ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РЮРИК

  Бібліографічне посилання: Арістов В.Ю. РЮРИК [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Riuryk (останній перегляд: 17.07.2019)
РЮРИК

РЮРИК — легендарний князь-засновник правлячого роду Рюриковичів. Згідно з переказом "Повісті временних літ" Р. 862 був запрошений на княжіння групою слов’янських і фінських племен півночі Сх. Європи (словени, чудь, весь, кривичі), щоб встановити політ. порядок і очолити їхнє об’єднання. Прийшовши з двома братами, Синеусом і Трувором, Р., за версією Іпатіївського літопису, зайняв спершу Ладогу (нині с. Стара Ладога Ленінгр. обл., РФ), а за два роки після смерті братів сів у Новгороді (див. Новгород Великий). За ін. версією (Новгородська Кормча 1282, Троїцький літопис, Новгородський перший літопис моло- дої редакції), Р. одразу сів у Новгороді. Р. начебто привів із собою також сканд. плем’я русь, від якого отримала назву Руська земля. За "Повістю временних літ", Р. помер 879, віддавши свого малолітнього сина Ігоря та своє княжіння родичу Олегу.

Р. — один із найважливіших і водночас найсуперечливіших персонажів ранньої рус. історії. Починаючи із середньовіччя, образ Р. активно використовувався в істор. та худож. текстах, драматургії, політ. пропаганді і памфлетах. Р. — гол. персонаж генеалогічних легенд ранньомодерного часу. В результаті надзвичайної уваги до образу Р. він обріс величезною кількістю псевдоістор. деталей, що ускладнює задачу дослідження "історичного" Р.

"Проблема Рюрика" була однією із ключових у полеміці норманістів та антинорманістів, що розгорталася на межі ідеології та науки (див. Норманська проблема). Проблема розпадалася на два осн. питання: якого походження Р. (якщо це реальна особа) і в чому полягало насправді його "закликання". Питання походження вирішується етимологією імені. Антинорманісти намагалися довести, що Р. міг бути західнослов’ян. походження, і пропонували слов’ян. етимологію його імені (від слова "рарог" чи "рерік" — сокіл). Проте єдино обґрунтованою на сьогодні є сканд. етимологія (Hrörekr, від коренів зі значеннями "слава" і "володіти/правити", варіантом цього ж імені є "Родріго"). Сюжет закликання Р. для антинорманістів виглядав образливим; у ньому бачили наклеп на слов’ян, що ніби ті не здатні до державотворення. В істор. працях можна знайти численні інтерпретації цієї події: закликання, завоювання, легітимне успадкування тощо. Між тим, поза ідеологічною рамкою, гострота питання знімається.

Історія Р. в літописі багата на мандрівні мотиви та спільні місця, має паралелі в ін. легендах про заснування держави (напр., мотив закликання іноземця-правителя; мотив трьох братів). Але вона, вочевидь, має реальну основу. На думку частини дослідників, переказ літопису відображає договір між ватажком групи скандинавів і пн. племенами. Навряд чи Р. привів до Сх. Європи "всю русь", як оповідає літопис, але сканд. походження "русі" і приблизний час її проникнення вказано правильно.

Зважаючи на стан дослідження "проблеми Рюрика", дилему "міфічний чи реальний?" слід вирішувати в бік "реального". Проте за наявної джерельної бази біографія Р. є вкрай темною. Жодна дата в житті Р. не є точною. В науці існують суперечки, чи відносити діяльність Р. на 2-гу пол. 9 ст. відповідно до хронології літопису, чи переносити на кінець 9 — поч. 10 ст. (а значить, і зміщувати ключові події всієї ранньої рус. історії на півстоліття назад). Неясно, чому літописець приурочив закликання Р. до 862, а смерть — до 879. Зрозуміло тільки, що це результат умоглядних підрахунків, а не запозичення з давніх датованих записів.

Під питанням зв’язки Р. з ін. згадуваними в літописі персонажами. Заперечувати всякий зв’язок Р. з Ігорем та Олегом було б перебільшенням. Але повністю довіряти літописній генеалогії (Ігор — син Р.), зважаючи на низку суперечностей, також не можна. У зв’язку з цим в історіографії існує сумнів у коректності назви роду — Рюриковичі, адже достовірна генеалогія простежується тільки від Ігоря Київського. Ніяк не можна підтвердити братський зв’язок Р. із Синеусом і Трувором, як і саме існування останніх чи принаймні синхронність Р. Літописна характеристика київ. князів Аскольда і Діра як бояр Р. могла бути чистим домислом літописця, що хотів захистити монополію Рюриковичів на князівський статус.

