ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РОТМІСТРОВ ПАВЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Першина Т.С. РОТМІСТРОВ Павло Олексійович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Rotmystrov_P (останній перегляд: 18.02.2019)
РОТМІСТРОВ ПАВЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ

РОТМІСТРОВ Павло Олексійович (06.07(23.06).1901–06.04.1982) – воєначальник, гол. маршал бронетанк. військ (1962). Герой Рад. Союзу (7 травня 1965). Н. в с. Сковорово (нині село Тверської обл., РФ). В РСЧА з 1919. Учасник громадян. війни 1918–22. Закінчив Військ. об'єднану школу ім. Всерос. ЦВК (1924), Військ. академію ім. М.Фрунзе (1931), Військ. академію Ген. штабу (1953). У _радянсько-фінляндську війну 1939–1940 – нач. штабу 35-ї танк. бригади. Із травня 1941 – нач. штабу механізованого корпусу. Під час Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941–45 – на Зх., Пн.-Зх., Калінінському, Сталінградському фронтах, Воронезькому фронті, Степовому фронті, Південно-Західному фронті, Другому Українському фронті і 3-му Білорус. фронті, нач. штабу 3-го механізованого корпусу, командував 8-ю (із січня 1942 – 3-тя гвард.) танк. бригадою (із вересня 1941), 7-м (потім – 3-м гвард.) танк. корпусом (із квітня 1942), 5-ю гвард. танк. армією (із лютого 1943). Армія під командуванням Р. брала участь у Курській битві 1943 (завдавала контрудар під Прохоровкою), у Бєлгородсько-Харківській наступальній операції 1943 (3–23 серпня) і Умансько-Ботошанській наступальній операції 1944 (5 березня – 17 квітня) у складі Воронезького і Степового (із жовтня 1943 – 2-й Укр.) фронтів, у розгромі крупних угруповань противника в районах Кіровограда і Корсунь-Шевченківського 1944 (24 січня – 17 лютого) і звільненні міст Кіровоград, Звенигородка, Умань. Із серпня 1944 і до кінця війни – заст. командуючого бронетанк. і механізованими військами Червоної армії. Після війни – командуючий бронетанк. і механізованими військами Групи рад. військ у Німеччині, потім – військ Далекого Сх. (1945–48). Із 1948 – на викладацькій роботі у Військ. академії Ген. штабу. 1958–64 – нач. Військ. академії бронетанк. військ. 1964–68 – пом. міністра оборони СРСР. Із червня 1968 – у Групі ген. інспекторів Мін-ва оборони СРСР.

Нагороджений 6-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4-ма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-го і 2-го ст., Кутузова 1-го ст., Червоної Зірки, "За службу Родине в Вооруженных Силах СССР" 3-го ст. і медалями, а також 5-ма іноз. орденами та медалями.

П. у м. Москва.


Праці:
  1. Танковое сражение под Прохоровкой. М., 1960
  2. Время и танки. М., 1972
  3. Танки на войне. М., 1975
  4. Стальная гвардия. М., 1984.
Література:
  1. Вакуров И. Во главе танковой гвардии. В кн.: Герои огненных лет, кн. 4. М., 1980; Долгов И.А. Золотые звезды калининцев, кн. 2. М., 1984.

Посилання:
  • БЄЛГОРОДСЬКО-ХАРКІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1943 Р.
  • ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • КІРОВОГРАД
  • КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ
  • КУРСЬКА БИТВА 1943
  • МОСКВА
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ
  • РАДЯНСЬКО-ФІНЛЯНДСЬКА ВІЙНА 1939–1940
  • СТЕПОВИЙ ФРОНТ, 1943
  • УМАНЬ, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • УМАНСЬКО-БОТОШАНСЬКА ОПЕРАЦІЯ (1944)
  • ВОРОНЕЗЬКИЙ ФРОНТ
  • ЗВЕНИГОРОДКА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)