ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ (ТУП)

  Бібліографічне посилання: Бойко О.Д. ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ (ТУП) [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tovarystvo_postupovtsiv (останній перегляд: 19.02.2019)
ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ (ТУП)

ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ — нелегальна міжпартійна громадсько-політ. орг-ція ліберально-демократ. характеру, яка протягом 1908—17 стояла на чолі укр. громадсько-політ. життя. Наступ реакції після поразки революції 1905—1907 зробив неможливим діяльність укр. політ. партій. 1908 Українську радикально-демократичну партію (УРДП), яка фактично припинила своє існування як політ. партія, було вирішено перетворити на безпарт. орг-цію на зразок тої, що існувала 1897—1904 (Загальна українська безпартійна демократична організація). ТУП не було партією, його платформа базувалася лише на визнанні принципів автономії, конституціоналізму й парламентаризму. Через це до нього приєдналися люди різних переконань: крім радикал-демократів, членами ТУП стали елементи розгромленої укр. соціал-демократії, частина колишніх есерів та членів ліберальних організацій, окремі представники самостійників, безпарт. укр. інтелігенти. З огляду на політ. ситуацію і заборону царською владою будь-яких проявів національних рухів ТУП було нелегальною конспіративною орг-цією. Т-во об’єднувало укр. нац. еліту, до нього належали М.Грушевський, С.О.Єфремов, Б.Грінченко, В.Винниченко, Є.Чикаленко, М.В.Лисенко, І.Шраг, П.Стебницький, Ф.Матушевський, Д.Дорошенко, А.В’язлов, Ф.Штейнгель, В.Прокопович, Л.Старицька-Черняхівська, деякий час — М.Міхновський та ін.

Т-во складалося з окремих громад, яких по містах України діяло бл. 60-ти (у Києві — 11—12), існувало дві громади в Санкт-Петербурзі та одна в Москві. На чолі т-ва стояла Рада, що перебувала в Києві. Її обирали з’їзди делегатів, що збиралися не менш як два рази на рік у Києві в будинку Є.Чикаленка. Напередодні Першої світової війни до Ради ТУП входили Є.Чикаленко, С.Єфремов, Ф.Матушевський, А.В’язлов, В.Леонтович, А.Ніковський, Л.Яновська, В.Прокопович, Д.Дорошенко, Л.Старицька-Черняхівська, О.Корчак-Чепурківський, Л.Жебуньов, П.Холодний. Неофіц. друкованими органами ТУП вважалися щоденна газ. "Рада" та ж. "Украинская жизнь" (виходив 1912—17 в Москві). Під впли-вом ТУП перебували майже всі "Просвіти", Наук. т-во ім. Шевченка в Києві, якому належала укр. книгарня (колишня редакція "Киевской старины" ).

Діяльність т-ва полягала в організованій підтримці укр. громадсько-культ. т-в і видань, у здобутті прихильників у думських і земських колах, ознайомленні закордонного українства та рос. громадськості з укр. рухом. За словами тупівців, це було "нелегальне товариство для ведення легальної роботи". Гол. справою ТУП була культурницька діяльність, виховання нац. свідомості: українізація шкільної освіти, впровадження укр. мови в громад. установах, суді, Церкві тощо. ТУП керувало роботою "Просвіт", укр. клубів та культурно-освіт. т-в. В плані політ. діяльнос-ті ТУП намагалося створювати блоки з ін. організаціями у відстоюванні нац. прав і політ. свобод, протягом 1911—14 воно активно пропагувало свої ідеї на загальноросійських земських і учительських з’їздах. ТУП встановило зв’язки з опозицією в 3-й і 4-й Державних думах Російської імперії, особливо з лідерами Конституційно-демократичної партії (кадетів; П.Мілюковим, М.Некрасовим, Ф.Родічевим) та групою автономістів-федералістів (В.Обнінським), які визнавали за українцями право на національно- культ. розвиток, а також із рос. вченими О.Шахматовим, В.Вернадським, С.Ольденбургом, Ф.Коршем та ін.

Із початком I світ. війни ТУП зайняло нейтральну позицію як до війни, так і до воюючих д-в, засудило вірнопідданську декларацію ж. "Украинская жизнь", зробило застереження Союзу визволення України, який не мав права виступати від імені всього укр. народу. Члени ТУП масово працювали у воєнізованих гуманітарних орг-ціях (див. Союзи земств і міст), зокрема на Південно-Західному фронті, який оперував на укр. теренах; організували допомогу укр. біженцям із Галичини, утворивши для цього Товариство допомоги населенню Півдня Росії, що постраждало від воєнних дій.

За часів війни ТУП вдавалося до легальних і нелегальних форм роботи. Члени т-ва підтримували зв’язки з думськими фракціями трудовиків і кадетів, хоча кадети були незадоволені нейтральною позицією ТУП щодо війни. Рада ТУП засудила рос. політику в окупованій Галичині і домоглася того, що на вимогу кадетів це питання розглядалося у Державній думі. Громади ТУП неодноразово піднімали питання про українську мову і освіту перед російськими урядовими установами. Наприкінці серпня 1916 Рада т-ва направила делегацію до міністра освіти Росії П.Ігнатьєва у справі введення укр. мови в шкільну освіту. І хоча жодне питання не було вирішено позитивно, делегації тупівців продовжували наїздити в Петроград, щоби нагадувати рос. уряду "про занедбані болі і потреби нашого народу".

