ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЩЕБЕТОВКА, СМТ АРК

  Бібліографічне посилання: Пилипенко О.О. ЩЕБЕТОВКА, смт АРК [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Schebetovka_smt (останній перегляд: 20.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЩЕБЕТОВКА, СМТ АРК

ЩЕБЕТОВКА (до 1946 — Отуз) — с-ще міськ. типу Автономної Республіки Крим, підпорядковане Феодосійській міськраді. До складу Щебетовської селищної ради входять с-ще Курортне і с. Краснокам’янка. Розташов. в долині р. Отуз. Населення 3,5 тис. осіб (2009).

Уперше згадується як Отузи (Otuzii) 1328. Із 1380-х рр. — у володінні Генуї (див. Італійська колонізація Північного Причорномор’я). Після 1475 ввійшла до Судацького кадилику санджаку Кефе (пізніше — Кафинського ейялету) Османської імперії. За переписом 1542, в Отузах мешкала громада "черкеських іудеїв", у 17—18 ст. тут був осередок караїмів.

Із проголошенням незалежності Кримського ханату (1774) Отузи ввійшли до Бешкабацького кадилику каймаканства Кефе. Після анексії Криму Рос. імперією (1783) частина Отузької долини була надана у володіння поміщиці Александровій. На поч. 19 ст. землями володів генерал-майор Бакарюков. 1805 с. Отузи Феодосійського пов. Таврійської губ. мало 172 жителі, поділялося на 2 мусульманські квартали (маале); тоді ж було засноване нім. лютеранське поселення Драйсиг (у 1864 мешкали 43 німці, у 1911 — 69). Тут провів дитинство Н.Маркс (1861—1921), відомий збирач кримських легенд, перший ректор Кубанського ун-ту.

1842 розділене на окремі поселення — Верхній Отуз та Нижній Отуз, кожне з мечеттю, усього на 1865 в обох селах мешкали 433 жителі. Осн. госп. галузями були вівчарство, конярство, виноробство та садівництво. Чисельність населення сіл швидко зростала: у 1897 налічувалося 1818 мешканців (кримські татари, греки, вірмени, німці).

На поч. 20 ст. вниз по долині Бакче-Доре заселювалися землі до моря, був збудований курорт Приморські Отузи (із 1946 — Кримське Примор’я, із 1978 — Курортне), частина мешканців переїхала на узбережжя. 1901 тут оселився з метою дослідів з бальнеології й гідротерапії проф. Т.Вяземський і заснував (1907) Карадазьку біостанцію (із 1963 — відділ Ін-ту біології пд. морів АН УРСР).

У 1920-ті рр. засновано 11 колгоспів, з початком колективізації (1929) їх об’єднано у 2 радгоспи. 1941 депортували німців села Драйсиг, 1944 — крим. татар, вірмен і греків. Після Другої світової війни два радгоспи об’єднали у винрадгосп "Коктебель" винкомбінату "Масандра", у нього спрямували переселенців із центр. областей Росії, пн. р-нів України та Білорусі. 1946 Отузи перейменували на Щ.

1952 в Щ. побудували винзавод. 1960 поселення дістало статус с-ща міськ. типу. 1963 створено Карадазький заповідник, 1977 — дельфінарій. В околицях Щ. знято багато фільмів (напр. "Люди і дельфіни", Київнаукфільм, 1984).

Нині Щ. відома як центр виноградарства та виноробства, діє з-д коньяків. У нижній частині Щ. (Курортне) діють пансіонати, турбази та бази відпочинку.

В околицях Щ. — археол. пам’ятки: античні (3 ст. до н. е. — 3 ст.) і середньовічні (8—9, 13—15 ст.) селища, рештки середньовічних монастирів й укріплень. З писемних джерел 14—15 ст. відомо про вірм. монастирі Сурб Мкртич і Сурб Лусаворич.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Шапшал С.М. Караимы и Чуфут-Кале в Крыму. СПб., 1896
  2. Маркс Н.А. Легенды Крыма. М., 1913—14 (2-ге вид. — Одесса, 1917)
  3. Бадер О.Н. Материалы к археологической карте восточной части горного Крыма. «Труды Научно-исследовательского института краеведческой и музейной работы» (М.), 1940, т. 1
  4. ІМіС УРСР: Кримська область. К., 1974
  5. Галенко О.І. Іудейські громади османської Кефи середини XVI ст. «Сходознавство», 1998, № 3—4
  6. Бочаров С.Г. Заметки по исторической географии генуэзской Газарии ХIV—ХV веков. В кн.: Проблемы истории и археологии Украины: Материалы международной научной конференции. Х., 2001
  7. Гаврилов А.В. Округа античной Феодосии. Симферополь, 2004
  8. Його ж. Средневековые памятники Юго-Восточного Крыма (материалы к археологической карте). «Сугдейский сборник» (К.—Судак), 2008, вып. 3
  9. Свод армянских памятных записей, относящихся к Крыму и сопредельным регионам (XIV—XV вв.). Симферополь, 2010

Посилання:
  • АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ІТАЛІЙСЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я
  • КАФИНСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ
  • КАРАЇМИ
  • КОЛГОСПИ
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РАДГОСПИ

  • Пов'язані терміни:
  • АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)