ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ШУМСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Папакін Г.В. ШУМСЬКИЙ Олександр Якович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shumskyj_O (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШУМСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ

ШУМСЬКИЙ Олександр Якович (02.12(21.11).1890—18.09.1946) — парт. і держ. діяч. Н. в с. Турчинка (нині село Володарсько-Волин. р-ну Житомир. обл.) в сім’ї лісничого. 1906 закінчив 5-річне нар. уч-ще в с. Сали (нині село Черняхівського р-ну Житомир. обл.). Працював на лісопильних з-дах, меліоратором, помічником землеміра, із 1908 брав участь у робітн. русі, вступив до Укр. соціал-демократичної спілки (див. "Спілка" соціал-демократична).

Із 1911 — у Москві, відвідував вечірній Нар. ун-т ім. А.Шанявського, але не закінчив його. 1915 здав екстерном іспити за середню школу і вступив до Моск. ветеринарного ін-ту. Учасник моск. укр. соціаліст. гуртка. Із 1914 — член Української партії соціалістів-революціонерів, брав участь у революц. роботі, наприкінці 1916 заарештований за поширення революц. літератури і направлений до діючої армії (Південно-Західний фронт). На фронті продовжував революц. діяльність, після Лютневої революції 1917 в Росії обирався делегатом корпусного, армійського та фронтового з’їздів рад солдатських депутатів. Із квітня 1917 — у Києві, член губернського земельного комітету. На 3-му з’їзді УПСР (листопад 1917) як один із лідерів лівої течії кооптований до складу ЦК і за списком УПСР введений до Української Центральної Ради, де відстоював ліворадикальні погляди в соціальному та аграрному питаннях, близькі до більшовицьких. Обраний до Українських Установчих зборів від Волин. округи. Один з авторів земельного закону УЦР від 18 січня 1918. З групою лівих укр. есерів та соціал-демократів готував держ. переворот, розпуск УЦР. 16 січня 1918 заарештований, але звільнений під час захоплення Києва рос. червоними загонами М.А.Муравйова. На 4-му з’їзді УПСР (травень 1918) за його активної участі ліва течія проголосила розпуск партії, перехід на нелегальне становище. Відстоював курс на розгортання боротьби з гетьманом П.Скоропадським, пізніше — з Директорією Української Народної Республіки, на зближення з більшовиками, створення в Україні радянської за формою та національної за змістом д-ви. Із травня 1918 — лідер лівої течії УПСР (боротьбистів), із весни 1919 до березня 1920 — Української комуністичної партії (боротьбистів). Проте ініційована ним спроба створити нац. комуніст. партію, яка б мала зв’язок з рос. більшовиками через Інтернаціонал Комуністичний і стала альтернативою до партійно-рад. системи, що складалася, завершилася невдачею через її неприйняття кер-вом РКП(б) й особисто В.Леніним.

Упродовж 1918 очолював Волин. губернський земельний к-т, був членом губернського к-ту УПСР і підпільного революц. к-ту, що готував протигетьман. повстання в Житомирі (див. також Протигетьманське повстання 1918). На поч. 1919, після виступу на Трудовому конгресі України, знову заарештований і засуджений до страти, але втік з-під конвою. Після встановлення рад. влади введений до колегії нар. комісаріату освіти УСРР (нар. комісар — Г.Михайличенко); із літа брав участь у підпільній боротьбі проти Збройних сил Півдня Росії, а також входив до складу Галицького бюро при ЦК КП(б)У. Після саморозпуску під тиском більшовиків УКП (боротьбистів) у березні 1920 прийнятий до КП(б)У, став членом ЦК, політбюро та оргбюро, очолював відділ з роботи на селі. У травні 1920 — голова Полтав. губернського к-ту КП(б)У та президії Полтав. губернського виконкому, у липні-серпні — голова Одеського губернського революційного к-ту, у вересні 1920 — в політуправлінні та член РВР 12-ї армії. Після розгрому Російської армії П.Врангеля — на держ. і дипломатичних посадах: голова Київ. губернського революц. к-ту, член рад. делегації на Ризьких переговорах з Польщею, із квітня 1921 до лютого 1923 — повноважний представник УСРР в Польщі (виїхав до Варшави в жовтні 1921). На цій посаді активно домагався припинення діяльності укр. емігрантських орг-цій, таборів інтернованих формувань Армії Української Народної Республіки. Звільнений після ліквідації самостійного представництва УСРР і створення повноважних представництв СРСР. Член президії ВУЦВК (із 1922).

