ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СВЕРСТЮК ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Бажан О.Г. СВЕРСТЮК Євген Олександрович [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Sverstiuk_Y (останній перегляд: 17.12.2018)
СВЕРСТЮК ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

СВЕРСТЮК Євген Олександрович (н. 13.12.1928) — літературознавець, публіцист, есеїст. Дійсний член Української вільної академії наук (1996). Один з активних діячів дисидентських (опозиційних) рухів 1960—1980-х років в Україні. Н. в с. Сільце (нині село Горохівського р-ну Волин. обл.). 1952 закінчив філол. ф-т Львів. ун-ту. У 2-й пол. 1950-х рр. працював викладачем укр. літератури Полтав. пед. ін-ту, старшим наук. співробітником НДІ психології Мін-ва освіти УРСР. Упродовж 1961—62 — зав. відділу прози ж. "Вітчизна". Із 1965 до арешту в січні 1972 — відп. секретар редакції "Українського ботанічного журналу". У часи "хрущовської відлиги" — учасник неформальних літ. вечорів, зборів, маніфестацій, брав активну участь у діяльності київ. Клубу творчої молоді. Як літ. критик виступав як на сторінках офіц. періодичної преси, так і "самвидаву". У 2-й пол. 1960-х рр. у "самвидаві" широкого розповсюдження набули його анонімні есе: "Собор у риштованні", "Іван Котляревський сміється", "Остання сльоза", "На мамине свято", памфлет "З приводу процесу над Погружальським". Відмінні від офіц. ідеології оригінальні публіцистичні твори С., які були опубліковані за кордоном, лягли в основу кримінального переслідування (ст. 62 ч. 1 Кримінального кодексу УРСР — антирад. агітація та пропаганда) та суворого суд. вироку щодо літератора — 12 років суворого режиму і заслання. Під час відбування терміну ув’язнення у виправно-трудових таборах Пермської обл. РРФСР брав участь у численних акціях протесту рад. політв’язнів. Після звільнення 1983 працював столяром у Києві. З літа 1987 долучився до роботи неформального об’єднання "Український культурологічний клуб". Із 1989 — засновник і редактор щомісячної християн. газ. "Наша віра", президент Української асоціації незалежної творчої інтелігенції. 1993 обраний президентом Укр. центру міжнар. ПЕН-клубу.

Лауреат Держ. премії України ім. Т.Шевченка (1995), премії ЮНЕСКО ім. К.Копосу (1999).


Праці:
  1. Собор у риштованні. Париж, 1970
  2. Блудні сини України. К., 1993
  3. Шевченко і час. К., 1996
  4. На святі надій. К., 1999
Література:
  1. Шевченківські лауреати: 1962—2001: Енциклопедичний довідник. К., 2001

Посилання:
  • ДИСИДЕНТСЬКІ (ОПОЗИЦІЙНІ) РУХИ 1960–1980-Х РОКІВ В УКРАЇНІ
  • КИЇВ
  • САМВИДАВ
  • УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ТВОРЧОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ
  • УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК (США)

  • Пов'язані терміни:
  • ЧОРНОВІЛ В'ЯЧЕСЛАВ МАКСИМОВИЧ
  • ДОБОША СПРАВА 1972
  • ДИСИДЕНТСЬКІ (ОПОЗИЦІЙНІ) РУХИ 1960–1980-Х РОКІВ В УКРАЇНІ
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ГЛУЗМАН СЕМЕН ФІШЕЛЕВИЧ
  • ГОРБАЧ АННА-ГАЛЯ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • КАФЕДРА
  • КЛУБИ ТВОРЧОЇ МОЛОДІ В УРСР У 1960-Х РР.
  • ОРДЕНИ УКРАЇНИ
  • САМВИДАВ
  • СЕМИКІНА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА
  • ШІСТДЕСЯТНИЦТВО
  • ШУМУК ДАНИЛО ЛАВРЕНТІЙОВИЧ
  • СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ
  • СУЧАСНІСТЬ, ЧАСОПИС
  • СУЧАСНИК, КЛУБ ТВОРЧОЇ МОЛОДІ
  • ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)