ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ШУМЛЯНСЬКИЙ ЙОСИП

  Бібліографічне посилання: Чухліб Т.В. ШУМЛЯНСЬКИЙ Йосип [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shumlianskyj_J (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШУМЛЯНСЬКИЙ ЙОСИП

ШУМЛЯНСЬКИЙ Йосиф (у миру — Іван; 1644—1708) — церк., культ., політ. і військ. діяч України та Польщі, правосл. єпископ Галицький (Львівський) і Кам’янецький, адміністратор Київ. правосл. митрополії та Києво-Печерської лаври, єпископ Львівський Української греко-католицької церкви. Н. в сім’ї правосл. шляхтича. Кар’єру розпочав у 1660-х рр. як товариш ротмістра панцерної корогви війська Речі Посполитої. Брав участь у багатьох операціях Корони Польської, відзначився під час Чуднівської кампанії 1660. У 23-річному віці виборов посаду львів. правосл. єпископа. У Крехівському монастирі отримав чернечий сан та церк. ім’я Йосиф. 1667 одержав привілей на єпископство від польс. короля Яна II Казимира Ваза. Упродовж 1669—71 отримав грамоти на підтвердження свого висвячення від світ. правосл. патріархів, а також благословенну грамоту від митрополита Київ., Галицького і всієї Русі Йосифа Нелюбовича-Тукальського.

Політ. кар’єру Ш. розпочав із запрошення короля Речі Посполитої Міхала-Корибута Вишневецького до участі в Острозькій комісії між Короною Польською та правобереж. Військом Запорозьким (див. Острозька угода 1670). Привіз до Варшави з Чигирина пропозиції гетьмана П.Дорошенка щодо налагодження українсько-польс. відносин, у відповідь на що була проведена рада сенату Речі Посполитої (див. Сенат у Речі Посполитій). Коли у вересні 1672 війська Кримського ханату та Правобереж. Гетьманату мали штурмувати Львів, то саме Ш. вдалося домовитися з козаками і татарами про виплату львів. міщанами контрибуції розміром у 80 тис. талерів. 1675 Ш. номінований польс. королем Яном III Собєським на адміністратора Київ. правосл. митрополії. Універсалом із Кракова від 6 лютого 1676 Ян III Собєський підтвердив його повноваження у Львівській та Кам’янецькій єпархіях, а також доручив йому бути розпорядником адміністрації Київ. митрополії та Києво-Печерської архімандрії. У вересні—жовтні 1676 на чолі панцерної корогви зі Львова взяв участь у Журавненській воєнній кампанії коронної армії проти османців. Наприкінці 1670-х — на поч. 1680-х рр. він зустрічався з осман. ставлениками, князем-гетьманом Ю.Хмельницьким та господарем Молдови і Правобережної України Г.Дукою, у 1680-х рр. листувався з лівобереж. гетьманом І.Самойловичем, а на поч. 1690-х — з І.Мазепою та підтримував стосунки із козац. полковниками Слобідської України. Львів. єпископ переконував козацьку старшину в необхідності відновлення в Києві самостійної церк. та світської влади, що передбачало створення окремого Київ. патріархату. У цей час Ш. розглядався як один із гол. кандидатів на посаду правосл. митрополита Київ., Галицького і всієї Русі, у випадку, якщо б Київ перейшов під зверхність Корони Польської. Протягом 1680-х рр. Ш. активно пропагував ідею створення автономної Галицько-Львів. унійної митрополії, він також висував певні умови до Апостольської столиці, за якими підлеглі йому єпархії мали перейти з православ’я до унії лише в тому разі, коли в сенаті Речі Посполитої мало бути відведене місце для львів. унійного єпископа, а також піднесення його до гідності галицького митрополита. Задля цього було проведено Люблінський колоквіум 1680, який випрацював т. зв. Артикули 1681.

12 вересня 1683 брав участь у Віденській битві 1683, де очолював приведену зі Львова корогву панцерних кіннотників. Особиста участь у битві спонукала Ш. до написання вірша, яким він закликав до єдності польс. короля Яна III Собєського та лівобереж. гетьмана І.Самойловича, а всіх українців і поляків — об’єднатися перед турец. загрозою.

У зв’язку з укладенням "Вічного миру" 1686 між Варшавою та Москвою Ш. звернувся від імені львів., луцького, перемишльського та білгородського православних єпископів до моск. патріарха Йоакима за благословенням на заснування Галицької митрополії, підпорядкованої Москві. 22 грудня 1689 Ш. був присутній під час переговорів послів Запорозької Січі П.Лазуки та А.Кисляківського з королем Речі Посполитої, які відбулися в жовківському соборі Святого Лаврентія. Того ж року відіслав з листами до моск. патріарха Йоакима свого архідиякона П.Ломиковського з пропозицією до царів Івана й Петра (див. Петро I) започаткувати Галицьку правосл. митрополію під зверхністю Московського патріархату. 1694 призначений адміністратором Сучавської митрополії в Молдавському князівстві. 11 лютого 1695 в локальних боях з татар. військом на вулицях Львова Ш. організував та озброїв загін з кількох десятків священиків і зумів оборонити від руйнування церкву Святого Юра.

У 2-й пол. 1690-х рр. вів переговори з моск. резидентом у Львові Б.Михайловим та листувався з рос. воєводою в Бєлгороді (нині місто в РФ) Б.Шереметєвим щодо боротьби з унією в Західній Україні. Усе це спричинило оприлюднення представниками католицької й унійної церков таємного акта переходу Ш до унії: у березні—квітні 1697 відповідний документ був внесений до Луцької й Львівської гродських книг. Восени 1699 Ш. на чолі своєї панцерної корогви спробував відвоювати в римо-католиків ряд колиш. правосл. храмів у Кам’янці та Львові. Однак у конфлікт втрутився сам польс. король Август II Фридерик Веттін, який наказав віддати їх у розпорядження перемишльського унійного єпископа Інокентія Винницького. 29 жовтня 1706 брав участь у битві війська Речі Посполитої зі швед. військами під Калішем (нині місто Великопольського воєводства, Польща), за що був відзначений королів. грамотою і звільненням своїх володінь від податків на військо.