Після повернення до Харкова — на профспілковій та парт. роботі, редактор час. "Червоний шлях", із 29 вересня 1924 до лютого 1927 — нарком освіти УСРР. На цій посаді активно провадив системну реформу освіт. установ, політику українізації в навч. закладах, держ. апараті (див. Українізації політика), підтримував розвиток укр. к-ри та літератури, зокрема письменника М.Хвильового. З цього питання відбувся конфлікт із призначеним у квітні 1925 ген. секретарем ЦК КП(б)У Л.Кагановичем: Ш. вимагав замінити того В.Чубарем. До цих суперечок втрутився ген. секретар ЦК РКП(б) Й.Сталін, який у листі до членів політбюро ЦК КП(б)У поклав на Ш. відповідальність за поширення анти-рос. настроїв в Україні. На травневому пленумі ЦК КП(б)У 1926 Ш. змушений був офіційно визнати свою помилку, але це його не врятувало. 1927 був знятий з посади за звинуваченням у розвалі роботи наркомату освіти УСРР. Лютнево-березневий пленум ЦК КП(б)У 1927 констатував наявність "націоналістичного ухилу Шумського" ("шумськізму"). На захист Ш. виступили чільні представники Комуністичної партії Західної України, що стало приводом для її розколу та наступної ліквідації. Відтоді змушений залишити Україну.

1927—33 — ректор Ленінгр. ін-ту нар. госп-ва, Ленінгр. політех. ін-ту, заступник завідувача агітаційно-масового відділу ЦК ВКП(б), голова ЦК профспілки працівників освіти, член президії ВЦРПС. Сподівався на повернення в Україну, але там його продовжували цькувати: на 11-му з’їзді КП(б)У 1930 йшлося про розгром "шумськізму", на листопадовому (1933) пленумі — про антипарт. групу Ш. і "контрреволюційну" суть цього націоналістичного ухилу. 13 травня 1933 був заарештований за звинуваченням у сфабрикованій "справі УВО" і засуджений до 10-ти років ув’язнення (див. "Української військової організації"політичний процес 1933). Після 2-х років перебування в Соловецькому таборі особливого призначення за постановою Особливої наради при НКВС СРСР 10 грудня 1935 його засудили до 10-річного заслання до Красноярська (нині місто в РФ) за звинуваченням у кер-ві "контрреволюційною боротьбистською організацією". 1936, вимагаючи виправдання, оголосив голодування. У жовтні 1937 звинувачений у приналежності до ще однієї націоналістичної орг-ції колиш. боротьбистів, заарештований за місцем заслання. Лише в листопаді 1939 справу за браком доказів було закрито, що не стало приводом для звільнення Ш. Після завершення терміну покарання (13 травня 1943) залишений у Красноярську "на лікуванні". Весь час ув’язнення не припиняв боротися за свою публічну реабілітацію, не визнав жодного зі звинувачень, не раз апелював до ЦК ВКП(б). У листі до Й.Сталіна від 18 жовтня 1945 різко критикував нац. політику СРСР, зокрема вивищення рос. народу як "старшого брата".

На засланні писав монографію "Малороси", але знищив її через неможливість публікації. 1946 двічі невдало намагався покінчити життя самогубством.

Убитий спецгрупою МДБ СРСР за особистим розпорядженням Й.Сталіна у вересні 1946, під час повернення в Україну.

Реабілітований 11 вересня 1958.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Курас І.Ф., Овдієнко П.П. О.Я. Шумський у роки Жовтня і громадянської війни: еволюція поглядів і політична діяльність. «УІЖ», 1990, № 12
  2. Шаповал Ю.І. Не самогубець!: злочин, розсекречений через 46 років. «ЛУ», 1993, № 8
  3. Його ж. Олександр Шумський: останні 13 років його життя. «Jahrbücher für Geschichte Osteuropas», 1994, Bd. 42, nr. 1
  4. Панчук М.І. Олександр Шумський. В кн.: Історія України в особах: ХIХ—ХХ ст. К., 1995
  5. Скляренко Д.Є. О.Я. Шумський — перший повноважний представник УСРР у Польщі. «Історія України: маловідомі імена, події, факти: Збірник статей», 1999, вип. 9
  6. Костриця М.Ю. Провідник українізації. В кн.: Реабілітовані історією: Житомирська область, кн. 1. Житомир, 2006
  7. Шаповал Ю.І. Його таємниці. «День», 2010, № 212
  8. Ковальчук І., Натикач П. Життя і діяльність Олександра Шумського в 1890—1924 роках — до призначення народним комісаром освіти УСРР. «Історія. Філософія. Релігієзнавство», 2010, № 3—4
  9. Власенко С.І. Листи Олександра Шумського із заслання (із фондів ЦДАГО України). «Архіви України», 2011, № 5