Історії Р., відомій виключно з літопису, бракує паралельних джерел. Завжди існувала спокуса "впізнати" Р. в одному з персонажів зх. джерел. Єдиною серйозною спробою це зробити стало ототожнення Ф.Крузе літописного Р. з данським вікінгом Рориком Ютландським, войовничим "морським конунгом" серед. 9 ст. Незважаючи на те, що нічого спільного (крім імен, сканд. походження, часу діяльності і роду занять) Р. і Рорик не мали, їхні історії без непереборних суперечностей взаємно доповнювали одна одну. Зникнення Рорика з поля зору зх. хронік після 860-х рр. завжди можна було б пояснити відходом Рорика до східнобалт. територій, де він уже став відомий як Р. Між тим, за браком прямих джерельних свідчень (скільки б не було побічних спостережень), ототожнення Р. і Рорика так і залишиться тільки зручною гіпотезою.


Література:
  1. Байер Ф.С. Сочинение о варягах. СПб., 1767
  2. Miller G.F. Origines Rossicae. В кн.: Allgemeine historische Bibliothek, t. 4. 1768
  3. Голлманн Г.Ф. Рустрингия, первоначальное отечество первого российского великого князя Рюрика и братьев его. М., 1819
  4. Крузе Ф. О происхождении Рюрика. «Журнал Министерства народного просвещения», 1836, № 1, январь—июнь
  5. Kunik A. Die Berufung der schwedischen Rodsen durch die Finnen und Slaven. Sankt Petersburg, 1844
  6. Гедеонов С.А. Варяги и Русь. СПб., 1876
  7. Иловайский Д.И. Начало Руси. М., 1890
  8. Томсен В. Начало Русского государства. М., 1891
  9. Тиандер К. Скандинавское переселенческое сказание. В кн.: Датско-русские исследования, т. 3. Пг., 1915
  10. Беляев Т.Н. Рорик Ютландский и Рюрик начальной летописи. В кн.: Seminarium Kondakovianum, vol. 3. Prague, 1929
  11. Stender-Petersen A. Die Varagersage ale Quelle der allrussischen chronik. Kobenhavn, 1934
  12. Ловмянский Г. Рорик фрисландский и Рюрик новгородский. В кн.: Скандинавский сборник, т. 7. Таллин, 1963
  13. Кузьмин А.Г. К вопросу о происхождении варяжской легенды. В кн.: Новое о прошлом нашей страны: Памяти М.Н. Тихомирова. М., 1967
  14. Лебедев Г.С. Эпоха викингов в Северной Европе. Л., 1985
  15. Мельникова Е.А., Петрухин В.Я. «Ряд» легенды о призвании варягов в контексте раннесредневековой дипломатии. В кн.: Древнейшие государства на территории СССР. 1990 год. М., 1991
  16. Пріцак О. Походження Русі, т. 1: Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг). К., 1997
  17. Те саме, т. 2: Стародавні скандинавські саги і Стара Скандинавія. К., 2003
  18. Пчелов Е.В. Рюрик. М., 2010

Посилання:
  • АСКОЛЬД
  • БОЯРИ
  • ЧУДЬ
  • ДЕРЖАВА
  • ДІР
  • ІГОР, ІГОР СТАРИЙ
  • ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • КРИВИЧІ
  • НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА
  • НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
  • НОВГОРОДСЬКИЙ ПЕРШИЙ ЛІТОПИС
  • ОЛЕГ
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • РЮРИКОВИЧІ
  • РУСЬ
  • РУСЬКА ЗЕМЛЯ
  • СИНЕУС І ТРУВОР – БРАТИ РЮРИКА

  • Пов'язані терміни:
  • ІГОР, ІГОР СТАРИЙ
  • КАРАМЗІН МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИСНИЙ ІЗВОД
  • НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА
  • НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
  • ОЛЕГ
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • РЮРИКОВИЧІ
  • СИНЕУС І ТРУВОР – БРАТИ РЮРИКА
  • ВАРЯГИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)