ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ШЛЯХЕТСЬКІ СЕЙМИКИ

  Бібліографічне посилання: Сас П.М. ШЛЯХЕТСЬКІ СЕЙМИКИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shliakhetski_sejmyky (останній перегляд: 18.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШЛЯХЕТСЬКІ СЕЙМИКИ

ШЛЯХЕТСЬКІ СЕЙМИКИ — земські станово-представницькі органи шляхти в Короні Польській, Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій. Початок формування Ш.с. у Польщі припав на кінець 14 ст. На перших порах вони складалися з ради панів землі (репрезентанти цієї ради тримали у своїх руках місц. адм. уряди та були наділені певними законодавчими функціями), а також загалу шляхти. З часом рада панів втратила своє значення, і Ш.с. стали суто шляхетськими інституціями, чільну роль в яких відігравали пани, що посідали уряди. Компетенція Ш.с. охоплювала законодавчі й суд. повноваження (накладання місц. податків, функція вищого суду). Із 15 ст. на сеймиках обирали кандидатів на земських суддів, підсудків і писарів. 1454 відбулося розширення компетенції Ш.с., зокрема, спільний сеймик Познанського і Калішського воєводств, а також малопольські й західноукраїнські сеймики стали давати згоду на скликання посполитого рушення. Із 1493 сформувалося стале представництво земських сеймиків шляхти на вальному сеймі у формі інституту земських послів, який згодом трансформувався в нижню палату сейму — посольську ізбу. З цього часу Ш.с. втратили свої колишні законодавчі функції, однак стали відігравати важливу роль як інститут політ. системи країни. У ВКЛ згідно з Віленським привілеєм 1565 виникли повітові сеймики на зразок земських сеймиків у Короні Польській. Ці сеймики було створено в межах нововиниклих суд. повітів (округів), які на Київщині охоплювали Київський і Мозирський, на Волині — Луцький, Володимирський і Кременецький, на Сх. Поділлі — Брацлавський повіти. Після 1569 в Речі Посполитій налічувалося бл. 70 сеймиків, у т. ч. 24 повітових сеймики у ВКЛ. На Ш.с. головували маршалки, яких обирала шляхта. Залежно від завдань, для вирішення яких скликався шляхетський загал на сеймики, вони поділялися на господарські, депутатські, елекційні, каптурові, надзвичайні, передсеймові, реляційні. Причому територіально і щодо особового складу ці сеймики залишалися однаковими. На сеймиках приймалися ухвали, що стосувалися місц. справ, — лауди сеймикові. Були регіональні зібрання представників Ш.с. — ген. сеймики. Поглиблення кризи вального сейму з 2-ї пол. 17 ст. спричинилося до зростання політ. значення Ш.с., які набули функцій місц. самоврядування (ухвалення т. зв. воєводських податків, формування місц. воєводського скарбу, контроль за збором податків, утримання повітового війська та ін.). Однак згідно із сеймовою конституцією 1717 компетенція сеймиків у цій сфері була зведена нанівець. Спроби надати Ш.с. більшої ефективності як інституту політ. системи країни (у т. ч. зменшити вплив на них магнатів) робилися під час реформ, що розпочалися в 1760-х рр. Проте подолати кризу шляхетського парламентаризму до кінця Речі Посполитої не вдалося. Укр. шляхта як типовий репрезентант "шляхетського народу" — панівного стану Речі Посполитої — активно використовувала сеймики як інструмент для утвердження своєї політ. і правової суверенності, а також відстоювання регіональних корпоративних інтересів. З кінця 16 і до серед. 17 ст. в центрі уваги повітових сеймиків Волинського воєводства, Брацлавського воєводства і Київського воєводства було, зокрема, питання про захист віросповідних прав православних. Піднімалося воно також на земських сеймиках західноукр. земель.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Любавский М. Литовско-русский сейм. М., 1900
  2. Його ж. Очерки истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. М., 1910
  3. Лаппо И.И. Великое княжество Литовское во второй половине ХVI столетия: Литовско-русский повет и его сеймик. Юрьев, 1911
  4. Lityński A. Sejmiki ziemskie koronne Rzeczypospolitej w okresie oligarchii. «Czasopismo Prawno-Historyczne», 1983, zesz. 1
  5. Płaza S. Sejmiki i zjazdy szlacheckie wojewόdztw poznańskiego i kaliskiego: ustrόj i funkcjonowanie (1572—1632). Krakόw, 1984
  6. Wiater P. Reprezentacja parlamentarna sejmikόw wojewόdztw krakowskiego, lubelskiego, sandomierskiego i ruskiego za panowania Jana Kazimierza 1648—1668. В кн.: Z dziejόw tradycji srebnego wieku. Wrocław, 1990
  7. Kriegsejsen W. Sejmiki Rzeczypospolitej szlacheckiej w XVII i XVIII wieku. Warszawa, 1991
  8. Opaliński E. Kultura polityczna szlachty polskiej w latach 1587—1652. Warszawa, 1995
  9. Bardach J. та ін. Historia ustroju i prawa polskiego. Warszawa, 1996
  10. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. К., 1998

Посилання:
  • БРАЦЛАВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • КОРОНА ПОЛЬСЬКА, ПОНЯТТЯ ТА НАЗВА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ЛАУДИ СIЙМИКОВІ
  • МАГНАТИ
  • МАРШАЛОК
  • ПАНИ
  • ПІДСУДОК
  • ПОСПОЛИТЕ РУШЕННЯ
  • ПОВІТ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • ВАЛЬНИЙ СЕЙМ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВОЛИНЬ
  • ВОЛИНСЬКЕ ВОЄВОДСТВО

  • Пов'язані терміни:
  • БРАЦЛАВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • ХАЛЕЦЬКІ, БОЯРСЬКИЙ РІД
  • КОНСТИТУЦІЯ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТРЕТЬОГО ТРАВНЯ 1791
  • КОРОННИЙ ТРИБУНАЛ
  • ЛАУДИ СIЙМИКОВІ
  • ЛУЦЬКИЙ ТРИБУНАЛ 1578-1589
  • ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569
  • ЛЮБЛІНСЬКИЙ ТРИБУНАЛ
  • МАЛИНСЬКИЙ (ЄЛО-МАЛИНСЬКИЙ) ДАНИЛО МАТВІЙОВИЧ
  • МАРШАЛОК
  • ПОСПОЛИТЕ РУШЕННЯ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОКОШ
  • СУД ПОЛЮБОВНИЙ У РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ
  • ТИВУН
  • ВАЛЬНИЙ СЕЙМ
  • ВОЄВОДСТВО
  • ВИЖ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)