ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТОКАРЖЕВСЬКИЙ-КАРАШЕВИЧ ЯН

  Бібліографічне посилання: Швидкий В.П. ТОКАРЖЕВСЬКИЙ-КАРАШЕВИЧ ЯН [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tokarzhevskyj_I (останній перегляд: 17.02.2019)
ТОКАРЖЕВСЬКИЙ-КАРАШЕВИЧ ЯН

ТОКАРЖЕВСЬКИЙ-КАРАШЕВИЧ Ян (Іван-Степан-Марія; Jan Stefan Maria de Tokary Tokarzewski-Karasziewicz; псевд. — І.Остикович; криптоніми — Кн. Т.К., Кн. Т.; 24.06.1885—18.11.1954) — громад. і політ. діяч, дипломат, історик, геральдист, князь. Н. в маєтку Чабанівка (нині село Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.) в сім’ї князя Степана (de Tokary) і княгині Лаури (з Янішевських), походив із давнього литов. роду Токарів, пов’язаного з Україною від 14 ст. 13 червня 1906 закінчив 1-шу Житомир. г-зію, 1906—10 студіював суспільствознавчі науки в ун-тах міст Фрібург (Швейцарія), Відень, Мюнхен (Німеччина), Тулуза (Франція); здобув ступені д-ра філософії та політ. наук (1910). Повернувся в Україну, 1910—18 мешкав та управляв маєтностями в с. Чабанівка. Активною громад. діяльністю почав займатися в часи Першої світової війни. 1911—18 — член і уповноважений орг-цій Червоного Хреста, ген. контролер Подільського земського к-ту допомоги пораненим, голова Грушківського волосного к-ту допомоги сім’ям військовиків. 1917 обраний членом Подільської губернської та Ушицької повітової земських рад.

Із 1918 — на дипломатичній роботі. 11 червня 1918 гетьман П.Скоропадський призначив Т.-К. радником укр. посольства у Відні, його повноваження були підтверджені й урядом Директорії Української Народної Республіки (працював до червня 1919). За дорученням уряду у вересні 1918 провадив переговори з віденською Апостольською нунціатурою у справі підтримки Катол. церкви в Україні. Від 2 серпня 1919 до березня 1920 — радник при посольстві О.Лотоцького, у березні, після відставки посла, виконував обов’язки повіреного у справах України, а від квітня 1920 до 11 грудня 1921 — надзвичайний посол УНР в Туреччині. Перебуваючи на посаді радника, провадив дипломатичні зносини з Ватиканом, був тимчасово направлений зі спец. місією до Рима (Італія) й на особистій аудієнції представив Папі Римському Бенедикту XV складне становище укр. духовенства й Української греко-католицької церкви в Галичині (зокрема, про переслідування митрополита А.Шептицького) та можливості обміну послами між Ватиканом і урядом УНР в екзилі. Із 12 січня 1922 по 1924 — заступник, віце-міністр закордонних справ, керівник мін-ва закордонних справ екзильного уряду УНР у м. Тарнув (Польща). 9 травня 1922 одружився з Оксаною Лотоцькою, донькою О.Лотоцького. 3 вересня 1924 взяв відставку, тоді ж із сім’єю переїхав до Парижа (Франція).

1924—36 проживав у Парижі, провадив активну громад. й наук. роботу. Співробітник "Сomité France—Orient", засновник і редактор інформаційного бюлетеня "France—Ukraine". Фундатор і ген. секретар Франц. т-ва українознавства, голова Наук. ради Міжнар. геральдичного ін-ту. Засновник та голова Укр. т-ва фашизмознавства "Шлях майбутнього" (1935). З метою захисту укр. справ провадив активну пропагандистську роботу серед європ. урядових кіл, вів широку лекторську та публіцистичну роботу, дописував в укр. час. "Тризуб" (Париж); сприяв публікаціям у "Petit Parisien" правдивих інформацій про Голодомор 1932—1933 років в УСРР.

