ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СОЛОВЕЦЬКІ РОЗСТРІЛИ 1937–1938

  Бібліографічне посилання: Шаповал Ю.І. СОЛОВЕЦЬКІ РОЗСТРІЛИ 1937–1938 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Solovetski_rozstrily_1937 (останній перегляд: 20.02.2019)
СОЛОВЕЦЬКІ РОЗСТРІЛИ 1937–1938

СОЛОВЕЦЬКІ РОЗСТРІЛИ 1937—1938 — масові розстріли соловецьких в’язнів (див. Соловки). 16 серпня 1937 з’явилася спец. директива наркома внутр. справ СРСР М.Єжова № 59190:

"1. Із 25 серпня розпочати й у двомісячний термін закінчити операцію по репресуванню найбільш активних контрреволюційних елементів із числа утримуваних у тюрмах ГУДБ (Головного управління державної безпеки. — Авт.), засуджених за шпигунську, диверсійну, терористичну, повстанську і бандитську діяльність, а також членів антирадянських партій (троцькістів, есерів, грузмеків, дашнаків, ітихатистів, мусаватистів тощо) та інших контрреволюціонерів, які проводять в тюрмах ГУДБ активну антирадянську роботу.

У Соловецькій тюрмі ГУДБ репресуванню піддати також бандитів і карні елементи, які ведуть у тюрмі злочинну роботу.

2. Всі перераховані контингенти після розгляду їхніх справ на Трійках при УНКВС (Управліннях НКВС. — Авт.) підлягають розстрілу.

3. Вам для Соловецької тюрми затверджено для репресування 1200 осіб".

19 серпня 1937 ця директива надійшла в Ленінград (нині м. Санкт-Петербург), і начальник Управління НКВС по Ленінгр. обл. РРФСР Л.Заковський передав її для виконання своєму заступникові В.Гаріну. У серпні та вересні кер-во й оперчекістська частина Соловецької тюрми підготували й передали в Ленінград 1116 довідок і тюремних справ на в’язнів, які підлягали розстрілу. Потім були складені "розстрільні" протоколи.

16 жовтня 1937 Л.Заковський надіслав заступникові начальника адміністративно-госп. управління Управління НКВС по Ленінгр. обл. капітану держ. безпеки М.Матвєєву розпорядження: "Предлагается осужденных Особой Тройкой УНКВД ЛО согласно прилагаемых к сему копий протоколов Тройки за №№ 81, 82, 83, 84 и 85 от 9, 10 и 14 октября с/г — ВСЕГО в количестве 1116 человек РАССТРЕЛЯТЬ. Для этой цели Вам надлежит немедленно выехать в г. Кемь и связавшись с Начальником Соловецкой тюрьмы ГУГБ Ст. Майором Госбезопасности т. Апе-тер, которому одновременно с этим даются указания о выдаче осужденных, — привести приговора в исполнение согласно данных Вам лично указаний.

Исполнение донесите, представив по возвращении акты".

Перший розстріл відбувся 27 жовтня — 4 листопада 1937. Цю каральну акцію було проведено на підставі рішення особливої трійки Управління НКВС по Ленінгр. обл. (протоколи № 81—85). "Розстрільні" протоколи трійки Управління НКВС по Ленінгр. обл. підписав Л.Заковський (справжнє ім’я — Генріх Штубіс). Усю 2-гу пол. 1937 він керував каральними акціями по Ленінгр. обл. Для цього було створено особливу трійку під головуванням Л.Заковського. До неї входили 2-й секретар Ленінгр. обкому ВКП(б) П.Смородін, обласний прокурор Б.Позерн. Діяла й особлива трій- ка при обласному Управлінні НКВС. У жовтні 1937 Л.Заковський разом зі своїм заступником старшим майором держ. безпеки В.Гаріним та прокурором Б.Позерном розпочав "чистку" Соловецької в’язниці особливого призначення ГУДБ НКВС СРСР (організовану з 20 лютого 1937).

