Бібліографічне посилання: Осташко Т.С.
ШРАГ Микола Ілліч [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shrah_M (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці
ШРАГ МИКОЛА ІЛЛІЧ
ШРАГ Микола Ілліч (04.05.1894 —01.02.1970) — громад. і політ. діяч, історик права, економіст. Д-р екон. н. (1966), професор (1966). Син І.Шрага. Н. в м. Чернігів. Після закінчення Черніг. г-зії вступив на юрид. ф-т Моск. ун-ту. Діяльний член укр. громади в Москві та укр. соціал-революц. руху. Очолював ред. колегію парт. часопису Української партії соціалістів-революціонерів "Боротьба". Разом із М.Грушевським повернувся до Києва в березні 1917, брав участь у роботі Всеукраїнського національного конгресу 1917 як делегат від укр. громади Москви, був обраний членом Української Центральної Ради. 27 червня 1917 став товаришем (заст.) голови і членом Президії УЦР. На цій посаді працював до гетьманського перевороту 1918. За відсутності М.Грушевського головував на Заг. зборах Центральної і Малої Рад. На 2-му з’їзді УПСР (15—19 липня 1917) обраний до ЦК партії. В УЦР також працював у постійній комісії для розроблення проекту статуту автономії України. Член укр. делегації З’їзду поневолених народів у Києві (8—15 вересня 1917) та співголова з’їзду від України. Учасник Демократичної наради 1917 в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург). Його підписи стоять під багатьма законами УЦР, зокрема про випуск держ. кредитних білетів Української Народної Республіки, про порядок видання законів, про утворення Ген. суду УНР та ін. За Директорії УНР — радник дипломатичної місії УНР в Угорщині. Після 4-го з’їзду УПСР та розколу партії належав до центр. течії. 1920 був одним з організаторів та діяльним членом Закордонної делегації УПСР у Відні, співредактором газ. "Борітеся — поборете!" Як соратник і політ. однодумець М.Грушевського брав участь у створенні та діяльності Українського соціологічного інституту у Відні. У вересні 1921 разом із М.Чечелем провадив у Харкові переговори з головою РНК УСРР X.Раковським про повернення в Україну частини політ. діячів УПСР і науковців та легалізацію партії укр. есерів. 1924 повернувся в Україну разом із М.Грушевським. У Харкові працював економістом у представництві уповноваженого наркомату зовн. торгівлі СРСР і заступником начальника промислово-екон. управління Вищої ради нар. госп-ва, протягом 1928—31 — у Т-ві працівників науки і техніки для сприяння соціаліст. буд-ву. 1931 разом з ін. колиш. членами ЦК УПСР був засуджений за сфабрикованою Державним політичним управлінням УСРР "Українського національного центру" справою 1930—1931 на 6 років таборів. Невдовзі ув’язнення було замінено на заслання у Саратовську обл. РСФРР. Від 1952 викладав у Харків. ін-ті нар. госп-ва, після захисту 1966 докторської дисертації був обраний професором кафедри економіки Львів. політех. ін-ту. Автор наук. досліджень з історії права, економіки, зокрема: "Держава і соціалістичне суспільство" (1923), "Зовнішня торгівля УСРР та її ближчі перспективи" (1924). П. у м. Львів. |