ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РЄПІН ІЛЛЯ ЮХИМОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Михайлова Р.Д. РЄПІН Ілля Юхимович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Riepin_I (останній перегляд: 19.02.2019)
РЄПІН ІЛЛЯ ЮХИМОВИЧ

РЄПІН Ілля Юхимович (05.08(24. 07).1844–29.09.1930) – живописець, дійсний академік петерб. Академії мист-в (1876). Н. в м. Чугуїв. Походив із родини військ. поселенців Чугуївського уланського полку Юхима Васильовича Рєпіна і Тетяни Степанівни Бочарової. Перші навички малювання отримав у Чугуєві в полковому Топографічному корпусі та в місц. іконописній школі (в І.Бунакова). Професійній майстерності навч. в Санкт-Петербурзі в Рисувальній школі Т-ва заохочення художників (1863, в І.Крамського) та в Академії мист-в (1864–71), де в подальшому викладав (1894–1907) й обирався ректором (1898–99). Як митець сформувався під впливами передових демократ. ідей М.Чернишевського, В.Бєлінського, В.Стасова та членів Артілі художників, активістів Т-ва пересувних худож. виставок, що знайшло відбиток у першому великому творі "Бурлаки на Волзі" (1873).

Отримавши Велику золоту медаль за дипломну роботу "Воскресіння дочки Іаіра" (1871), як пенсіонер Академії мист-в відвідав Італію та Францію (1873–76), де ознайомився із класичним та сучасним мист-вом Зх. Європи та опанував техніку пленерного живопису ("Паризьке кафе", "Дорога на Монмартр у Парижі", "Негритянка", "На дерновій лавці"). Повернувшись додому, оселився із дружиною Вірою Олексіївною (у дівоцтві – Шевцова) в Чугуєві (1876–77), де створив низку портретів та етюдів до майбутніх творів.

Збираючи матеріали, мандрував Україною (1880 – Одещиною, Чернігівщиною, 1880 і 1882 – Київщиною, із заїздом до Києва).

Із метою розширення професійного кругозору і тех. вдосконалення здійснив поїздку до Європи (разом із В.Стасовим), де в Мадриді (Іспанія) вивчав твори Д.-Р.Веласкеса, у Нідерландах – Рембрандта та Ф.Хальса (1883). Після повернення оселився під С.-Петербургом.

Будучи членом правління Т-ва пересувних худож. виставок (1883), у 1890-ті рр. на основі ідейних розходжень, спричинених істотними змінами в худож. житті Росії та Європи, вийшов із т-ва (1887). Однак продовжував виставляти свої роботи (1890–96), а 1897 відновив свою діяльність у т-ві. Разом із тим примкнув до групи, яка формувалася навколо ж. "Мир искусств" (1898–99).

Худож. спадок Р. представлений творами різних жанрів і тематики. У творах істор. жанру Р. прагнув розкрити актуальні питання свого часу в повноті психологічних і драматичних життєвих колізій, які відтворював на прикладі діяльності сильних натур, долі яких були пов'язані зі значними істор. подіями ("Царівна Соф'я", "Ратник XVII ст.", "Іван Грозний та його син Іван 16 листопада 1581 року"). У побутовому жанрі звернувся до соціальної тематики, яку вирішував у звинувачувально-критичному аспекті щодо експлуатаційної держ. системи самодержавно-бюрократичного ладу: селянської ("Проводи новобранця", "У волосному правлінні"); антиклерикальної ("Хресна хода в Курській губернії"); загальнонародної ("Бурлаки на Волзі"); революційної ("Відмова від сповіді", "Арешт пропагандиста", "Не чекали"), у т. ч. соціально-сатиричному по відношенню до рос. царату, який вважав утіленням деспотизму. Створив роботи патріотично-публіцистичного спрямування ("Повернення в отчий дім") та на військ. тематику ("Бельгійський король Альберт у бою", "В атаку"). Етнонац. мотиви втілив у творах нар. тематики ("Садко в підводному царстві", "Білорус"), у т. ч. з використанням укр. фольклору ("Запорожці пишуть листа турецькому султанові Ахмеду III", "Вечорниці" ("Досвітки")), усього – понад 180 картин, етюдів, рисунків, начерків історико-етногр. характеру ("Портрет Т.Шевченка", "Портрет С.І.Драгомирової", "По сліду", "Гайдамаки", "Чорноморська вольниця", "Гопак"). У пейзажному жанрі залишив твори "В лісі", "Хата лісника", "Залізне джерело", "Бакша", "Хатка", етюд-картину "Святогірський монастир на Дінці".

