ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ШТОГАРЕНКО АНДРІЙ ЯКОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Кузик В.В. ШТОГАРЕНКО Андрій Якович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shtoharenko_A (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШТОГАРЕНКО АНДРІЙ ЯКОВИЧ

ШТОГАРЕНКО Андрій Якович (15(02).10.1902—16.09.1992) — композитор, педагог, музично- громад. діяч. Професор (1960). Засл. діяч мист-в УРСР (1947), нар. арт. УРСР (1970), нар. арт. СРСР (1972). Герой Соц. Праці (1982). Член Спілки композиторів України (1932), із 1948 — секретар правління Спілки композиторів СРСР, 1968—89 — голова правління Спілки композиторів України. Н. в с. Нові Кайдаки (нині у складі м. Дніпропетровськ). Розпочав свою муз. кар’єру 1921—30 з викладання співів у середніх школах Катеринослава (із 1926 — м. Дніпропетровськ), 1926—30 керував створеним із власної ініціативи укр. ансамблем гармоністів з робітн. молоді. 1936 закінчив Харків. консерваторію (клас композиції С.Богатирьова). 1954—68 — ректор Київ. консерваторії, 1968—90 — зав. кафедри композиції Київ. консерваторії. Автор 6-ти симфоній, багатьох вокально-симфонічних, камерно-інструментальних творів, хорів, пісень, романсів, музики до театральних вистав і кінофільмів. У творчості Ш. підіймав вагомі громадян. теми, насамперед Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 та величі людини у боротьбі за ствердження високих ідеалів (симфонія-кантата "Україна моя" на слова А.Малишка (1942—43), симфонія № 3 "Київська" (1971—72), кантата-здравиця "Переможцям слава!" (1943, разом з Д.Клебановим, слова О.Новицького). Композиторський стиль Ш. вирізнявся високим професіоналізмом, прекрасним володінням засобами оркестрового письма, емоційною переконливістю образів. Фахову майстерність він передав багатьом своїм учням, серед яких відомі композитори Ю.Іщенко, І.Поклад, Ю.Шевченко, В.Філіпенко, Я.Губанов.

Лауреат Держ. премії СРСР (1946, 1952), Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1974).

П. у м. Київ.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Зноско-Боровський О. Андрій Штогаренко. К., 1947; 1951
  2. Боровик М. А.Я. Штогаренко: Нарис про життя і творчість. К., 1961
  3. Хіврич Л. «Партизанські картини» А. Штогаренка. К., 1963
  4. Боровик М. Творчість Андрія Штогаренка. К., 1965
  5. Козлов В. Хоровое творчество А. Штогаренко. М., 1967
  6. Виноградов Г. Андрій Штогаренко. К., 1973; 1985
  7. Клин В. З фортепіанного альбому. «Музика», 1977, № 4
  8. Творчість А. Штогаренка: Збірник статей. К., 1979
  9. Шевченко Н. «Етюди-картини» А. Штогаренка. «Музика», 1979, № 4
  10. Гордійчук М. Спасибі за музику. «Культура і життя», 1987, 18 жовтня
  11. Його ж. Дивосвіт Андрія Штогаренка. Там само, 1992, 17 жовтня
  12. Яворський Е. Слово про Майстра. «Музика», 1992, № 6

Посилання:
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • КИЇВ
  • МАЛИШКО АНДРІЙ САМІЙЛОВИЧ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.

  • Пов'язані терміни:
  • КРИСА ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ П. ЧАЙКОВСЬКОГО
  • ВОРОНЬКО ПЛАТОН МИКИТОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)