Із 1936 мешкав у Римі, працював у Ватиканському архіві та б-ках, читав лекції про Україну, дописував статті з укр. історії до італ. часописів; секретар редакції щомісячника Мальтійського ордену; голова рим. відділу та заст. голови Міжнар. союзу чужоземних біженців. Наприкінці 1940-х рр. на запрошення Є.Архипенка працював співробітником Укр. родовідної установи та Ін-ту родознавства та знаменознавства (Німеччина), вивчав родовід Орликів; Т.-К. склав докладну генеалогію свого роду, спорідненого з родом Радзивіллів.

Від липня 1948 — у Лондоні (Велика Британія). Член ЦК Антибільшовицького блоку народів, із вересня 1949 — голова укр. делегації Антибільшовицького блоку народів у Великій Британії; співробітник час. "Визвольний шлях". Автор дослідження "Історія української дипломатії" (повністю не видана), окремі частини друкувалися у "Визвольному шляху" (1955).

Почесний рицар Мальтійського ордену.

П. у м. Лондон. Спочатку похований на лондонському цвинтарі Ганнерсбері, 7 липня 1978 перепохований на укр. пантеоні Святого Андрія в Бавнд-Бруці (шт. Нью-Джерсі, США).


Праці:
  1. Олександер Лотоцький: 1870—1939. «Українець—Час» (Париж), 1952, № 11—12
  2. Царгородські спомини (1919—1921). «Визвольний шлях» (Лондон), 1952, кн. 7
  3. До історії роду Орликів. Там само, 1952, кн. 9
  4. Військо Запорозьке низове: історія і легенда. Там само, 1952, кн. 11—12; 1953, кн. 1—2
  5. Гетьман Іван Мазепа — князь Священної Римської Імперії. Там само, 1953, кн. 7
  6. Жінки в житті Мазепи. Там само, 1954, кн. 6—8
  7. Бій під Полтавою. Там само, 1954, кн. 9—10
  8. Велика річниця [Кримської війни, 1853—1856]. Там само, 1954, кн. 12; 1955, кн. 1
  9. До джерел наших державних традицій (уривки з недрукованого твору: Історія української дипломатії). Там само, 1955, кн. 4
  10. Військо Княжої України (військо і військова організація). Там само, 1955, кн. 7
  11. Суспільний лад Княжої України. Там само, 1955, кн. 9; 1957, кн. 11—12; 1958, кн. 1; 1962, кн. 4—9, 12
  12. Хмельниччина з погляду права. Там само, 1958, кн. 1
  13. Люблінська унія і її наслідки [уривок з рукописної праці «Історія української дипломатії»]. Там само, 1958, кн. 12
  14. Впливи українців у литовській державі. Там само, 1961, кн. 1/2, 4
  15. Конституційна історія України. Там само, 1961, кн. 5—11
  16. Симон Петлюра у Парижі (1924—1926). Там само, 1966, кн. 5
Література:
  1. Велика втрата [некролог]. «Визвольний шлях», 1954, кн. 12
  2. Токаржевський-Карашевич Іван (некролог). «Ukrainian Quarterly», 1954, nr. 11
  3. Гошовський Б. Лицар української книги. В кн.: Лицар праці і обов’язку: Збірник, присвячений пам’яті професора Олександра Лотоцького-Білоусенка. Торонто—Нью-Йорк, 1983

Посилання:
  • АНТИБІЛЬШОВИСТСЬКИЙ БЛОК НАРОДІВ (АБН)
  • АРХИПЕНКО ЄВГЕН ПОРФИРОВИЧ
  • БЕНЕДИКТ XV
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ГАЛИЧИНА
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • ЛОТОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГНАТОВИЧ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРЕЙ
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • ТРИЗУБ, ТИЖНЕВИК
  • УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
  • ВАТИКАН
  • ВІДЕНЬ
  • ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ

  • Пов'язані терміни:
  • МЕМУАРИСТИКА
  • ТРИЗУБ, ТИЖНЕВИК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)