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ЧУБАР ВЛАС ЯКОВИЧ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ІНТЕРНАЦІОНАЛ КОМУНІСТИЧНИЙ, ТРЕТІЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛ, КОМІНТЕРН
  • ІНТЕРНОВАНІ ФОРМУВАННЯ АРМІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • КАГАНОВИЧ ЛАЗАР МОЙСЕЙОВИЧ
  • ХАРКІВ
  • ХВИЛЬОВИЙ МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
  • КИЇВ
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МОСКВА
  • МУРАВЙОВ МИХАЙЛО АРТЕМОВИЧ
  • МИХАЙЛИЧЕНКО ГНАТ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ
  • ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС 1933
  • ПРОТИГЕТЬМАНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1918
  • РОСІЙСЬКА АРМІЯ
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • СПІЛКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА 1904
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ТРУДОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНИ
  • УКРАЇНІЗАЦІЇ ПОЛІТИКА
  • УКРАЇНСЬКА КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ (БОРОТЬБИСТІВ)
  • УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (УВО)
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (УПСР)
  • УКРАЇНСЬКІ УСТАНОВЧІ ЗБОРИ
  • ВАРШАВА
  • ВРАНГЕЛЬ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЗБРОЙНІ СИЛИ ПІВДНЯ РОСІЇ (ЗСПР)
  • ЗЕМЕЛЬНІ КОМІТЕТИ
  • ЖИТОМИР

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕТВЕРТИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З'ЇЗД РАД (1920)
  • ЧУБАР ВЛАС ЯКОВИЧ
  • ЧУПРИНКА ГРИГОРІЙ АВРАМОВИЧ
  • ДЕКРЕТ ВСЕРОСІЙСЬКОГО ЦВК ПРО ОБ'ЄДНАННЯ РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІК 1919
  • ГЕНЕРАЛЬНЕ КОНСУЛЬСТВО СРСР У ЛЬВОВІ
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • КАГАНОВИЧ ЛАЗАР МОЙСЕЙОВИЧ
  • ХВИЛЯ АНДРІЙ АНАНІЙОВИЧ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
  • КОМІСІЇ ТА КОМІТЕТИ ДОПОМОГИ ГОЛОДУЮЧИМ В УСРР
  • КОНТРРЕВОЛЮЦІЙНОЇ БОРОТЬБИСТСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СПРАВА 1935
  • КОСМОС, ВИДАВНИЦТВО
  • КРІЛИК ЙОСИП ВАСИЛЬОВИЧ
  • КУЛІШ МИКОЛА ГУРОВИЧ
  • КУЗЬМА РОМАН ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЛАДАН ПАВЛО СТЕПАНОВИЧ
  • ЛЕБЕДИНЕЦЬ МИХАЙЛО МУСІЙОВИЧ
  • ЛІТЕРАТУРНА ДИСКУСІЯ 1925–1928: ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ
  • ЛЮБЧЕНКО ПАНАС ПЕТРОВИЧ
  • НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УСРР
  • НАЦІОНАЛ-БІЛЬШОВИЗМ
  • НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ
  • НАЦІОНАЛ-УХИЛЬНИЦТВО
  • ПАНЧЕНКО МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ
  • ПОЛІТБЮРО ЦК КПУ, ПОЛІТИЧНЕ БЮРО ЦК КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ
  • ПРОЦЕС ЦК УКРАЇНСЬКОЇ ПАРТІЇ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ 1921
  • САВРИЧ КАРЛ АВКСЕНТІЙОВИЧ
  • СОСЮРА ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
  • СУДОПЛАТОВ ПАВЛО АНАТОЛІЙОВИЧ
  • ЯЛОВИЙ МИХАЙЛО ОМЕЛЯНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)