ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РОКОШ

  Бібліографічне посилання: Сас П.М. РОКОШ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Rokosh (останній перегляд: 20.02.2019)
РОКОШ

РОКОШ – політично спрямований масовий антикоролів. виступ шляхти, об'єднаної в опозиційну до монарха конфедерацію (див. Конфедерації шляхетські); назва походить від місцевості Rakos в Угорщині, де від 1526 відбувалися з'їзди угор. шляхти (т. зв. кінні сейми), спрямовані проти угор. королів із династії Габсбургів. У Королівстві Польському термін "рокош" вперше було застосовано до подій т. зв. Курячої війни 1537, коли шляхта, яка зібралася на посполите рушення, стала вимагати від короля польс. і вел. кн. литов. Сигізмунда I Старого екзекуції (додержання) права, що породило у Польщі т. зв. екзекуційний рух. Інститут Р., що ґрунтувався на ідеї прямої демократії і ніс у собі елементи політ. антисистеми, розвинувся в Речі Посполитій під час Сандомирського Р. 1606–07, який очолював краківський воєвода Миколай Зебжидовський. Рокошани виступали проти загрози абсолютизму, за обмеження королів. влади, а також боролися проти сенаторів-магнатів, які також звинувачувалися ними в порушенні шляхетських прав і вольностей. Цей Р. політично підтримала певна частина укр. шляхти, яка виступала на захист прав православних. Правовою підставою створення конфедерації проти короля (Р.) був наявний у т. зв. Генрикових статтях 1573, а також коронаційній присязі пункт (articulus de non praestanda oboedienta) про відмову коритися монарху в разі порушення ним фундаментальних засад політ. і правового устрою Речі Посполитої, а також шляхетських прав і вольностей. Спираючись на теорію суверенності "шляхетського народу", учасники Сандомирського Р. – представники середньої шляхти – створили власний суд і взяли на себе певні законодавчі функції. Після цього Р. зміцнилися позиції магнатів і ослабилася влада короля, що проявилося, зокрема, у запровадженні інституту сенаторів-резидентів (див. Сенат у Речі Посполитій). На підставі пункту Генрикових статей 1573 про непокору монарху було розроблено процедуру детронізації короля: якщо після трикратного нагадування (від примаса або сенатора; шляхетського сеймика; вального сейму) король не усував допущених порушень, його можна було силою позбавити влади.


Література:
  1. Czubek J. Pisma polityczne z czasów rokoszu Zebrzydowskiego: 1606–1608, t. 1–3. Kraków, 1916–18
  2. Wisner H. Rokosz Zebrzydowski. Kraków, 1989
  3. Encyclopedia Historii Polski: Dzieje polityczne, t. 2. Warszawa, 1995
  4. Opaliński E. Kultura polityczna szlachty polskiej w latach 1587–1652. Warszawa, 1995
  5. Bardach J. та ін. Historia ustroju i prawa polskiego. Warszawa, 1996.

Посилання:
  • АБСОЛЮТИЗМ
  • ЕКЗЕКУЦІЙНИЙ РУХ
  • ГЕНРИКОВІ СТАТТІ 1573
  • ГАБСБУРГИ
  • КОНФЕДЕРАЦІЇ ШЛЯХЕТСЬКІ
  • КОРОЛІВСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • КУРЯЧА ВІЙНА 1537
  • МАГНАТИ
  • ПОСПОЛИТЕ РУШЕННЯ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • СЕНАТ У РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ
  • ШЛЯХЕТСЬКІ СЕЙМИКИ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • СИГІЗМУНД I СТАРИЙ
  • ВАЛЬНИЙ СЕЙМ
  • ВОЄВОДА

  • Пов'язані терміни:
  • АНДРУСІВСЬКИЙ ДОГОВІР 1667
  • БРОНЕВСЬКИЙ МАРТИН
  • ГЕНРИКОВІ СТАТТІ 1573
  • ХОДКЕВИЧ ЯН-КАРОЛЬ
  • КОНФЕДЕРАЦІЇ ШЛЯХЕТСЬКІ
  • КУРЯЧА ВІЙНА 1537
  • ЛЮБЕНСЬКИЙ СТАНІСЛАВ
  • ЛЮБОМИРСЬКИЙ ЄЖИ-СЕБАСТІЯН
  • МАСКЕВИЧ (МАШКЕВИЧ) САМУЕЛЬ
  • ПАСЕК ЯН-ХРИЗОСТОМ
  • РАДЗИВІЛЛ МИКОЛАЙ-КРИШТОФ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1654–1667
  • ЯН ІІІ СОБЄСЬКИЙ
  • ЖОЛКЕВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)