О.А. Репатріація в Україну. "Проблеми міграції: Український інформаційно-аналітичний журнал", 1999, № 4
  6. Білуха Ю., Власенко О. Розвиток етнополітичної ситуації в Криму та вирішення проблем кримськотатарського народу. "Кримські студії", 2002, № 1–2
  7. Шульга Н. Великое переселение народов: Репатрианты, беженцы, трудовые мигранты. К., 2002
  8. Малиновська О. Мігранти, міграція та Українська держава: Аналіз управління зовнішніми міграціями. К., 2004.

Посилання:
  • ДЕРЖАВА
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ГРОМАДЯНСТВО
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ
  • СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД)
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ

  • Пов'язані терміни:
  • ІММІГРАНТ
  • КРИМСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1945, ЯЛТИНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1945
  • МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ У СПРАВАХ БІЖЕНЦІВ
  • МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ТА РСФРР 1918
  • ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)