ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РИДЗ-СМІГЛИ ЕДВАРД

  Бібліографічне посилання: Папакін А.Г. РИДЗ-СМІГЛИ Едвард [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Rydz_S (останній перегляд: 20.09.2019)
РИДЗ-СМІГЛИ ЕДВАРД

РИДЗ-СМІГЛИ Едвард (Rydz-Śmigły Edward; справжнє прізв. – Ридз; 11.03.1886–02.12.1941) – польс. військ. і політ. діяч, маршал (1936), верховний головнокомандувач Польщі. Н. в м. Бережани в сім'ї унтер-офіцера австро-угор. армії. Закінчив філол. г-зію в Бережанах (1905), Академію мистецтв у Кракові (1908). Із 1907 брав участь у польс. нац. русі, був членом "Демократичного товариства", "Союзу чинної боротьби" під псевдонімом "Смігли". 1912 закінчив таємну польс. офіцерську школу і став комендантом краківського відділення парамілітарної орг-ції "Стрілецький союз", що займалася патріотичною, фізичною та військ. підготовкою польс. молоді Галичини. 1913 очолив командування округом "Львів". Після початку Першої світової війни в серпні 1914 обійняв посаду командира 3-го батальйону Легіонів Польських, у грудні 1914 – командира 1-го полку, у вересні 1915 – заст. командувача 1-ї бригади Легіонів Польських. Після розпуску Легіонів Польських очолив підпільну Польську військову організацію, яку мобілізував 1 листопада 1918 для боротьби проти австрійс. окупації. Був головнокомандувачем польс. військ і військ. міністром у Тимчасовому нар. уряді Польс. Республіки (у Любліні; Польща). Після цього був командувачем ген. округів Люблін та Варшава (1918), групи "Ковель", 1-ї д-зії піхоти Легіонів Польських (1919).

Під час польсько-радянської війни 1919–1920 у званні генерала д-зії очолював оперативну групу свого імені та 3-тю армію, яка 7 травня 1920 зайняла Київ, потім – Пд.-Сх. і Центр. фронти Війська Польського. Пізніше займав посаду інспектора 1-ї армії у Вільно (нині м. Вільнюс). Ю.Пілсудський високо цінував Р.-С. за "міцний характер і волю, що ставлять його найвище серед польських генералів", однак ставив під сумнів його здатність "оцінювати сили не суто військові, але цілої держави". Під час перевороту 1926 Р.-С. виступив на чолі частини Віленського гарнізону на боці Ю.Пілсудського. Після 1926 працював у ген. інспектораті польських ЗС. Піс-ля смерті Ю.Пілсудського 1935 Р.-С. став ген. інспектором, успадкувавши також широкі політ. повноваження Ю.Пілсудського. За домовленістю із президентом Польщі І.Мосцицьким 1936 був визнаний "другою особою" після президента. Через свою політ. силу – "Табір національного єднання" – здійснював націоналістичну політику. 1938, після звільнення волин. воєводи Г.Юзевського, було скасовано "Волинський експеримент" (рівноправ'я укр. і польс. населення), українців під загрозою виселення почали навертати в католицизм. Метою нац. політики Р.-С. в цей час була колонізація прикордонних теренів поляками та полонізація укр. більшості Волині, якої планувалося досягти 1944. У березні 1939 польс. військовики жорстоко розправилися із членами Карпатської Січі, які після окупації Закарпатської України Угорщиною пробували пробитися до Галичини.

1936 отримав звання маршала. 1 вересня 1939 став Верховним головнокомандувачем польс. армії, що вела оборонні бої проти військ Німеччини. Ще 1938 усвідомлював неминучість поразки Польщі у війні з Німеччиною. Розуміючи неможливість оборони лінії р. Вісла, вирішив тримати оборону біля румун. кордону, в районі м. Кути. 18 вересня 1939, після отримання звістки про напад на Польщу СРСР, Р.-С. спочатку схилявся до думки чинити опір, але все ж видав наказ не вступати в бої з Червоною армією та відходити на територію Румунії і Угорщини, щоб продовжити боротьбу в союзі із зх. д-вами. Під час вересневої кампанії 1939 здійснив ряд помилок (прагнення до надмірної централізації військ, спізнілі накази, неадекватні кадрові призначення), що пришвидшили поразку Польщі. У грудні 1940 виїхав до Угорщини, звідки повернувся до Варшави. Помер від серцевого нападу, таємно похований у Варшаві.


Праці:
  1. Byście o sile nie zapomnieli. Lwów, 1936
  2. Czy Polska mogła uniknąć wojny. "Zeszyty Historyczne" (Paryż), 1962, zesz. 2.
Література:
  1. Mirowicz R. Edward Rydz-Śmigły: Działalność wojskowa i polityczna. Warszawa, 1988
  2. Stawecki P. Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918–1939. Warszawa, 1994
  3. Wieczorkiewicz P.P. Kampania 1939 roku. Warszawa, 2001
  4. Snyder T. Tajna wojna: Henryk Józewski i polsko-sowiecka rozgrywka o Ukrainę. Kraków, 2008.

Посилання:
  • БЕРЕЖАНИ
  • ГАЛИЧИНА
  • ЮЗЕВСЬКИЙ ГЕНРИК
  • КАРПАТСЬКА СІЧ, ОРГАНІЗАЦІЯ НАРОДНОЇ ОБОРОНИ КАРПАТСЬКА СІЧ
  • КРАКІВ
  • КУТИ
  • КИЇВ
  • ЛЕГІОНИ ПОЛЬСЬКІ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПІЛСУДСЬКИЙ ЮЗЕФ-КЛЕМЕНС
  • ПОЛОНІЗАЦІЯ
  • ПОЛЬСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВАРШАВА
  • ВІЛЬНЮС
  • ВОЄВОДА
  • ВОЛИНЬ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ПОЛЬЩА
  • ПОЛЬСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)