ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)

  Бібліографічне посилання: Лавров Ю.П. СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ) [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Soiuz_vyzvolennia (останній перегляд: 18.11.2018)
СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)

СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ) — політ. орг-ція, утворена 4 серпня 1914 у Львові українцями — емігрантами з Росії. Кер-во СВУ складалося із членів укр. соціаліст. партій — Революційної української партії, Української соціал-демократичної робітничої партії, "Спілки" соціал-демократичної. На чолі орг-ції стояла президія у складі А.Жука, В.Дорошенка, О.Скорописа-Йолтуховського й М.Меленевського. У серпні—вересні 1914 СВУ опублікував свої програмні документи — "Наша платформа", відозви "До українського народу", "До громадської думки Европи" та ін. СВУ вважав себе репрезентантом інтересів укр. народу Росії й намагався використати війну австро-нім. блоку проти Росії для завоювання самостійності України, яка мала стати конституційною монархією з демократ. внутр. устроєм, однопалатною системою законодавства, мовними й реліг. свободами для всіх національностей і самостійною укр. церквою.

Після захоплення Львова рос. армією осідок СВУ був перенесений до Відня, але в Галичині й на Буковині залишилися його підпільні структури, які мали збирати інформацію про діяльість новоствореної адміністрації й пересування рос. військ. З австрійс. боку СВУ опікувався мін-вом закордонних справ, однак з 1915 справа дійшла до політ. розходжень і австрійське МЗС обмежило фінансову допомогу СВУ, який відтоді зосередив свою діяльність більше на території Німеччини.

СВУ розгорнув широку інформаційно-представницьку діяльність у Центральних і нейтральних д-вах Європи за допомоги представників у Німеччині (О.Скоропис-Йолтуховський), Італії (О.Семенів), Болгарії й Румунії (Л.Ганкевич), Туреччині (М.Меленевський), Швеції й Норвегії (О.Назарук), Швейцарії (П.Чикаленко). Значним дипломатичним успіхом СВУ була заява (листопад 1914) турец. міністра Талаат-бея про потребу визволення України й запевнення про допомогу турец. уряду в здобутті самостійності України. СВУ співпрацював від самого початку (4 серпня 1914) з політ. орг-цією галицьких українців — Головною українською радою, а з травня 1915 — із Загальною українською радою у Відні, в якій мав своїх 3 делегатів (О.Скоропис-Йолтуховський, В.Дорошенко, М.Меленевський). Велику увагу СВУ приділяв видавничій діяльності. Зокрема, у Відні він видавав ж. "Вісник Союзу визволення України" і тижневик "Ukrainishe Nachrichten", у Лозанні (Швейцарія) — "La Revue Ukrainienne"; надрукував велику кількість звернень до різних народів Європи і рос. солдатів, бл. 30-ти брошур та біля 50-ти книжок про Україну різними мовами.

Із вересня 1914 СВУ почав працювати серед укр. військовополонених. Він домігся від військ. влади Австро-Угорщини й Німеччини виділення українців у окремі табори. 1915 понад 40 тис. українців-полонених було зосереджено у Фрайштадтському й Дунасердагельському (Австрія) і понад 50 тис. — у Раштатському, Зальцведельському й Вецларському таборах (Німеччина). У цих таборах організовано культурну і нац. виховну роботу: школи, б-ки, читальні, хори, оркестри, театри, курси укр. історії й літератури, кооперації, політекономії, нім. мови. Засновано укр. газети: "Розсвіт" (Раштат), "Вільне слово" (Зальцведель), "Громадська думка" (Вецляр), "Розвага" (Фрайштадт), "Наш голос" (Йозефштадт). У таборах заходами СВУ вийшла низка укр. освіт. брошур. 1916 СВУ заснував у Львові бюро, яке організувало укр. приватне шкільництво на Волині, окупованій австро-угор. військом. Також заходами СВУ навесні 1917 група укр. полонених вела культурно-нац. діяльність на Підляшші, яке перебувало під нім. окупацією; вони тут організували бл. 100 нар. шкіл (бл. 5500 дітей), видавали тижневик "Рідне слово" в Білій (нині м. Бяла-Подляска Люблінського воєводства, Польща).

Після Лютневої революції 1917 в Росії і утворення в Києві Української Центральної Ради орг-ція 15 квітня 1917 офіційно відмовилася від подальших виступів від імені всього укр. народу, обмежила діяльність роботою серед військовополонених і захистом населення укр. територій від польс. зазіхань. Заходами СВУ 1917 були створені дві укр. д-зії — "сірожупанників" і "синьожупанників" (див. Сіра дивізія, Синя дивізія), які згодом влилися в укр. армію. 1 липня 1918 СВУ офіційно припинив своє існування. Усі його матеріали згодом були передані А.Жуком до Музею визвольної боротьби України в Празі (Чехословаччина).


