ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЩЕРБАКІВСЬКИЙ ДАНИЛО МИХАЙЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Білокінь С.І. ЩЕРБАКІВСЬКИЙ Данило Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Scherbakivskyj_D (останній перегляд: 15.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЩЕРБАКІВСЬКИЙ ДАНИЛО МИХАЙЛОВИЧ

ЩЕРБАКІВСЬКИЙ Данило Михайлович (29(17).11.1877—06.06. 1927) — мистецтвознавець, музейник. Брат В.Щербаківського. Н. в с. Шпичинці (нині село Ружинського р-ну Житомир. обл.) в сім’ї священика. Закінчив 3-тю Київ. г-зію (1897) із золотою медаллю та історико-філол. ф-т Київ. ун-ту (1901). Ще навчаючись в ун-ті, провів розкопки на Херсонщині, збирав пам’ятки нар. мист-ва і фольклору. Був залишений при кафедрі російської історії для підготовки до професорського звання. Після служби у війську Щ. довелося протягом 5-ти років викладати в Уманській г-зії. Провадив археол. розкопки на межі Київщини та Херсонщини. Із 1902 був постійним кореспондентом і нештатним співробітником (узяв жваву участь в організації двох т. зв. кустарних виставок), а з 1910 і до смерті працював зав. історико-побутового відділу та відділу нар. мистецтва Київського художньо-промислового і наукового музею (згодом — Всеукр. істор. музей ім. Т.Шевченка). Відтоді на наук. інтереси Щ. впливав директор музею М.Біляшівський. За дорученням музею 1913 протягом 2-х місяців Щ. відвідав бл. 30-ти музеїв Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Швейцарії та Рос. імперії. Разом з М.Біляшівським багато мандрував. Завдяки цьому у музеї були зібрані експонати з різних регіонів України. Як секретар комісії із завідування музейним відділом Старого Києва став одним з ініціаторів видання "Известий Отдела старого Киева при Киевском городском музее" (через війну не побачили світу). Під час Першої світової війни опинився на фронті, служив у артилерії. Використовував кожну можливість для роботи зі свого осн. фаху. 1915 подарував музеєві збірку ікон 15—17 ст. Повернувшись до Києва, став ученим секретарем та академіком Укр. держ. академії мист-в, ученим секретарем секції мист-в Українського наукового товариства (вересень 1918 — травень 1919), багато працював у галузі охорони пам’яток. У 1920-х рр. Щ. став найавторитетнішим знавцем укр. мист-ва 16—18 ст. та укр. нар. мист-ва. Один з організаторів Київ. археол. ін-ту, де керував відділом мист-ва, та Етногр. т-ва. Товариш (заст.) голови Всеукраїнського археологічного комітету, до б-ки якого надійшла згодом його власна книгозбірня. Викладав у Архіт. ін-ті, Київ. худож. ін-ті, керував підготовкою аспірантів на кафедрі мистецтвознавства при ВУАН (Є.Спаська, К.Білоцерківська, Н. та М. Венгженовські, Д.Мулявка та ін.).

Друкуватися почав 1902. Перші його праці з’являлися в часописах "Киевская старина", "Сяйво" та "Україна", але внутрішньомузейна робота відволікала його від роботи дослідницької. Після поразки Укр. революції (1917—21) перейшов до синтезування відомостей, набутих за колиш. збиральницької роботи. У "Збірнику Секції мистецтв" (1921) опублікував дослідження про символіку в укр. мист-ві (ч. 1: "Виноградна лоза") та історіографічний екскурс про укр. дерев’яні церкви (за відгуком рос. рецензента, мав "бесспорно всероссийский интерес"). 1924 разом з М.Біляшівським на підставі зібраної колекції укр. килимів (понад 700 номерів) організував виставку із 300 найкращих зразків. Рятуючи для музеїв кращі речі з конфіскованих під час голоду 1921—1923 років в УСРР виробів золотарства (це привело до створення колекцій із 5 тис. виробів), Щ. узагальнив свої спостереження у студіях "Готичні мотиви в українському золотарстві" ("Україна", 1924, № 4), "Золотарська оправа книжки в XVI—XIX ст." ("Бібліологічні вісті", 1924, № 1—3), "Оправи книжок у київських золотарів XVII—XVIII ст." ("Труди Українського наукового інституту книгознавства", т. 1, К., 1926). Зробив першу спробу систематизації відповідного матеріалу в огляді "Український портрет до кінця XVIII ст." (у випущеному разом із Ф.Ернстом каталозі "Український портрет", К., 1925). Як 2-й том серії "Українське мистецтво" 1926 у Празі (Чехословаччина) вийшла збірка матеріалів Щ. "Буковинські і галицькі деревляні церкви, надгробні і придорожні хрести, фігури і каплиці", до якої увійшло 121 фото, з яких більшість власноручно й дуже вміло виконав він сам ще під час I світ. війни 1915—17. Добре оброблені матеріали з царини києвознавства, а разом з тим й історії укр. державництва, дав Щ. у дослідженнях "Реліквії старого київського самоврядування" та "Перший театральний будинок у Києві" (у збірці "Київ та його околиця", К., 1925). Залишив також кілька фундаментальних праць із музикознавства, етнографії, музеєзнавства. Принципове значення мала й остання його стаття "Культурні цінності в небезпеці" ("Життя й революція", 1927, № 1).