Серед тих, кому винесли смертний вирок, була велика група в’язнів-українців (М.Зеров, М.Куліш, Л.Курбас, А.Крушельницький, Мирослав Ірчан (Баб’юк), С.Рудницький, М.І.Яворський та ін.). Українці знаходилися на особливому обліку в таборі та були предметом окремої уваги спец. підрозділів Гулагу, таких як, скажімо, секретно-політ. відділ 3-ї частини 8-го Соловецького відділення Біломорсько-Балт. комбінату НКВС. "УНКР" — цю абревіатуру, що означала "Украинская националистическая контрреволюция", можна зустріти на більшості службових секретних документів, пов’язаних із долями в’язнів-українців. Із поч. 1937 простежується прагнення табірного кер-ва структурувати ті оцінки, думки, судження, що їх висловлювали в’язні у своєму середовищі. В одному з агентурних повідомлень від 23 лютого 1937 є такий висновок: "Стає очевидним, що в Кремлі (ідеться про центральну частину Соловецького монастиря. — Авт.) існує українська фашистська організація". В ін. агентурному повідомленні в березні 1937 підкреслювалося: "Видно, що існує якась група — частину її членів ми знаємо — що згуртувалась як внутрішня еміграція, і живе яскраво визначеним і глибоко вкоріненним фашистським духом". Фактичним імпульсом до розстрілів було те, що з весни 1937, внаслідок різних операцій НКВС (див. "Єжовщина"), у таборах опинилися 700—800 тис. осіб. Вирішено було не лише задіяти цих в’язнів у різних видах праці, а й водночас "почистити" табори. У багатьох соловчан терміни ув’язнення добігали до кінця. Вихід на волю цих людей, засуджених у більшості за політ. статтями, був небажаний для режиму. Було ухвалене рішення "розвантажити" табори, на чому активно наполягав новий нарком внутр. справ СРСР М.Єжов (призначений у вересні 1936). Рішення про це було ухвалене моск. кер-вом у серпні 1937, і відразу його почали реалізовувати, розстрілявши не менше 30 тис. в’язнів. Для соловчан формально необхідно було створити нові справи, тепер уже табірні. Їх створили, поклавши в основу доноси табірних інформаторів. Збереглася складена навесні 1956 довідка, що фіксує механізм, за яким здійснювалися репресивні акції проти соловецьких в’язнів: "На осіб, які знаходилися в ув’язненні в Соловецькій тюрмі чи Соловецьких ВТТ (виправно-трудових таборах. — Авт.), попереднє розслідування не проводилось, а за агентурними відомостями або за довідкою по старій слідчій справі виносилися на засідання Особливої трійки, яка й ухвалювала своє рішення". Ці матеріали стали основою для "розстрільних" протоколів. 1116 в’язнів було вивезено в урочище Сандармох під Медвеж’єгорськом (нині місто Республіки Карелія, РФ), фактично було знищено 1111 осіб. У кожній тюремній справі є документи за підписом капітана держ. безпеки М.Матвєєва, заст. начальника адміністративно-госп. частини Управління НКВС по Ленінгр. обл. Він особисто (іноді за допомогою помічника коменданта Управління НКВС по Ленінгр. обл. Ю.Алафера) в урочищі Сандармох (за протоколами № 81—85) щодня розстрілював по 200—250 в’язнів. Згодом сам М.Матвєєв був репресований, однак не за політ. обвинуваченнями.