Значну частину доробку Р. складають портрети, які характеризують спостережливість, уміння використовувати позу, жест для образно-емоційної, психологічної, соціальної характеристики моделі. Автор портретів багатьох діячів к-ри й мист-ва, серед них В.Стасова, А.Писемського, М.Мусоргського, П.Стрепетової, А.Дельвіга, Л.Толстого, М.Пирогова, А.Рубінштейна, у 1890-ті рр. – А.Куїнджі, М.Римського-Корсакова, А.Глазунова; у 1910-ті рр. – І.Остроухова, В.Короленка, В.Бехтерева, І.Павлова; різнохарактерних жін. образів, портретів-типів, автопортретів.

Як художник-монументаліст звертався до реліг. тематики (розписи церков у с. Малинів, с. Пристен поблизу Чугуєва, с. Кам'янка Воронезької губ., с. Сиротино Воронезької губ.). Будучи студентом Академії мист-в, створив картини та ескізи на біблійно-реліг. теми: "Плач пророка Єремії", "Се людина", "Побиття первенців єгипетських", "Голгофа", "Іов та його друзі", "Євреї в пустелі", ескізи ілюстрацій до видань Біблії.

Працював як графік у техніках олівця, у т. ч. італійського, свинцевого, робив замальовки в техніках вугілля, пастелі, акварелі. Створив ілюстрації до літ. творів О.Пушкіна "Євгеній Онєгін", М.Лермонтова "Три пальми", "Пророк", офорти тонкою голкою (портрет М.Мусоргського). Для вид-ва "Посередник" ілюстрував видання О.Пушкіна, М.Лермонтова, М.Гоголя, Л.Толстого, М.Лєскова, А.Чехова, Максима Горького, І.Крилова, О.Плещеєва, В.Гаршина, Т.Шевченка; для франц. ілюстрованого ж. "La Revue Illustrée" – створив рисунки до творів Максима Горького, А.Чехова (літографія, хромолітографія, офорт на металі, ксилографія).

Брав активну участь у культ. та худож. житті: у 1870–80-ті рр. репрезентував твори в С.-Петербурзі на виставках передвижників (як організатор та учасник, 1869–70) та Академії мист-в (1873), у Києві (1878), за кордоном у Відні (1873). Персональна виставка відбулася в С.-Петербурзі (1891). Автор низки статей на мистецьку тематику (у 1890-ті рр. друкувався в "Театральній газеті", у 1910-ті рр. – у газетах "Русское слово", "Южный край", ж. "Нива").

Досяг виключної реалістичності, психологічної переконливості, емоційної виразності, життєвості худож. образів, високої майстерності, яка виявилась у вільній широкій манері, чіткій побудованості композицій, багатстві живописно-пластичних характеристик, відтворенні світлоповітряного середовища, сонячного освітлення, рефлексів, колористичної рівноваги, тональної гармонії. Творчий доробок Р. характеризують глибина соціальних узагальнень і типізації, етичність, актуальність, зв'язок із революційно-визвол. рухом, політ. подіями, спрямування на героїчне та піднесене як гол. завдання мист-ва.

Спілкувався з багатьма відомими діячами к-ри, залишив велику епістолярну спадщину.

Викладав у петерб. Академії мист-в (1894–1907, професор, керівник майстерні), працював також як викладач підготовчої школи на Галерній вулиці в С.-Петербурзі та консультант худож. школи в Смоленську (нині місто в РФ; із 1895). Підтримував діяльність рисувальних шкіл у Києві М.Мурашка, у Харкові М.Раєвської-Іванової, в Одесі та ін. У Чугуєві планував відкрити навч. заклад "Діловий двір" (вільні художні майстерні) з метою відродження різних галузей нар. мист-ва (із цієї нагоди відвідав місто востаннє 1915). Взяв участь у заходах зі спорудження першого в Україні пам'ятника Т.Шевченку.

Художня діяльність Р. вплинула на творчість багатьох його послідовників, у першу чергу учнів – І.Бродського, І.Грабаря, Д.Кардовського, Б.Кустодієва; в Україні – М.Пимоненка, О.Мурашка, Ф.Красицького, С.Прохорова, Ю.Бершадського, що позначилося на формуванні рос. та укр. нац. шкіл живопису.

Після 1917 мешкав у садибі "Пенати" в Куоккале на теренах тогочасної Фінляндії (нині смт Рєпіно у складі С.-Петербурга), де помер і, згідно з його розпорядженням, був похований (із 1940 там діє музей).

Пам'ятники Р. зведені в Чугуєві (1956), Києві (1984). У Чугуєві відкрито музей Р.


