ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СТШАЛКІВ, ТАБІР

  Бібліографічне посилання: Рубльов О.С. СТШАЛКІВ, табір [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Stshalkov_tabir (останній перегляд: 21.02.2019)
СТШАЛКІВ, ТАБІР

СТШАЛКІВ, Стрілково (Strzałkowo) — один із найбільших таборів на теренах Познанського воєводства поблизу м. Вжесня (Września; нині місто Великопольського воєводства, Польща), що в ньому перебували у 1919—23 військовополонені та інтерновані військові укр. армій та цивільні особи. Створений під час Першої світової війни нім. військ. адміністрацією в розрахунку на утримання 30 тис. військовополонених, займав територію в 75 га. Поділявся на 4 сектори (у кожному — 7—8 великих землянок, бараки, санітарні пункти). З відродженням Польс. д-ви наприкінці 1918 табір перейшов до її юрисдикції та був розширений для утримання 50 тис. осіб. Улітку 1919 тут перебувало 25 тис. полонених — переважно вояків Української Галицької армії. Невідповідні умови утримання спричиняли високу смертність. Наприкінці 1919 у С. перебувало 10,4 тис. укр. військових, наприкінці 1920 — майже 37 тис. У січні 1921 до табору прибули інтерновані Запасна бригада Армії УНР генерал-хорунжого Н.Никоніва, частини 1-ї Запорізької, 5-ї Херсонської й Окремої кінної д-зій, прикордонного корпусу, перекинуті з ін. таборів. Групу військ УНР очолив генерал-хорунжий А.Пузицький. У 2-й пол. 1921 до С. переведено підрозділи Армії Української Народної Республіки з кількох ін. таборів — Ланцута (липень), Вадовиць і Пйотркова Трибунальського (з обох у вересні), невелику групу з Александрова Куявського (жовтень). У таборі працювали перенесений із Ланцута Укр. нар. ун-т (758 слухачів) із військ. ф-том, укр. г-зія, перебував Наддніпрянський хор Д.Котка, який гастролював Польщею. Видавалися часописи "Військовий вісник", "Наша зоря", "Нове життя", "Промінь", "Спортсмен", "Студентський вісник" та ін.

У серпні 1922 більшість укр. військових було переведено до табору в Каліші. У С., у т. зв. пром. частині табору, залишилося бл. 600—700 осіб із т. зв. групи полковника О.Ковальського. Після остаточної ліквідації табору в червні 1923 і знесення бараків у С. залишилася невелика (58 осіб) група укр. військових із родинами, які замешкали в будинку колиш. комендатури. Таким чином у С. й околицях постала укр. еміграція, що займалася переважно ремеслом.


Література:
  1. Військовий факультет Українського народного університету в таборі Ланцут—Стрілково. «Літопис Червоної Калини», 1931, ч. 4
  2. Колянчук О. Незабуті могили. Львів, 1993
  3. Wiszka E. Ukraińcy w Strzałkowie. «Kwartalnik Wrzesiński», 1999, nr. 3
  4. Вішка О. Українці у таборі в Стшалкові (1919—1923). В кн.: Вісник Київського державного лінгвістичного університету, вип. 3. К., 1999
  5. Колянчук О. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20—30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Львів, 2003
  6. Wiszka E. Emigracja ukraińska w Polsce 1920—1939. Toruń, 2005

Посилання:
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • КАЛІШ, ТАБІР ДЛЯ ІНТЕРНОВАНИХ ВОЯКІВ АРМІЇ УНР 1920–1924
  • КОТКО ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛАНЦУТ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПУЗИЦЬКИЙ АНТІН ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ (УГА)
  • ВАДОВИЦІ, ТАБІР ДЛЯ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)