П. у м. Львів, похований при кафедральному соборі Святого Юра.

дата публікації: 2013 р.

Праці:
  1. Зерцало до прейзреня і латвейшего зрозуменя віри святой. Унів, 1680
  2. Метрика, альбо реестр для порядку Церкви Святой… Львів, 1687
  3. Клейнот домов Шумлянских, веом всему світу... [на герб Шумлянських.] В кн.: Псалтир. Львів, 1688
  4. Пісня на досаду гетману Самойловичу. В кн.: Pieśni ludu ruskiego w Galicii, t. 1. Lwów, 1831
  5. Жался, Боже, жался, Боже, на гетмана… В кн.: Летопись событий в Юго-Западной России в ХVII веке…: составил Самоил Величко, бывший канцелярист канцелярии Войска Запорожского. 1720. К., 1851
  6. Дума про Віденську битву 1683 року. В кн.: Українська поезія: середина ХVII ст. К., 1992
Література:
  1. [Zielinski L., kn. Kompaniewicz.] Józef Szumlański, biskup r. g. Lwowski i Kamieńca Podolskiego: Biografia. «Lwowianin» (Lwów), 1841, zesz. 12
  2. Петрушевич А. Иосиф Шумлянский. Львов, 1862
  3. Троицкий П. Об Иосифе Шумлянском, епископе Львовском, Галицком и Каменец-Подольском. «Подольские епархиальные ведомости», 1865, № 11; № 13
  4. Lisiewicz Z. Walka o biskupstwo. Lwów, 1888
  5. Шараневич И. Йосиф Шумлянский, русский епископ Львовский от г. 1667 до г. 1708. Львов, 1896
  6. Франко І. Вірша єпископа Й. Шумлянського про події 1683—1686 рр. «ЗНТШ», 1901, т. 39
  7. Andrusiak M. Józef Szumlański: pierwszy biskup unicki Lwowski (1667—1708): Zarys biograficzny. Lwów, 1934
  8. Заикин В. Еп. Иосиф Шумлянский и Ставропигия: несколько данных для характеристики еп. И. Шумлянского. Львов, 1935
  9. Франко І. Йосиф Шумлянський, львівський єпископ 1668—1708 рр. і заведення унії в Галичині. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 47. К., 1986
  10. Wawrzeniuk P. Confessional Civilising in Ukraine: The Bishop Iosyf Shumliansky and the Introduction of Reforms in the Diocese of Lwiw 1668—1708. Stockholm, 2005
  11. Скочиляс І. Галицька (Львівська) єпархія ХII—XVIII ст.: організаційна структура та правовий статус. Львів, 2010
  12. Чухліб Т. Львівський єпископ Йосиф Шумлянський — військовий діяч та дипломат Корони Польської (60-ті роки XVII — початок XVIII ст.). «Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність» (Львів), 2012, вип. 21

Посилання:
  • АВГУСТ ІІ
  • ЧУДНІВСЬКА КАМПАНІЯ 1660
  • ЧИГИРИН, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ДОРОШЕНКО ПЕТРО ДОРОФІЙОВИЧ
  • ДУКА ГЕОРГЕ
  • ЙОАКИМ, ПАТРІАРХ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЮРІЙ
  • КОРОНА ПОЛЬСЬКА, ПОНЯТТЯ ТА НАЗВА ДЕРЖАВИ
  • КОЗАЦЬКІ СТАРШИНИ
  • КРАКІВ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВ
  • ЛЬВІВ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МІХАЛ-КОРИБУТ ВИШНЕВЕЦЬКИЙ, МІХАЛ-ТОМАШ-КОРИБУТ ВИШНЕВЕЦЬКИЙ
  • МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • НЕЛЮБОВИЧ-ТУКАЛЬСЬКИЙ Й.
  • ОСТРОЗЬКА УГОДА 1670
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • СЕНАТ У РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ
  • ШЕРЕМЕТЄВ БОРИС ПЕТРОВИЧ
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • ТАЛЕР, ТАЛЯР
  • УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
  • ВАРШАВА
  • ВІЧНИЙ МИР 1686 Р.
  • ВІДЕНСЬКА БИТВА 1683 Р.
  • ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ
  • ЯН II КАЗИМИР ВАЗА
  • ЯН ІІІ СОБЄСЬКИЙ
  • ЗАХІДНА УКРАЇНА, ЯК ТЕРМІН
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
  • ГАЛИЦЬКИЙ ПОХІД ТАТАРСЬКО-НОГАЙСЬКОГО ВІЙСЬКА 1695
  • КИЕВСКИЕ ЕПАРХИАЛЬНЫЕ ВЕДОМОСТИ
  • КИЇВСЬКА УНІЙНА МИТРОПОЛІЯ
  • МАЗАРАКІ
  • МЕТРИЧНІ КНИГИ
  • МОТРОНИНСЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР
  • ОСТРОЗЬКА УГОДА 1670
  • ПЕРЕМИСЬКА ЄПАРХІЯ
  • РАКУШКА-РОМАНОВСЬКИЙ РОМАН ОНИСИМОВИЧ
  • УНІВСЬКА ДРУКАРНЯ
  • ВИННИЦЬКИЙ ЮРІЙ
  • ЯСИНСЬКИЙ ВАРЛААМ
  • ЮРА СВЯТОГО СОБОР У ЛЬВОВІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)