ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СТАРОСТИНСЬКІ МАЄТНОСТІ

  Бібліографічне посилання: Майборода Р.В. СТАРОСТИНСЬКІ МАЄТНОСТІ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Starostynski_maietnosti (останній перегляд: 21.02.2019)
СТАРОСТИНСЬКІ МАЄТНОСТІ

СТАРОСТИНСЬКІ МАЄТНОСТІ — у 14—18 ст. в Королівстві Польському, Великому князівстві Литовському, Речі Посполитій та на укр. землях, що входили до їх складу, королів. (великокнязівські), пізніше (після 1590) — держ. (скарбові) маєтності — міста, села, замки, ліси, ставки, орні землі, пустоші, — адміністративно-територіально об’єднані в староства, які за привілеєм короля та згодоювального сейму передавалися в тимчасове або пожиттєве володіння магнатам і шляхті. Назва походить від посади королівського намісника — старости. Поява С.м. пов’язана зі змінами в системі винагород за справляння гродського старостинського уряду. Надання гродським старостам в якості оплати за службу права на пожиттєве володіння підпорядкованими староствами внесло в їхню діяльність елемент досить великої особистої зацікавленості. Староста став розглядати їх як свою власність, а вся його госп. діяльність спрямовувалася на одержання більших прибутків за рахунок підвищення рівня визиску селян, збільшення митних зборів, захоплення міських та приватно-шляхетських володінь, обмеження привілеїв міщан тощо. З часом гродські старости, обіймаючи по кілька держ. посад, не виконували особисто навіть покладених на них суд. функцій.

Магнати-урядовці прагнули зосередити у своїх руках по кілька гродових староств, передаючи їх у спадок своїм синам через уступне право на старостинський уряд. Маючи великі володіння, старости лише зрідка з’являлись у своїх маєтностях, передавши їх у руки адміністраторів або пускаючи у вільний обіг-оренду (повну чи часткову), заставу і навіть продаж. У результаті госп. стан старостинських маєтків суттєво погіршувався, відбувався процес їх подрібнення, падав оборонний потенціал замків, скарбові надходження з королівщин скорочувалися. У 18 ст. кварта (п’ята частина прибутків у держ. скарбницю) становила лише 5 % від заг. прибутків староств. Попри всі ці обставини і на схилку Речі Посполитої надходження зі староств укр. воєводств були значно більшими в порівнянні зі староствами коронних земель.


Література:
  1. Jabłonowski A. Starostwa ukrainne: Źródła dziejowe, t. 5. Warszawa, 1877
  2. Falniowska-Gradowska A. Królewszczyzny i starostowie w dawnej Rzeczypospolitej. Wrocław—Kraków, 1984
  3. Bardach J. та ін. Historia państwa i prawa polskiego. Warszawa, 1994; 2001
  4. Грушевський М.С. Барське староство: Історичні нариси (XV—XVIII ст.). Львів, 1996

Посилання:
  • КОРОЛІВЩИНИ
  • КОРОЛІВСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • МАГНАТИ
  • МІЩАНИ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • СТАРОСТВО
  • ВАЛЬНИЙ СЕЙМ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ

  • Пов'язані терміни:
  • СТАРОСТИНСЬКІ СЕЛЯНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)