Праці:
  1. Далекое – близкое. М., 1953.
  2. Епістолярна спадщина: И.Е. Репин и Л.Н. Толстой: Переписка, т. 1–2. М.–Л., 1946
  3. И.Е. Репин и П.М. Третьяков: Переписка. М., 1946
  4. И.Е. Репин и В.В. Стасов: Переписка, т. 1–2. М.–Л., 1948
  5. Письма к художникам и художественным деятелям. М., 1952.
Література:
  1. Эрнст С. Илья Ефимович Репин. Л., 1927
  2. Художественное наследство: Репин, т. 1–2. М.–Л., 1949
  3. Москвинов В.Н. Репин на Харьковщине. Х., 1959
  4. Стернин Г. Илья Ефимович Репин (альбом). М., 1961
  5. Репин и Украина. К., 1962
  6. Бєлічко Ю. Україна в творчості І.Ю. Рєпіна. К., 1963
  7. Грабарь И.Э. Репин, т. 1–2. М., 1963–64
  8. Лясковская О.А. Илья Ефимович Репин. М., 1982
  9. Богуш П.М. Илья Репин на Никопольщине. Днепропетровск, 1993.

Посилання:
  • БІБЛІЯ
  • ЧЕХОВ АНТОН ПАВЛОВИЧ
  • ЧУГУЇВ, МІСТО ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГОРЬКИЙ МАКСИМ
  • ГРАБАР ІГОР ЕММАНУЇЛОВИЧ
  • ХАРКІВ
  • КОРОЛЕНКО ВОЛОДИМИР ГАЛАКТІОНОВИЧ
  • КРАМСЬКОЙ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
  • КРАСИЦЬКИЙ ФОТІЙ СТЕПАНОВИЧ
  • КУЇНДЖІ АРХИП ІВАНОВИЧ
  • КИЇВ
  • ЛЄСКОВ МИКОЛА СЕМЕНОВИЧ
  • МУРАШКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • МУРАШКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МУСОРГСЬКИЙ МОДЕСТ ПЕТРОВИЧ
  • ОДЕСА
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • ПИМОНЕНКО МИКОЛА КОРНИЛОВИЧ
  • ПИРОГОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ТОЛСТОЙ ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ВІДЕНЬ
  • ЮЖНЫЙ КРАЙ

  • Пов'язані терміни:
  • БАТАЛЬЙОН РІББЕНТРОПА 1941-1944
  • БУРЛАКИ
  • ЧУГУЇВ, МІСТО ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ЕРНСТ ФЕДІР ЛЮДВІҐОВИЧ
  • ГІЛЯРОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ГОГОЛЯ МИКОЛИ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНІ МУЗЕЇ
  • ГРАБАР ІГОР ЕММАНУЇЛОВИЧ
  • ІВАН IV, ІВАН IV ВАСИЛЬОВИЧ ГРОЗНИЙ
  • КАЧАНІВКА
  • ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ХАРКІВСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВИЙ МУЗЕЙ
  • КОНІ АНАТОЛІЙ ФЕДОРОВИЧ
  • КОВАЛЕНКО ФЕДІР ЯКИМОВИЧ
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ
  • КРАСИЦЬКИЙ ФОТІЙ СТЕПАНОВИЧ
  • КРИЧЕВСЬКИЙ ФЕДІР ГРИГОРОВИЧ
  • КРОПИВНИЦЬКИЙ МАРКО ЛУКИЧ
  • КУЇНДЖІ АРХИП ІВАНОВИЧ
  • КУПРІН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • КИЇВСЬКА РИСУВАЛЬНА ШКОЛА
  • КИЇВСЬКИЙ МУЗЕЙ РОСІЙСЬКОГО МИСТЕЦТВА
  • ЛАЗАРЕВСЬКИЙ БОРИС ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МАНІЗЕР МАТВІЙ ГЕНРІХОВИЧ
  • МИКЕШИН МИХАЙЛО ЙОСИПОВИЧ
  • МУРАШКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ПІДДУБНИЙ ІВАН МАКСИМОВИЧ
  • ПИМОНЕНКО МИКОЛА КОРНИЛОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕЧЕНОВ ІВАН МИХАЙЛОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКА ТАРАСА НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ, НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • СВЯТОГІРСЬКА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА
  • СВІТЛИЦЬКИЙ ГРИГОРІЙ ПЕТРОВИЧ
  • ТАРНОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ТОВАРИСТВО ПІВДЕННОРОСІЙСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ (ХІХ-ХХ СТ.)
  • ТОВАРИСТВО ІМЕНІ Т.ШЕВЧЕНКА ДЛЯ ДОПОМОГИ НУЖДЕННИМ УРОДЖЕНЦЯМ ПІВДЕННОЇ РОСІЇ, ЩО ВЧАТЬСЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ САНКТ-ПЕТЕРБУРГА
  • ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)