ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ШУЛЬГИН ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Осташко Т.С. ШУЛЬГИН Олександр Якович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shulhin_O (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШУЛЬГИН ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ

ШУЛЬГИН Олександр Якович (11.08(30.07).1889—04.03.1960) — держ., громад. і політ. діяч, історик, публіцист. Професор (1923). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1948). Син Я.Шульгина, брат Н.ШульгиноїІщук. Н. в с. Софине (нині село Хорольського р-ну Полтав. обл.). Походив з козацько-старшинського роду, що мав родинні зв’язки з Полуботками, Скоропадськими, Самойловичами, Апостолами, Сахно-Устимовичами. Закінчив історико-філологічний ф-т Петерб. ун-ту. Викладав у пед. школах і г-зіях Санкт-Петербурга, активний діяч укр. земляцтва, ініціатор створення союзу укр. студентських земляцтв у Росії. Член Української радикально-демократичної партії (із 1917 — Українська партія соціалістів-федералістів). Після Лютневої революції 1917 делегований Українською національною радою в Петрограді до Петрогр. ради робітн. і солдатських депутатів, а 23 березня 1917 приїхав у Київ. Член Української Центральної Ради, член ЦК УПСФ. Із липня 1917 — ген. секретар міжнац. справ УЦР. Один з авторів Статуту Вищого управління Україною, організаторів З’їзду поневолених народів 1917. Із 26 грудня 1917 — ген. секретар міжнар. справ УЦР, із 22 січня 1918 — міністр закордонних справ УНР. Член укр. делегації на переговорах у Брест-Литовську (нині м. Брест, Білорусь; див. Брестський мирний договір УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918). Його діяльність на чолі зовнішньополіт. відомства Української Народної Республіки сприяла міжнар. визнанню України як незалежної д-ви.

1918 — співробітник МЗС Укр. Д-ви, посол Укр. Д-ви в Болгарії, голова політ. комісії укр. делегації на мирних переговорах між Українською Державою та РСФРР 1918. 1919 — член делегації УНР на Паризькій мирній конференції 1919—1920, 1920 — голова делегації УНР на 1-й асамблеї Ліги Націй у Женеві (Швейцарія). 1921 — голова укр. надзвичайної дипломатичної місії в Парижі (Франція). 1923—27 — професор Українського вільного університету і Українського високого педагогічного інституту в Празі (Чехословаччина). 1926—36, 1939—40 і 1945—46 — міністр закордонних справ, 1939—40 — голова уряду УНР на еміграції (див. Державний центр УНР на еміграції). 1929—39 — голова Головної української еміграційної ради.

Наук. діяльність Ш. пов’язана з вивченням новітньої західноєвроп. історії ("Нарис новітньої історії" (1925), "Уваги до розвитку раннього капіталізму"; 1930), проблемою генези національності ("Походження модерного національного духу і Жан Жак Руссо" (1937, франц. мовою), "Історія та життя"; 1957, франц. мовою). Низка публіцистичних праць присвячена історії національно-визвол. змагань ("Політика" (1917), "Україна і червоний кошмар" (1927, франц. мовою), "Україна проти Москви" (1935, франц. мовою), "Без території" (1934), "Державність чи Гайдамаччина"; 1934). Засновник і голова Укр. академічного т-ва в Парижі (1946—60). Один з організаторів і віце-президент (1952—60) Міжнар. вільної АН у Парижі. Із 1952 — заст. голови НТШ в Європі.

П. у м. Париж.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Збірник на пошану Олександра Шульгина, 1889—1960. «ЗНТШ» (Париж—Мюнхен), 1969, т. 186
  2. Стрельський Г., Трубайчук А. Михайло Грушевський, його сподвижники й опоненти. К., 1996
  3. Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Бібліографічний довідник. К., 1998

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АПОСТОЛИ
  • БРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР З ДЕРЖАВАМИ ЧЕТВЕРНОГО СОЮЗУ 9 ЛЮТОГО 1918 Р.
  • ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР УНР НА ЕМІГРАЦІЇ
  • ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЙНА РАДА
  • КИЇВ
  • ЛІГА НАЦІЙ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ТА РСФРР 1918
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1919–1920
  • ПОЛУБОТКИ
  • САХНО-УСТИМОВИЧІ
  • САМОЙЛОВИЧІ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШУЛЬГИН ЯКІВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • СКОРОПАДСЬКІ
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА У ПЕТРОГРАДІ(1917)
  • УКРАЇНСЬКА РАДИКАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ - ФЕДЕРАЛІСТІВ (УПСФ)
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВИСОКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМ. М. ДРАГОМАНОВА В ПРАЗІ
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ У ПРАЗІ (У МЮНХЕНІ)
  • З'ЇЗД ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ 1917

  • Пов'язані терміни:
  • БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ В ПАРИЖІ
  • ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР УНР НА ЕМІГРАЦІЇ
  • ФРАНЦІЯ, ФРАНЦУЗЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІАТ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
  • ГЕНУЕЗЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1922
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЙНА РАДА
  • ЛІГА НАЦІЙ
  • МАСАРИК ТОМАШ-ГАРРІГ
  • МЕМУАРИСТИКА
  • МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
  • МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ТА РСФРР 1918
  • НАРАДА ПОСЛІВ І ГОЛІВ ДИПЛОМАТИЧНИХ МІСІЙ УНР (1919-1920)
  • НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ УКРАЇНИ
  • ПАРАЩУК МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШУЛЬГИН ЯКІВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • СОЮЗ УКРАЇНСЬКИХ АВТОНОМІСТІВ-ФЕДЕРАЛІСТІВ
  • ТАБУЇ ЖОРЖ
  • ТРИЗУБ, ТИЖНЕВИК
  • ВСЕРОСІЙСЬКИЙ ЗАГАЛЬНОКАЗАЧИЙ ФРОНТОВИЙ З'ЇЗД. 1917 Р.
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНГРЕС 1917 Р.
  • ЗАПИСКИ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)