ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СУЛИМА, СУЛИМИ

  Бібліографічне посилання: Томазов В.В. СУЛИМА, Сулими [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Sulymy_rid (останній перегляд: 17.12.2018)
СУЛИМА, СУЛИМИ

СУЛИМА, Сулими — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід, імовірно, шляхетського походження. Засновником роду є гетьман Іван Михайлович С. (див. І.Сулима; р. н. невід. — п. 1635). Його син — Степан Іванович (р. н. невід. — п. 1659), сотник переяславський (1659) та бориспільський (1659), був разом із братами нобілітований сеймом Речі Посполитої та отримав від польс. короля Яна II Казимира Ваза ленну грамоту на м. Димер (1659). Сини Степана: Іван Степанович (17 ст.), гельмязівський сотник (1684), та Олександр Степанович (р. н. невід. — п. після 1719), переяслав. полковий хорунжий (1684—1708, 1711) і суддя (1712—19). Ця гілка швидко згасла. Ін. гілка йде від молодшого сина гетьмана — Федора Івановича (р. н. невід. — п. 1691), переяслав. полковника (1659), який 1673 переселився до Гетьманщини та зосередив у своїх руках значні маєтності. Його син — Іван Федорович (р. н. невід — п. 1721) — воронківський сотник (1687) та генеральний хорунжий (1708—21), учасник російсько-турецької війни 1676—1681, Кримських походів 1687 і 1689, Прутського походу 1711, підкорення фортець Казікермен (нині м. Берислав), Тавань, Кам’яний Затон та ін. (1695), Полтавської битви 1709, буд-ва каналу в обхід Ладозького озера (1721), а онук — Семен Іванович (бл. 1705 — 1766) — баришівський сотник (1726—37), переяслав. полковий обозний (1737—39) та переяслав. полковник (1739—66), учасник російсько-турецької війни 1735—1739, у т. ч. підкорення Хотина (1739). Племінник Семена Івановича — Матвій Самойлович (р. н. невід. — п. 1786), воронківський сотник (1759—79), а сини — Семен Семенович (бл. 1730 — 1788), надвірний радник (1769), гол. скарбничий Сухопутного шляхетського кадетського корпусу (1770), перекладач із нім. і франц. мов ("О язве моровой, сочинение английского доктора Рихарда Меогда"; СПб., 1772, та ін.); Яким Семенович (1737—1818), генерал-майор у відставці (1778), генеральний суддя Малорос. ген. суду (1796—1802), таємний радник (1799), перекладач із франц. мови (Абат Регенет. "История о виконте Тюренне"; СПб., 1763, 1766); Христофор Семенович (бл. 1740 — 1813), архімандрит Гамаліївського Пустинно-Харлампіївського монастиря (1789—91), єпископ Феодосійський і Маріупольський (1791—99), єпископ Харківський (1799—1813). Син Семена Семеновича — Миколай Семенович (1777—1840), учасник Війни 1812 та закордонного походу рос. армії 1813—14, російсько-турецької війни 1828—1829 та придушення польського повстання 1830—1831, генерал-лейтенант (1827), генерал-губернатор Східного (1833—34) і Західного (1834—36) Сибіру, командир Окремого сибірського корпусу (1834—36), член Військ. ради (1836), а онук — Семен Миколайович (бл. 1806 — 1891), учасник російсько-турец. війни 1828—29, командуючий резервною бригадою 2-ї уланської д-зії (1848—49) та 4-ї кавалерійс. д-зії (1849), генерал-майор у відставці (1851). До цього роду належав Яким Якимович (1780—1840), колезький асесор (1823), дружина якого — Уляна Степанівна, уроджена Вишневська (р. н. невід. — п. 1859), — відома доброчинниця, засновниця "Сулимівської богадільні" в Києві.

Рід С. внесений до 1-ї та 2-ї частин Родовідної книги Полтавської губ.

Імовірно, із цього роду походять Іван Павлович С. (р. н. невід. — п. 1758), великобудиський сотник (1723—34), 2-й полтав. полковий осавул (1734—58), його сини: Андрій Іванович (р. н. невід. — п. після 1771), великобудиський сотник (1734—71), та Петро Іванович (18 ст.), новосенджарівський сотник (із 1734), та онук — Павло Андрійович (бл. 1748 — після 1792), великобудиський сотник (1771—85).

Існують і однойменні роди ін. походження.


Література:
  1. Лазаревский А.М. Сулимовский фамильный архив. «Киевская старина», 1882, № 11
  2. Його ж. Сулимовский архив: Фамильные бумаги Сулим, Скоруп и Войцеховичей 17—18 вв. К., 1884
  3. Його ж. Мотыжинский архив. К., 1890
  4. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914

Посилання:
  • БЕРИСЛАВ
  • ДИМЕР
  • ГАМАЛІЇВСЬКИЙ ПУСТИННО-ХАРЛАМПІЇВСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ХОРУНЖИЙ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ СУДДЯ
  • ГЕТЬМАН
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • КАМ'ЯНИЙ ЗАТОН
  • ХОРУНЖИЙ
  • ХОТИН, МІСТО ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛ.
  • КРИМСЬКІ ПОХОДИ 1687 І 1689
  • ОБОЗНИЙ
  • ОСАВУЛ
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • ПОЛТАВСЬКА БИТВА 1709
  • ПРУТСЬКИЙ ПОХІД 1711
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1676–1681
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1735–1739
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
  • СОТНИК
  • СУЛИМА ІВАН
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ЯН II КАЗИМИР ВАЗА

  • Пов'язані терміни:
  • ГРИБОВСЬКИЙ АНДРІЯН МУСІЙОВИЧ
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ
  • КРОПОТКІН ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • МАКСИМОВИЧІ
  • НОБІЛІТАЦІЯ
  • СТРАВИНСЬКИЙ ІГОР ФЕДОРОВИЧ
  • ЗМІЇВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)