ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829

  Бібліографічне посилання: Петренко Є.Д. РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Rosijsko_turetska_1828 (останній перегляд: 20.09.2019)
РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829

РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829. Викликана боротьбою європ. д-в за поділ володінь Османської імперії, яка переживала внутр. кризу, і, зокрема, прагненням Росії заволодіти сх. узбережжям Чорного моря та посилити свій вплив на Кавказі та Балканах.

Приводом до війни стало закриття Туреччиною після Наваринської битви (жовтень 1827) в порушення Акерманської конвенції 1826 протоки Босфор, оголошення себе вільною від домовленостей із Росією та видалення рос. підданих зі своїх володінь.

26 (14) квітня 1828 Росія оголосила війну Туреччині. На Дунай була спрямована 95-тис. армія генерал-фельдмаршала П.Вітгенштейна, яка вступила в турец. володіння. Їй протистояла 150-тис. турец. армія Хусейн-паші. На Кавказі 25-тис. Окремому корпусу генерала від інфантерії І.Паскевича протистояло 50-тис. турец. військо.

У квітні–травні (за ст. ст.) 1828 рос. війська зайняли Дунайські князівства, а 8 червня (27 травня) в присутності рос. імп. Миколи I, при допомозі задунайських козаків, які перейшли на бік Росії, почалася переправа рос. військ човнами на правий берег Дунаю. Наприкінці травня (за ст. ст.) рос. війська захопили фортецю Ісакча, облягли Гірсов (нині м. Гиршова), Тульчу (нині всі міста в Румунії), Кюстенджі (нині місто Кюстенділ, Болгарія), Мачин та Браїлів (нині м. Браїла; обидва в Румунії). Останні дві фортеці здалися на початку червня 1828 (за ст. ст.), а наприкінці червня (за ст. ст.) 1828 був зайнятий Базарджик (нині м. Пазарджик, Болгарія). Гол. сили безуспішно облягали Шумлу (нині м. Шумен, Болгарія), а потім зосередили свої зусилля проти Варни (нині місто в Болгарії), яка здалася 11 жовтня (29 вересня) 1828. Взяття її, однак, коштувало великих втрат. На Кавказі бойові дії проходили вдало для рос. військ, вони захопили фортеці Анапу (нині місто Краснодарського краю, РФ), Карс (нині місто в Туреччині), Ахалкалакі, Ахалцих (нині м. Ахалцихе), Ацхур (нині всі в Грузії), Ардаган (нині місто Ардахан в Туреччині), Поті (нині місто в Грузії) та Баязет (нині м. Догубаязит, Туреччина).

Упродовж зими 1828/29 війська з обох боків ретельно готувалися до наступних бойових дій. 1829 генерал-фельдмаршал П.Вітгенштейн був замінений генералом від інфантерії І.Дибичем, а Хусейн-паша – Решид-пашою. На початку травня (за ст. ст.) 1829 рос. війська почали облогу Силістрії (нині м. Сілістра, Болгарія). Наприкінці травня (за ст. ст.) 1829 ескадри адмірала О.Грейга і віце-адмірала Л.Гейдена блокували протоки й перервали будь-який підвіз морем до Стамбула. 11 червня (30 травня) 1829 І.Дибич розбив 40-тис. армію Решид-паші поблизу Кулевчі (нині с. Кюлевча, Болгарія). 30 (18) червня 1829 капітулювала Силістрія, і на початку липня (за ст. ст.) 1829 р. 35-тис. рос. армія перейшла Балкани, оволоділа фортецями Місеврія (нині м. Несебир), Ахіоло та портом Бургас (нині усі в Болгарії). Наприкінці липня (за ст. ст.) 1829 І.Дибич атакував зосереджений біля Слівно (нині м. Слівен, Болгарія) 20-тис. турец. корпус, розбив його і перервав сполучення Шумли з Адріанополем (нині м. Едірне, Туреччина). 19 (7) серпня 1829 рос. війська раптово підійшли до Адріанополя, що деморалізувало турец. гарнізон, і він наступного дня здався. На Кавказі рос. війська 9 липня (27 червня) 1829 оволоділи Ерзурумом і підійшли до Трапезунда (нині м. Трабзон; обидва нині в Туреччині).

