РОМАНІВ Олег Миколайович (21.03.1928–03.11.2005) – механік-матеріалознавець, організатор науки. Чл.-кор. АН УРСР (1985; від 1994 – Національна академія наук України), дійсний член Української вільної академії наук у США (2002). Д-р тех. н. (1970), професор (1973). Засл. діяч н. і т. України (1998). Голова Науково-методичної комісії зі стандартизації з питань фрактографії Науково-тех. ради Держстандарту СРСР (1977–90), голова Наукового товариства імені Шевченка (1989–2005). Н. в м. Сокаль у сім'ї вчителів. 1950 закінчив Львів. політех. ін-т, згодом навч. в аспірантурі цього ж ін-ту (1953–56). Із 1956 працював в Ін-ті машинознавства і автоматики АН УРСР (нині Фізико-мех. ін-т ім. Г.Карпенка НАН України) на посадах молодшого наук. співробітника (1956–59), старшого наук. співробітника (1959–62), зав. лабораторії (1962–64), зав. відділу (1964–78), заст. директора з наук. роботи, заст. голови Львів. міжвідомчого машинобудівного комплексу (1977–90), гол. наук. співробітника (1990–2003).

Перші наук. праці присвятив дослідженню нестаціонарних коливань у мех. системах. 1958 захистив канд. дис. на тему: "Поперечні коливання валів подвійної жорсткості". 1963–71 зосередився на розвиткові методів високотемпературного термомеханічного зміцнення сталей, встановив закономірності впливу зміцнення на тріщиностійкість і схильність до корозійного розтріскування та водневого окрихчення сталей. На цій основі захистив докторську дис. на тему: "Деякі питання міцності та механіки руйнування термічно та термомеханічно зміцнених сталей" (наук. консультант – Г.Карпенко). Починаючи з 1980-х рр., наук. діяльність спрямував на формування нового наук. напряму – структурної механіки руйнування конструкційних матеріалів. Автор понад 400 наук. праць, наук. керівник 27-ми канд. і докторських дисертацій.

1989 розбудував НТШ у Львові. Обраний генеральним секретарем Світової ради Наукових т-в ім. Шевченка. Редактор та автор "Вісника Наукового товариства імені Шевченка", "Хроніки Наукового товариства імені Шевченка", "Праць Наукового товариства імені Шевченка" та ін. Здійснив бл. 1 тис. наук. і науково-популярних публікацій сусп. та українознавчого спрямування, пов'язаних з історією укр. науки, українознавством та нац. державотворенням. Сприяв відкриттю укр. книгарні НТШ у Львові, створенню Дослідно-видавничого центру при НТШ.

Обирався депутатом (1977, 1980) та членом виконкому (2002) Львів. міської ради.

Лауреат Держ. премії УРСР в галузі н. і т. (1976), премії ім. Г.Карпенка АН УРСР (1988), Держ. премії України в галузі н. і т. (1995).

Нагороджений Грамотою Президента України за сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток і зміцнення Укр. держави (2001).

Бібліогр.: Олег Романів: Бібліографічний покажчик. Львів, 2007.

1. Термомеханічне зміцнення сталі. К., 1966 (у співавт.)
2. Електронна фрактографія зміцнених сталей. К., 1974 (у співавт.)
3. Вязкость разрушения конструкционных сталей. М., 1979
4. Механика коррозионного разрушения конструкционных сплавов. М., 1986 (у співавт.)
5. Механика разрушения и прочность материалов: Справочное пособие, т. 4: Усталость и циклическая трещиностойкость конструкционных материалов. К., 1990 (у співавт.)
6. Довгий, тернистий шлях українства до самопізнання. В кн.: Енциклопедія українознавства, т. 1. Львів, 1993
7. З його духа печаттю (дещо про Зеновію Франко та її час). В кн.: Зеновія Франко (1925–1991): Статті, спогади, матеріали. Львів, 2003.

1. Праці Наукового товариства імені Шевченка, т. 20: Матеріалознавство і механіка матеріалів: Збірник на пошану Олега Романіва. Львів, 2008.