Ще 509 соловецьких в’яз- нів, засуджених за протоколами № 134, 198, 199, 303 засідання особливої трійки Управління НКВС по Ленінгр. обл., були знищені в січні 1938. За наявною версією, цих в’язнів, серед яких також було чимало відомих українців, розстріляли в пустоші Койранкангас під Токсово (нині с-ще міськ. типу Ленінгр. обл., РФ). Акти про виконання вироків цього разу підписані комендантом Управління НКВС по Ленінгр. обл. О.Полікарповим. Останню групу соловчан-в’язнів за протоколом № 303 від 14 лютого 1938 засідання особливої трійки Управління НКВС по Ленінгр. обл. розстріляли прямо на Соловках в районі "командировки" Ісаково. Підписав документи про розстріл заст. начальника 10-го відділу Гол. управління держ. безпеки майор держ. безпеки Микола (Лука) Антонов (Грицюк). Невдовзі розпочали- ся "чистки" тих, чиїми руками чинилися злочини. 16 квітня 1938 Л.Заковського усунули з усіх посад у НКВС, через чотири дні призначили начальником буд-ва Куйбишевського гідровузла, а ще через дев’ять днів заарештували. 29 серпня 1938 Військ. колегія Верховного суду СРСР засудила Л.Заковського до смерті. Вирок було виконано того самого дня. Були знищені і його найближчі родичі. Те саме можна сказати і про ще двох виконавців соловецького злочину — І.Апетера і П.Раєвського. Перший, перед тим, як стати начальником Соловецької тюрми, 1934, працював начальником Санітарно-курортного відділу НКВС СРСР. Невдовзі після розстрільної акції, 26 грудня 1937, його звільнили з органів НКВС, а 22 серпня 1938 засудили до смерті. П.Раєвського звільнили з посади помічника начальника Соловецької тюрми особливого призначення в жовтні 1938. Із того часу він працював начальником Новочеркась-кої в’язниці НКВС. 10 листопада 1939 був заарештований і невдовзі страчений. О.Полікарпов після арешту М.Матвєєва написав передсмертного листа і застрелився. М.Антонов (Грицюк) 23 жовтня 1938 був заарештований і 22 лютого 1939 страчений. Тривалий час доля соловецьких в’язнів залишалася невідомою. 1 липня 1997 члени Петерб. науково-інформаційного центру "Меморіал" розпочали перші розкопки в урочищі Сандармох. 22 серпня 1998 тут було споруджено пам’ятник жертвам політ. репресій. Щорічно 5 серпня в Сандармосі проходять дні пам’яті, участь в яких беруть представники України.


Література:
  1. Підгайний С. Українська інтелігенція на Соловках: Спогади 1933—1941 рр. Новий Ульм, 1947
  2. Мисик В. Сторінка пам’яті. «ЛУ», 1987, 13 серпня
  3. Кузякіна Н. За соловецькою межею. «Київ», 1988, № 7
  4. Чирков Ю. Соловки. «Советская культура», 1989, 4 марта
  5. Гришин-Грищук І. Останні дні поета. «Дніпро», 1990, № 2
  6. Білокінь С. Розстрільний список Соловків. «ЛУ», 1992, № 27, 9 липня
  7. Ленинградский мартиролог: 1937—1938, т. 2. СПб., 1996
  8. Лукин Е. На палачах крови нет: Типы и нравы Ленинградского НКВД. СПб., 1996
  9. Иофе В. Пропавший этап. «Невское время», 1997, 18 ноября
  10. Лория Е. Карельская Катынь. «Комсомольская правда», 1997, 26 июля
  11. Мемориальное кладбище Сандармох: 1937: 27 октября — 4 ноября (Соловецкий этап). СПб., 1997
  12. Остання адреса: До 60-річчя соловецької трагедії, т. 1—3. К., 1997—99
  13. Шаповал Ю. Один із соловецької когорти: Справа священика УАПЦ Володимира Хуторянського на тлі сталінського терору. «Людина і світ», 1998, № 1
  14. Його ж. Соловецька трагедія 1937 року у світлі нововіднайдених документів ГПУ—НКВД. В кн.: Україна: Ретроспектива і перспектива: Збірник наукових праць. К., 1999
  15. Його ж. Соловецька трагедія: Непомічена річниця. «Дзеркало тижня», 2002, № 16, 27 квітня — 10 травня
  16. Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937—1938 роках, т. 1—2. К., 2003
  17. «Основне питання» Соловків: У північній столиці Росії відбулися дні Соловецьких островів. «День», 2004, № 204, 10 листопада

Посилання:
  • ЄЖОВЩИНА
  • ІРЧАН МИРОСЛАВ
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ АНТІН ВЛАДИСЛАВОВИЧ
  • КУЛІШ МИКОЛА ГУРОВИЧ
  • КУРБАС ЛЕСЬ
  • РУДНИЦЬКИЙ СТЕПАН ЛЬВОВИЧ
  • САНДАРМОХ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СОЛОВКИ
  • ЯВОРСЬКИЙ МАТВІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЗЕРОВ МИКОЛА КОСТЯНТИНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • САНДАРМОХ
  • СОЛОВКИ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ В УСРР 1920–1930-Х РОКІВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)