Література:
  1. Скоропис-Йолтуховський О. Мої «злочини». «Хліборобська Україна» (Відень), 1920—21, № 2—4
  2. Дорошенко Д. З історії української політичної думки за часів світової війни. Прага, 1936
  3. Роздольський Р. До історії «Союзу визволення України». «Український самостійник» (Мюнхен), 1969, № 1—6
  4. Патер І. Союз визволення України: Проблеми державності і соборності. Львів, 2000
  5. Север А. Русско-украинские войны. М., 2009

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БУКОВИНА
  • ДОРОШЕНКО ВОЛОДИМИР ВІКТОРОВИЧ
  • ГАЛИЧИНА
  • ГАНКЕВИЧ ЛЕВ
  • ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА РАДА
  • КОНСТИТУЦІЙНА МОНАРХІЯ
  • КИЇВ
  • ЛЬВІВ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МЕЛЕНЕВСЬКИЙ МАРКІЯН (МАР'ЯН, ЮЛІЙ) МАР'ЯНОВИЧ
  • МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНИ
  • НАЗАРУК ОСИП ТАДЕЙОВИЧ
  • ПІДЛЯШШЯ
  • РЕВОЛЮЦІЙНА УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ
  • СІРА ДИВІЗІЯ, СІРОЖУПАННА ДИВІЗІЯ
  • СКОРОПИС-ЙОЛТУХОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ФІЛАРЕТОВИЧ
  • СПІЛКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА 1904
  • УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ УСДРП
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • ВІДЕНЬ
  • ВІСНИК СОЮЗУ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ
  • ВОЛИНЬ
  • ЗАГАЛЬНА УКРАЇНСЬКА РАДА
  • ЖУК АНДРІЙ ІЛЛІЧ

  • Пов'язані терміни:
  • БАЧИНСЬКИЙ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ
  • БОРОТЬБА
  • ДОНЦОВ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ДОРОШЕНКО ВОЛОДИМИР ВІКТОРОВИЧ
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
  • ДЯТЛОВ ПЕТРО ЮРІЙОВИЧ
  • ГАНКЕВИЧ ЛЕВ
  • ГАНКЕВИЧ МИКОЛА
  • ГАВРИЛКО МИХАЙЛО ОМЕЛЯНОВИЧ
  • ГОЛІЦИНСЬКИЙ ЄВ ГЕН МИКОЛАЙОВИЧ
  • ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА РАДА
  • ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ І.КРИП'ЯКЕВИЧА НАН УКРАЇНИ
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
  • КРИП'ЯКЕВИЧ ІВАН ПЕТРОВИЧ
  • КУЗЕЛЯ ЗЕНОН
  • ЛЕВИЦЬКИЙ ЄВГЕН ЙОСИПОВИЧ
  • ЛИПИНСЬКИЙ В'ЯЧЕСЛАВ (ВАЦЛАВ-ВІКЕНТІЙ) КАЗИМИРОВИЧ
  • МЕЛЕНЕВСЬКИЙ МАРКІЯН (МАР'ЯН, ЮЛІЙ) МАР'ЯНОВИЧ
  • МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНИ
  • НАЗАРУК ОСИП ТАДЕЙОВИЧ
  • ОЛЯНЧИН ДОМЕТ ГЕРАСИМОВИЧ
  • ОСТАПЧУК ЯЦКО
  • ПЕРФЕЦЬКИЙ РОМАН
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПРОХОДА ВАСИЛЬ ХОМОВИЧ
  • РУДНИЦЬКИЙ СТЕПАН ЛЬВОВИЧ
  • САМОСТІЙНА УКРАЇНА - ПРАЦЯ М. МІХНОВСЬКОГО (1900)
  • ШАПОВАЛ МИКОЛА ЮХИМОВИЧ
  • ШВЕЦІЯ, КОРОЛІВСТВО ШВЕЦІЯ
  • СІЧ ВІДЕНСЬКА - ОРГ-ЦІЯ У ВІДНІ
  • СІМОВИЧ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
  • СКОРОПИС-ЙОЛТУХОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ФІЛАРЕТОВИЧ
  • СМАЛЬ-СТОЦЬКИЙ РОМАН СТЕПАНОВИЧ
  • СТАРОСОЛЬСЬКИЙ ВОЛОДИМИР
  • СИНЯ ДИВІЗІЯ, СИНЬОЖУПАННИКИ - ДИВІЗІЯ АРМІЇ УНР
  • ТЕМНИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ТЕРЛЕЦЬКИЙ ОМЕЛЯН АНТОНОВИЧ
  • ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ (ТУП)
  • ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ ЛОНГИН МИХАЙЛОВИЧ
  • ВІСНИК СОЮЗУ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ
  • ЮРКЕВИЧ ЛЕВ ЙОСИПОВИЧ
  • ЗАГАЛЬНА УКРАЇНСЬКА РАДА
  • ЗАЛІЗНЯК МИКОЛА КІНДРАТОВИЧ
  • ЖУК АНДРІЙ ІЛЛІЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)