Захоплення Адріанополя, Ерзурума, вихід рос. військ на підступи до Стамбула, блокування проток рос. човнами та внутр. негаразди в Туреччині змусили султана Махмуда II укласти 14 (2) вересня Адріанопольський мирний договір 1829, за яким до Росії відійшли Кавказ. узбережжя Чорного моря (до району на пн. від Батумі; нині місто в Грузії) і район Ахалциха, а також дельта Дунаю; Греція отримала незалежність, а Сербія, Молдова та Валахія – автономію.


Література:
  1. Урланис Б.Ц. Войны и народонаселение Европы. М., 1960
  2. Шеремет В.И. Турция и Адрианопольский мир1829 г.: Из истории восточного вопроса. М., 1975
  3. Восточный вопрос во внешней политике России, конец ХVIII – начало ХХ в. М., 1978
  4. Внешняя политика России ХIХ и начала ХХ века: Документы Российского министерства иностранных дел, т. 8 (16). М., 1995
  5. Мерников А.Г., Спектор А.А. Всемирная история войн. Минск, 2005.

Посилання:
  • АДРІАНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1829
  • АКЕРМАНСЬКА КОНВЕНЦІЯ 1826
  • АВТОНОМІЯ
  • ДИБИЧ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ГЕЙДЕН ЛОГИН ПЕТРОВИЧ
  • ГРЕЙГ ОЛЕКСІЙ САМУЇЛОВИЧ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПАСКЕВИЧ (ПАСЬКЕВИЧ) ІВАН ФЕДОРОВИЧ
  • СТАМБУЛ
  • ВІТГЕНШТЕЙН ПЕТРО ХРИСТИЯНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АДРІАНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1829
  • АКЕРМАНСЬКА КОНВЕНЦІЯ 1826
  • АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • БАЛАСОГЛО ОЛЕКСАНДР ПАНТЕЛЕЙМОНОВИЧ
  • БЕЗАК ОЛЕКСАНДР ПАВЛОВИЧ
  • БЕЗКРОВНИЙ ОЛЕКСІЙ ДАНИЛОВИЧ
  • БОЛГРАД
  • БУРЦОВ ІВАН ГРИГОРОВИЧ
  • ДОБРУДЖА
  • ДОЛГОРУКОВ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ
  • ДИБИЧ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ГАМАЛІЇ
  • ГАНГЕБЛОВ (ГАНГЕБЛІДЗЕ) ОЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ
  • ГЕЙДЕН ЛОГИН ПЕТРОВИЧ
  • ГЛАДКИЙ ЙОСИП МИХАЙЛОВИЧ
  • ГРАББЕ ПАВЛО ХРИСТОФОРОВИЧ
  • ГРЕЙГ ОЛЕКСІЙ САМУЇЛОВИЧ
  • КОНОВНІЦИН ІВАН ПЕТРОВИЧ
  • КОРНІЛОВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • КРАСОВСЬКИЙ ОПАНАС ІВАНОВИЧ
  • КРИЦЬКИЙ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ
  • КУМАНІ МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЛАНЖЕРОН ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ
  • ЛАЗАРЄВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ЛОБИСЕВИЧІ
  • МИКЛАШЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • НАХІМОВ ПАВЛО
  • ОДЕССКИЙ ВЕСТНИК
  • ОСТЕН-САКЕН ДМИТРО ЄРОФІЙОВИЧ
  • ПАСКЕВИЧ (ПАСЬКЕВИЧ) ІВАН ФЕДОРОВИЧ
  • ПОЛИТКОВСЬКІ
  • ПОТОЦЬКА СОФІЯ СТАНІСЛАВІВНА
  • РОСІЯ
  • САХНОВСЬКІ
  • СЕРБІЯ
  • СОЛОМКИ
  • СТУРДЗА ОЛЕКСАНДР СКАРЛАТОВИЧ
  • СУЛИМА, СУЛИМИ
  • ВАДКОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ
  • ВЕДЕНЯПІН (ВЕДЕНЯПІН 2-Й) ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ВІЙСЬКО КРИМСЬКО-ТАТАРСЬКЕ
  • ВІТГЕНШТЕЙН ПЕТРО ХРИСТИЯНОВИЧ
  • ВІТТ ІВАН ЙОСИПОВИЧ
  • ВОЛЬХОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР
  • ВОРОНЦОВ МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ
  • ЯНИЧАРИ
  • ЮЗЕФОВИЧ МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ
  • ЗАСЯДКИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)