Цькування з боку директора музею А.Вінницького та агента ДПУ УСРР А.Онищука призвело Щ. до самогубства, що мало великий громад. резонанс.

Посмертно опубліковано підготовчі матеріали Щ. до теми "Український килим" (у збірці "Український музей", т. 1, К., 1927). Спогади про нього написали Є.Спаська (опубл. в ж. "Наука і культура", 1990, вип. 24) та Л.Мулявка, статтю "Чого вимагав Д.М. Щербаківський від праць по мистецтвознавству " — Н.Коцюбинська.

Тривалий час над іменем вченого висіло табу, його могила в Києво-Печерській лаврі була сплюндрована (відновлена 1997).

Спадщину Щ. вивчають І.Ходак та інші дослідники.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Ернст Ф. Данило Михайлович Щербаківський. «Бібліологічні вісті», 1928, № 1
  2. Сидоренко В. Ревний колекціонер і невтомний дослідник. «Народна творчість та етнографія», 1968, № 5

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БІЛЯШІВСЬКИЙ МИКОЛА ФЕДОТОВИЧ
  • ГОЛОД 1921–1923 РОКІВ В УСРР
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВ
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • КИЇВСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВИЙ І НАУКОВИЙ МУЗЕЙ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ЩЕРБАКІВСЬКИЙ ВАДИМ МИХАЙЛОВИЧ
  • УКРАЇНА - ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЖУРНАЛ (КИЇВ, 1907)
  • УКРАЇНСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ КОМІТЕТ (ВУАК)

  • Пов'язані терміни:
  • АРХЕОЛОГІЧНА КОМІСІЯ ВУАН
  • БУРКО (БУРКО-КОРЕЦЬКИЙ) ДЕМИД
  • ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА НАН УКРАЇНИ
  • КНИГОЗНАВСТВО ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ КНИГИ В УКРАЇНІ
  • КОДИКОЛОГІЯ
  • КОЗЛОВСЬКА ВАЛЕРІЯ ЄВГЕНІВНА
  • КРИЧЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • КУЛЬЖЕНКО ПОЛІНА АРКАДІЇВНА
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК, НАЦІОНАЛЬНИЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК
  • КИЇВСЬКА ГУБЕРНСЬКА ВЧЕНА АРХІВНА КОМІСІЯ
  • КИЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ'ЯТНИКІВ СТАРОВИНИ ТА МИСТЕЦТВА
  • КИЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО СТАРОЖИТНОСТЕЙ І МИСТЕЦТВ
  • КИЇВСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВИЙ І НАУКОВИЙ МУЗЕЙ
  • МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА
  • МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКИХ ДІЯЧІВ НАУКИ ТА МИСТЕЦТВА
  • МУЗЕЙ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
  • ЩЕРБАКІВСЬКИЙ ВАДИМ МИХАЙЛОВИЧ
  • УКРАИНСКИЙ НАРОД В ЕГО ПРОШЛОМ И НАСТОЯЩЕМ – ПЕРША УКРАЇНСЬКА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (1914-1916)
  • ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ЕТНОГРАФІЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ КОМІТЕТ (ВУАК)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)