ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1676–1681

  Бібліографічне посилання: Чухліб Т.В. РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1676–1681 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Rosijsko_turetska_1676 (останній перегляд: 20.02.2019)
РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1676–1681

РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1676–1681 – війна між Моск. царством і Лівобережною Україною, з одного боку, та Османською імперією, Кримським ханатом і Правобережною Україною – з другого. Розпочалась у вересні 1676 в результаті приходу до Чигирина військ моск. боярина кн. Г. Ромодановського та лівобереж. гетьмана І.Самойловича, а також за наслідками укладення між Польщею і Туреччиною Журавненського мирного договору 1676. Хоча окремі рос. історики датують початок цієї війни 1671–72, аргументуючи її початком великих сутичок між Всевеликим Військом Донським та Крим. ханатом у пониззі Дону. 19 вересня 1676 правобереж. гетьман П.Дорошенко (який перед тим визнавав осман. протекцію) під натиском рос. та лівобережно-укр. сил склав свої повноваження на користь моск. царя Федора Олексійовича. Саме після цього Османи розпочали готувати великий похід на Правобережжя з метою його відвоювання. Одержавши звістку про можливий прихід турец. війська, І.Самойлович розпочав активну підготовку до відбиття нападу, в результаті чого були укріплені найбільші правобережні міста, зокрема Київ і Чигирин. Оборони Чигирина 1677 та 1678 московсько-укр. полками від більш ніж 100-тис. осман. армії стали найбільшими операціями в ході російсько-турец. війни. На боці Осман. імперії у війні брали участь козацькі підрозділи на чо- лі з гетьманом Ю.Хмельницьким, який був проголошений князем Русі-України. Питання щодо продовження війни розглядалося на засіданнях моск. боярської думи 12 квітня 1678 та 14 лютого і 28 березня 1679. Розуміючи, що Ю.Хмельницький із часом зможе взяти під свій контроль увесь регіон, восени 1678 І.Самойлович наказав знищити містечка та фортеці на правобереж. Подніпров'ї, а їхнє населення розселити на Лівобережжі й Слобожанщині в результаті т. зв. Великого згону. У грудні 1678 з мирними пропозиціями до Стамбула відправився рос. посол В.Даудов, однак у цей час султан Мегмед IV відстоював належність йому України з територією "по річку Сейм" та планував здійснити похід на Київ. Саме тому в січні 1679 в Москві ухвалили рішення про організацію нових піх. полків на основі рекрутського набору – по 1 особі від 25-ти дворів. У лютому 1679 відбувся другий етап "Великого згону" правобереж. населення на Лівобережжя. Щоб не допустити укладення російсько-польс. Вічного миру, а також з огляду на те, що осн. турец. сили відійшли з Правобережжя, І.Самойлович настійливо радив цареві Федору Олексійовичу укласти мирний договір з Осман. імперією та Крим. ханатом. У результаті цього війна завершилася укладенням Бахчисарайського миру 1681 між Москвою та Османами.


Література:
  1. Попов А. Турецкая война в царствование Федора Алексеевича. В кн.: Русский вестник, т. 8. М., 1857
  2. Смирнов Н. Россия и Турция в XVI–XVII вв., т. 2. М., 1946
  3. Водарский Я. Международное положение Русского государства и русско-турецкая война 1676–1681 гг. В кн.: Очерки истории СССР: XVII век. М., 1955
  4. Санін Г. Боротьба України і Росії проти турецької агресії у 1672 р. "УІЖ", 1971, № 12
  5. Степанков В. Боротьба України і Польщі проти експансії Османської імперії у 1672–1676 рр. В кн.: Україна і Польща в період феодалізму: Збірник наукових праць. К., 1991
  6. Фаизов С. Участие России и Крымского ханства в польско-турецкой войне 1672–1676 гг. В кн.: Славянский сборник, вып. 5. Саратов, 1993
  7. Османская империя и страны Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы в XVII в., ч. 2. М., 2001
  8. Заруба В. Українське козацьке військо в російсько-турецьких війнах останньої чверті XVII ст. Дніпропетровськ, 2003
  9. Нариси з історії Росії. К., 2007
  10. Чухліб Т. Козаки та яничари: Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500–1700 рр. К., 2010.

Посилання:
  • БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ МИР 1681 Р.
  • БОЯРСЬКА ДУМА
  • ЧИГИРИН, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ДОРОШЕНКО ПЕТРО ДОРОФІЙОВИЧ
  • ФЕДІР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЮРІЙ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КИЇВ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • МЕГМЕД IV, МЕГМЕД (МАГОМЕД, МЕХМЕД) IV АВДЖИ МИСЛИВЕЦЬ
  • МОСКВА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РОМОДАНОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • СТАМБУЛ
  • ВСЕВЕЛИКЕ ВІЙСЬКО ДОНСЬКЕ
  • ЖУРАВНЕНСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1676

  • Пов'язані терміни:
  • АСТАМАТІЙ (ОСТАМАТЕНКО) ОСТАФІЙ
  • БУЧИНСЬКИЙ-ЯСКОЛЬД ОЛЕКСАНДР
  • ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ПОЛК
  • ЧИГИРИНСЬКІ ОБОРОНИ 1677 І 1678
  • ЧИГИРИН, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ФЕДІР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ГАМАЛІЇ
  • ГОЛІЦИН ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГОРДОН ПАТРИК
  • КАНДИБИ
  • КАРА-МУСТАФА, КАРА-МУСТАФА-ПАША МЕЖИФОНЛЮ
  • ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛК
  • КОНДРАТЬЄВ (КІНДРАТОВИЧ) ГЕРАСИМ КІНДРАТОВИЧ
  • КРИЛІВ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КИЇВ
  • ЛЕВЕНЦІ
  • ЛИСЕНКИ
  • ЛИЗЛОВ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЛИЗОГУБИ
  • ЛИСИЦІ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МЕГМЕД IV, МЕГМЕД (МАГОМЕД, МЕХМЕД) IV АВДЖИ МИСЛИВЕЦЬ
  • МУРАД-ҐЕРЕЙ
  • САВИЧІ
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ІВАН ІЛЛІЧ
  • СЛОБІДСЬКІ КОЗАЦЬКІ ПОЛКИ
  • СУДІЄНКИ, РІД
  • СУЛИМА, СУЛИМИ
  • СУМСЬКИЙ ПОЛК
  • ЖУЧЕНКО (ЖУК) ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • ЖИВОТОВСЬКИЙ ПАВЛО ТРОХИМОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)