ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

САМОЙЛОВИЧА І. ТА РОМОДАНОВСЬКОГО Г. ПРАВОБЕРЕЖНА КАМПАНІЯ 1674

  Бібліографічне посилання: Станіславський В.В. САМОЙЛОВИЧА І. ТА РОМОДАНОВСЬКОГО Г. ПРАВОБЕРЕЖНА КАМПАНІЯ 1674 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Samojlovycha_Y (останній перегляд: 16.02.2019)
САМОЙЛОВИЧА І. ТА РОМОДАНОВСЬКОГО Г. ПРАВОБЕРЕЖНА КАМПАНІЯ 1674

САМОЙЛОВИЧА І. ТА РОМОДАНОВСЬКОГО Г. ПРАВОБЕРЕЖНА КАМПАНІЯ 1674 — воєнні дії рос. та укр. військ проти сил гетьмана П.Дорошенка, спрямовані на поширення царської влади на Правобережну Україну.

З укладенням Бучацького мирного договору 1672 і визнанням польс. урядом незалежності Укр. д-ви на правому березі Дніпра інтерес до поширення своєї влади на ці терени виявила Рос. д-ва. Розпочати переговори з правобереж. гетьманом П.Дорошенком щодо прийняття своєї протекції Москва доручила лівобереж. гетьману І.Самойловичу. Однак І.Самойлович виступив противником таких переговорів, оскільки боявся втратити булаву.

П.Дорошенко погоджувався на царську зверхність при виконанні низки умов, зокрема при наданні збройної допомоги з боку Москви, об’єднанні обох гетьманств під однією булавою, збереженні козац. вольностей та складанні царем Олексієм Михайловичем присяги на договорі, який мав бути укладений. Проте рос. уряд вважав, що на кожному з берегів Дніпра повинен залишатися окремий гетьман, та відмовив у складанні царем присяги, хоча був згоден прийняти Правобережжя на правах, якими користувалася Лівобережна Україна. У ході подальших переговорів П.Дорошенко висував також вимоги виведення з Києва рос. залоги, встановлення точної лінії кордону між козац. Україною та Польщею, створення 40-тис. найманого козац. війська для боротьби з турками. Москва не прийняла ці умови й наказала кн. Г.Ромодановському та І.Самойловичу здійснити похід проти П.Дорошенка.

На початку лютого 1674 російсько-укр. військо чисельністю 60—70 тис. осіб під кер-вом кн. Г.Ромодановського та І.Самойловича розпочало воєнні дії на Правобережжі, у ході яких були спалені населені пункти Воронівка, Боровиця (нині се- ло Чигиринського р-ну Черкас. обл.), Бужин (колиш. село Чигиринського р-ну Черкас. обл.; нині затоплене водами Кременчуцького водосховища) та ін., захоплені Черкаси, Канів і Корсунь (нині м. Корсунь-Шевченківський). Очолюване Г.Дорошенком правобережне військо було розбите в бою під Лисянкою. В облогу був узятий Чигирин, але, оскільки здобути місто не вдалося, осн. сили нападників повернулися на Лівобережжя.

Успішні воєнні дії нападників призвели до згоди значної частини старшини і козаків правобереж. полків прийняти протекцію Москви. 27 березня 1674 в Переяславі (нині м. Переяслав-Хмельницький) відбулася рада, на якій було обрано гетьманом обох боків Дніпра І.Самойловича. За умовами укладеного на раді договору цар зобов’язувався обороняти Правобережжя від турків, татар та ін. ворогів, передбачалося створення 20-тис. козац. реєстру, збереження козац. прав і вольностей, таких же, якими користувалися лівобережні козаки, старшині заборонялося підтримувати відносини з ін. д-вами (див. Переяславські статті 1674). На цій же раді М.Ханенко склав гетьман. клейноди. Після ради населення правобереж. полків присягнуло цареві Олексію Михайловичу. У липні 1674 українсько-рос. війська знову переправилися на Правобережжя. Захопили Жаботин (нині село Кам’янського р-ну Черкас. обл.), Суботів, Крилів, Воронівку й наприкінці місяця взяли в облогу Чигирин.

