ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РЕВУЦЬКИЙ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Кузик В.В. РЕВУЦЬКИЙ Дмитро Миколайович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Revutskyj_D (останній перегляд: 18.09.2019)
РЕВУЦЬКИЙ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ

РЕВУЦЬКИЙ Дмитро Миколайович (05.04(24.03).1881–29.12.1941) – мистецтвознавець, літературознавець, фольклорист, перекладач, один з основоположників укр. музикознавства, зокрема лисенкознавства. Професор (1923). Брат композитора Л.Ревуцького. Н. в с. Іржавець (нині село Ічнянського р-ну Черніг. обл.). Навч. в Чернігівській (1891–99) та Прилуцькій (1890, 1899–1900) г-зіях. Закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту (1906), дипломна робота: "Оссіянізм у Росії" (керівник – В.Перетц). Працював викладачем словесності (1906–09) в приватній школі Ревеля (нині м. Таллінн, Естонія), від 1909 – у київ. г-зії В.Науменка, водночас із 1910 – у 7-й Київ. г-зії. Серед гімназіальних учнів Р. відомі в майбутньому поет М.Рильський, літературознавець М.Алексєєв, зоолог С.Крашенінніков. 1918–32 працював у Київ. музично-драм. ін-ті ім. М.Лисенка (від 1923 – професор), де викладав орфоепіку на театральному ф-ті та власне опрацьований курс "Історія пісні". У лютому 1921 Р. був одним із засновників Музичного товариства імені М.Леонтовича, де очолив т. зв. перекладацький цех та видавничі проекти т-ва. 1922 разом із К.Квіткою був організатором Етногр. кабінету ВУАН (від 1936 – Ін-т укр. фольклору АН УСРР), 1923 доклав значних зусиль для виходу наук. час. "Етнографічний вісник" (нині "Народна творчість та етнографія"), ідея створення якого належала професорові україністики А.Лободі.

Від 1919 почалася активна наук. та видавнича діяльність Р. Публікувалися його праці з фольклористики й лисенкознавства, видавалися фольклорні збірки "Золоті ключі" (3 вип.), окремі номери із серії "Пісня", розпочалася ред. робота з видання повного зібрання творів М.В.Лисенка із ґрунтовними коментарями (муз. редактор – Л.Ревуцький), велася активна просвітницька діяльність зі сцени та по радіо (як співак Р. був гарним виконавцем вокальної музики й визнаним інтерпретатором укр. дум, який переконливо передавав фольклорну традицію кобзарського виконавства). Здійснив переклади українською низки вокальних творів європ. музики та 8-ми опер.

Після 1932 (див. "Спілки визволення України" справа 1929–1930) Р. звільнено з роботи в Київ. музично-драм. ін-ті ім. М.Лисенка, тільки 1938 його запросили старшим наук. співробітником до Ін-ту укр. фольклору АН УРСР. Був організатором знаної Респ. наради кобзарів (квітень 1939).

Із початком радянсько-нім. війни 1941–45 не мав змоги евакуюватися з Києва (зазнав обширного інсульту).

Був убитий (разом із дружиною) агентом НКВС.

Р. встановлена меморіальна дошка на Прилуцькій г-зії (1997). Його ім'я внесено до реєстру "100 найвідоміших українців" (2002).


Праці:
  1. Українські думи та пісні історичні. К., 1919; 1930; 2001
  2. Живе слово: Теорія виразного читання для школи. К., 1920; 2001
  3. Новий твір української інструментальної музики (про симфонічну поему Р. Ґліера "Запорожці"). "Музика", 1925, № 7–8
  4. "Цикл публічних музично-історичних демонстрацій" Г.М. Беклемішева. Там само
  5. Сучасна пародія на українську народну думу (пісня "про Микиту"). В кн.: Етнографічний вісник, кн. 1. К., 1925
  6. Кобзарі й лірники (добірка матеріалів). Вступні уваги. Там само, кн. 3. К., 1926
  7. Золоті ключі: Збірник пісень. К., 1926–29
  8. Хорова діяльність М. Лисенка. В кн.: Етнографічний вісник, кн. 1. К., 1931
  9. С.С. Артемовський-Гулак і його комічна опера "Запорожець за Дунаєм". Х., 1936
  10. Лисенко – хоровий диригент. "Радянська музика", 1937, № 4
  11. Шевченко і народна пісня. К., 1939
  12. Автобіографії М. Лисенка. Музикальна освіта М. Лисенка. В кн.: Українська музикальна спадщина. К., 1940
  13. Український музичний фольклор. "Українське слово", 1941, 23 жовтня
  14. Український фольклор і Лисенко. Там само, 1941, 6 листопада
  15. Микола Лисенко: Повернення першоджерел. К., 2003.
Література:
  1. Іваненко В. Дмитро Ревуцький. "Народна творчість та етнографія", 1971, № 2
  2. Кузик В. Знімаємо тавро мовчання. "Музика", 1991, № 2
  3. Її ж. Виступ Дмитра Ревуцького на республіканській нараді кобзарів (1939 р.). "Народна творчість та етнографія", 1991, № 5
  4. Ревуцький В. Спогади про батька. "Музика", 1993, № 6
  5. Кузик В. Дмитро Ревуцький – дослідник та перекладач австро-німецької пісні. В кн.: Роберт Шуман и перекрестье путей музыки и литературы. Х., 1997
  6. Ревуцький В. По обрію життя: Спогади. К., 1998
  7. Кузик В. Від Хмельницьких до Ревуцьких. В кн.: Український родовід. Львів, 2001
  8. Її ж. Дмитро Ревуцький: 1881–1941 (біографічно-культурологічний нарис). В кн.: Вісник Львівського університету: Серія "Мистецтвознавство", вип. 2. Львів, 2002
  9. Її ж. Д.М. Ревуцький. В кн.: Ревуцький Д. Микола Лисенко: Повернення першоджерел. К., 2003
  10. Її ж. Ревуцькі–Хмельницькі–Ржевуські. В кн.: Український музичний архів, вип. 3. К., 2003
  11. Її ж. Дмитро Ревуцький: Репресований посмертно: Ще раз про "міфотворчість" радянських істориків. "Слово "Просвіти"", 2006, 13–19 квітня
  12. Її ж. Лев Миколайович Ревуцький. Ніжин, 2009; 2011

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ЕТНОГРАФІЧНИЙ ВІСНИК
  • КВІТКА КЛИМЕНТІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • КИЇВ
  • ЛОБОДА АНДРІЙ МИТРОФАНОВИЧ
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • МУЗИЧНЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ М.ЛЕОНТОВИЧА
  • НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ
  • НАУМЕНКО ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ
  • ПЕРЕТЦ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
  • РЕВУЦЬКИЙ ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ ТАДЕЙОВИЧ
  • СПІЛКА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ДУМИ
  • МУЗИЧНЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ М.ЛЕОНТОВИЧА
  • РЕВУЦЬКИЙ ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)