РУДНИЦЬКИЙ Михайло Іванович (07.01.1889–01.01.1975) – літературознавець, літ. критик, поет, перекладач. Професор (1939). Н. в м. Підгайці. Закінчив Львів. ун-т (1912). 1915–18 жив у Києві, де зблизився з гуртком неокласиків, 1919–22 вивчав західноєвроп. літератури в Парижі (Франція) та Лондоні (Велика Британія). Повернувшись на Батьківщину, став професором Львівського таємного українського університету, а після його закриття польс. властями працював у газ. "Діло" та ж. "Назустріч". Із кінця 1939 – професор Львів. ун-ту. Автор збірки поезій у прозі "Очі на уста" (1922), збірки оповідань "Нагоди і пригоди" (1929), в яких переважають настроєві, зокрема еротичні, мотиви. У літературно-критичних працях "Між ідеєю і формою" (1932) та "Від Мирного до Хвильового" (1936) Р. виступив прихильником "безсвітоглядності" літератури, що викликало широку дискусію в літературно- мистецьких колах. Збірки спогадів та нарисів "Письменники зблизька" (вийшли 3-ма випусками протягом 1958–64), "В наймах у Мельпомени" (1963), "Ненаписані новели" (1966), "Непередбачені історії" (1969) малюють атмосферу літературно-мистецького життя в Західній Україні 1-ї пол. XX ст., виявляють широку ерудицію і спостережливість письменника і вченого та зберігають пізнавальне значення для сучасного читача.

П. у м. Львів.

1. Шаховський С. Щирий талант. "Літературна газета", 1959, 9 січня
2. Новиченко Л. Майстерність мемуариста. "Дніпро", 1959, № 3
3. Ільницький М. Михайло Рудницький здалеку. "Дзвін", 1997, № 4.