Бажаючи відновити свою владу на Правобережжі, воєнні дії розпочала Османська імперія. Спочатку в середині липня 1674 туди вступили татари й окремі турец. підрозділи, а за ними рухалося турец. військо на чолі із султаном Мегмедом IV. На своєму шляху ці сили захопили й знищили Косницю (нині с. Кісниця Крижопільського р-ну Він. обл.), Ямпіль, М’ясківку, Вінницю та ін. міста. Не наважуючись на протистояння з турками, князь Г.Ромодановський та І.Самойлович 10 серпня 1674 зняли облогу Чигирина й відійшли на Лівобережжя. Надалі турки здобули Ладижин (нині місто Він. обл.) і Умань. При поверненні, яке розпочалося в середині вересня 1674, турец. військо завдало значних збитків населенню, зокрема постраждали Тростянець (нині село Він. обл.), Бершадь, Маньківка (нині с-ще міськ. типу Черкас. обл.), Тульчин, Мале Полонне. Усе це призвело до масового переселення мешканців Правобережжя на Лівобережжя та Слобожанщину. Надалі нові страждання населенню та погіршення політ. становища П.Дорошенка принесли вторгнення польс. військ на чолі з королем Яном III Собеським у Брацлавщину, осн. міста якої були ними опановані до середини листопада 1674, воєнні дії турец. військ у напрямку Львова в червні—жовтні 1675. Врешті, коли П.Дорошенка стали залишати козаки та старшина, він був вимушений присягнути на вірність царю Олексію Михайловичу, що сталося 20 жовтня 1675 в Чигирині в присутності запорожців, очолюваних кошовим отаманом І.Сірком. Оскільки цей акт не був визнаний Москвою, у вересні 1676, після появи сил кн. Г.Ромодановського та І.Самойловича під Чигирином, П.Дорошенко здав гетьман. клейноди та присягнув цареві Федору Олексійовичу в їхньому таборі.


Література:
  1. Соловьев С.М. История России с древнейших времен, кн. 3, т. 11—12. СПб., 1896
  2. Эйнгорн В. Очерки из истории Малороссии в XVII в.: Сношения малороссийского духовенства с московским правительством в царствование Алексея Михайловича. М., 1899
  3. Костомаров Н.И. Руина. В кн.: Костомаров Н.И. Исторические монографии и исследования, кн. 6, т. 15. СПб., 1905
  4. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко: Огляд його життя і політичної діяльности. Нью-Йорк, 1985
  5. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея XVII—XVIII століть: Проблеми формування, еволюції, реалізації. К., 1997
  6. Їх же. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.). К., 1999
  7. Чухліб Т. Гетьмани і монархи: Українська держава в міжнародних відносинах 1648—1714 рр. К.—Нью-Йорк, 2003
  8. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко: Політичний портрет. К., 2011

Посилання:
  • БЕРШАДЬ
  • БУЧАЦЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1672 Р.
  • ЧЕРКАСИ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ЧИГИРИН, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ДОРОШЕНКО ГРИГОРІЙ ДОРОФІЙОВИЧ
  • ДОРОШЕНКО ПЕТРО ЯКОВИЧ
  • ФЕДІР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • КАНІВ
  • ХАНЕНКО МИХАЙЛО СТЕПАНОВИЧ
  • КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ
  • КОШОВИЙ ОТАМАН
  • КРИЛІВ
  • КИЇВ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • ЛЬВІВ
  • ЛИСЯНКА
  • МЕГМЕД IV, МЕГМЕД (МАГОМЕД, МЕХМЕД) IV АВДЖИ МИСЛИВЕЦЬ
  • ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
  • ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ СТАТТІ 1674
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РОМОДАНОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • СІРКО ІВАН
  • СУБОТІВ, СЕЛО
  • ТУЛЬЧИН, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • УМАНЬ, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ВІННИЦЯ
  • ЯМПІЛЬ, МІСТО СУМСЬКОЇ ОБЛ.
  • ЯН ІІІ СОБЄСЬКИЙ

  • Пов'язані терміни:
  • УМАНЬ, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)