Бібліографічне посилання: І. Ксенофонтов І., Лукін Т. ШТЕФАН III Великий [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shtefan_III_Velykyj (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШТЕФАН III Великий (Ştefan al III-lea, Ştefan cel Mare şi Sfânt; р. н. невід. — п. 02.07.1504) — господар Молдавського князівства (12 квітня 1457 — 2 липня 1504) з династії Мушатинів, онук господаря Олександра Доброго, син господаря Богдана II (володарював 1449—51) та Марії-Олті (походила з молдов. бояр). Після смерті батька (1451), вбитого його братом Петром Ароном (був господарем 1451—57 з перервами), переховувався в Угорщині.

За підтримки господаря Валаського князівства (див. Волощина) Влада Цепеша (володарював 1448, 1456—62, 1476) посів трон у Сучаві. На першому етапі правління (1457—73) здійснив низку заходів для зміцнення своєї влади і територіальної реінтеграції країни; намагався послабити васальну залежність Молдав. князівства від Королівства Польського. Від початку правління Штефан III платив данину Османській імперії (її почав платити його попередник Петро III Арон 1456). Створив потужне і добре організоване військо, яке складалося з постійного ядра (двір господаря, залоги фортець) та ополчення, котре скликалося на час війни (бояри зі своїми загонами, селяни, городяни). Озброїв військо гарматами. Відновив старі та побудував нові фортеці в Романі (нині місто в Румунії), Сороках (нині місто в Молдові), Кілії, Оргеїві (нині городище Старий Орхей у Молдові), Білгороді (нині м. Білгород-Дністровський), Хотині.

Надав торг. привілеї іноз. купцям з Брашова (нині місто в Румунії; 1458) і Львова (1460). 1462 спробував заволодіти гирлом Дунаю, для чого облягав Кілію, яка належала з 1448 Угор. королівству. 1465 захопив Кілію. Здобув перемоги у битвах з угор. королем Матіашем Корвіном (грудень 1467, Байя; тепер село в Румунії) та з ханом Великої Орди Ахматом (1470, Липник; нині село в Молдові).

На 2-му етапі правління (1473—86) безпосередньо зіткнувся з Осман. імперією. Намагався утворити антиосман. коаліцію, до котрої прагнув залучити Венеціанську республіку, Угор. королівство, д-ву Ак-Коюнлу, Польс. королівство, Чеське королівство, Велике князівство Московське, князівство Феодоро. 1473 відмовився платити данину осман. султанові Мехмеду II, позбавив влади його васала — господаря Волощини Раду III Красивого (володарював 1462—75 з перервами) — і замість нього поставив на короткий час правителя, ворожого до Осман. імперії. Здобув перемогу над осман. військом при Васлуї (10 січня 1475; нині місто в Румунії), однак незабаром, не маючи суттєвої зовн. підтримки, програв битву при Резбоєні (нині комуна в Румунії; 26 липня 1476), після чого був змушений відновити виплату данини. 1484 султан Баязид II завоював стратегічно важливі фортеці Білгород і Кілію. Штефан III докладав великих зусиль, щоб їх повернути. Розрахунок на підтримку польс. короля Казимира IV Ягеллончика, якому Штефан III присягнув як васал 15 вересня 1485 в Коломиї, не виправдав очікувань — 1486 Польс. королівство, яке конфліктувало з Угор. королівством і Великим князівством Московським, вже не бажало воювати з османцями за Кілію та Білгород. До того ж загострилася внутрішньополіт. ситуація (опозиційна діяльність деяких великих бояр, підтримуваних османцями). У таких умовах Штефан III 1486 уклав новий мир з Осман. імперією; було відновлено виплату данини, Кілія та Білгород залишилися під контролем султана.

На 3-му етапі правління (1486—1504) Штефан III визнав себе васалом угор. короля (1489), отримавши значні володіння в Трансильванії. Штефан III поліпшив відносини з Волощиною, через Москву уклав союз із Кримським ханатом. 1497 в Козмінському лісі (імовірно, у сучасному Глибоцькому р-ні Чернів. обл.) завдав поразки польс. війську на чолі з королем Яном-Ольбрахтом, який перед тим облягав Сучаву. 12 липня 1499 Польща була змушена укласти мир з Молдовою. 1501 Штефан III повернув Покуття.

П. у м. Сучава.

Був одружений тричі: із 1463 — з Євдокією (п. 1467), сестрою київ. кн. Семена Олельковича; із 1472 — з Марією (п. 1477), сестрою феодоритських князів Ісаака і Александра; із Марією (п. 1511), донькою валаського господаря Раду III Красивого.

Штефан III заснував 44 монастирі у Молдові, Волощині, Трансильванії та на Афоні. Сприяв розвитку арх-ри та мистецтва, реліг. та юрид. літератури старослов’ян. мовою. У багатьох містах Румунії і Республіки Молдова встановлено пам’ятники Штефану III. Він є одним із найпопулярніших героїв румун. (молдов.) фольклору. 2002 був канонізований Румун. правосл. церквою. Його могила в монастирі Путна (Румунія), фундованому самим Штефаном III, є місцем паломництва.