У грудні 1916 Рада ТУП оприлюднила політичну декларацію "Наша позиція", з вимогами припинення війни, запровадження "демократичної автономії України, гарантованої такою ж федерацією рівноправних народів" Росії, забезпечення національно-культурних і політ. прав укр. народу. Декларація була розіслана до редакцій багатьох рос. газет. У січні 1917 ТУП надіслало листа президентові США Т.-В.Вільсону, вітаючи його ноту від 18 грудня 1916 щодо принципів завершення війни і реалізації прав націй на самовизначення. Укр. культурно-просвітницька і політ. робота, яка після 1908 провадилася майже виключно силами ТУП, була одним із факторів, що зумовили Українську революцію 1917—1921.

Після Лютневої революції 1917 Рада ТУП виступила організатором наради представників укр. партій і орг-цій, на якій була утворена Українська Центральна Рада. 25—26 (12—13) березня 1917 в Києві відбувся з’їзд ТУП, який ухвалив підтримувати Тимчасовий уряд, домагатися легальними засобами автономії України у складі демократ. федеративної Росії, забезпечити права нац. меншин, змінити назву т-ва на Союз українських автономістів-федералістів. З’їзд також прийняв рішення про відродження УРДП. Під час Всеукраїнського національного конгресу 19—20 (6—7) квітня 1917 відбулася нарада УРДП, яка відновила діяльність партії, створила тимчасовий ЦК. Червнева конференція УРДП (27 червня 1917, Київ) прийняла нову назву — Українська партія соціалістів-федералістів.


Література:
  1. Дорошенко В. Українство в Росії. Новійші часи. Відень, 1916
  2. Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі ХIХ—ХХ століть: Соціально-політичний портрет. К., 1993
  3. Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця ХIХ — початку ХХ століття. К., 1996
  4. Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія: Витоки, ідеологія, організація (кінець ХIХ століття — 1939 рік). К., 2002
  5. Чикаленко Є. Щоденник, т. 1: 1907—1917. К., 2004
  6. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914—1920 рр.). К., 2007

Посилання:
  • АВТОНОМІЯ
  • ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН ХАРЛАМПОВИЧ
  • ДЕРЖАВНІ ДУМИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
  • ДОРОШЕНКО ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ЄФРЕМОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЕЛІТА
  • ГАЛИЧИНА
  • ГРІНЧЕНКО БОРИС ДМИТРОВИЧ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • КОНСТИТУЦІЙНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (КАДЕТИ)
  • ХОЛОДНИЙ ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • КОРЧАК-ЧЕПУРКІВСЬКИЙ ОВКСЕНТІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • КОРШ ФЕДІР ЄВГЕНОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • ЛЕОНТОВИЧ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МАТУШЕВСЬКИЙ ФЕДІР ПАВЛОВИЧ
  • МІХНОВСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • МІЛЮКОВ ПАВЛО МИКОЛАЙОВИЧ
  • МОСКВА
  • НІКОВСЬКИЙ АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ОЛЬДЕНБУРГ СЕРГІЙ ФЕДОРОВИЧ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ
  • ПРОКОПОВИЧ В'ЯЧЕСЛАВ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ПРОСВІТА (1868–1939)
  • РАДА
  • РЕВОЛЮЦІЯ 1905–1907 В УКРАЇНІ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШАХМАТОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ШРАГ ІЛЛЯ ЛЮДВИГОВИЧ
  • ШТЕЙНГЕЛЬ ФЕДІР РУДОЛЬФОВИЧ
  • СОЮЗ УКРАЇНСЬКИХ АВТОНОМІСТІВ-ФЕДЕРАЛІСТІВ
  • СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)
  • СОЮЗИ ЗЕМСТВ І МІСТ - ВОЄНІЗОВАНІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ
  • СТАРИЦЬКА-ЧЕРНЯХІВСЬКА ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНА
  • СТЕБНИЦЬКИЙ ПЕТРО ЯНУАРІЙОВИЧ
  • ТОВАРИСТВО ДОПОМОГИ НАСЛЕННЮ ПІВДНЯ РОСІЇ, ЩО ПОСТРАЖДАЛО ВІД ВОННИХ ДІЙ
  • ТИМЧАСОВИЙ УРЯД
  • УКРАЇНСЬКА РАДИКАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ
  • УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (1917-1920)
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ - ФЕДЕРАЛІСТІВ (УПСФ)
  • УКРАИНСКАЯ ЖИЗНЬ, ЧАСОПИС
  • ВЕРНАДСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
  • В'ЯЗЛОВ АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • ВІЛЬСОН ТОМАС ВУДРО
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНГРЕС 1917 Р.
  • ВИННИЧЕНКО ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ
  • ЗАГАЛЬНА УКРАЇНСЬКА БЕЗПАРТІЙНА ДЕМОКРАТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ (ЗУБДО)

  • Пов'язані терміни:
  • БІДНОВ ВАСИЛЬ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • БУРЖУАЗІЯ
  • ЧИЖЕВСЬКИЙ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • ДОРОШЕНКО ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ЄФРЕМОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ФЕЩЕНКО-ЧОПІВСЬКИЙ ІВАН АНДРІАНОВИЧ
  • ГОЛОСКЕВИЧ ГРИГОРІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ГРИГОРІЇВ НИКИФІР ЯКОВИЧ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛИ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • КОНСТИТУЦІЙНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (КАДЕТИ)
  • ХОЛОДНИЙ ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • КОВАЛЕВСЬКИЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • КРАВЧЕНКО ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • КРИЖАНІВСЬКИЙ ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • КУШНІР МАКАР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КИЇВ
  • ЛЕОНТОВИЧ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • ЛОТОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГНАТОВИЧ
  • МАРКОВИЧ ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ
  • МАЦІЄВИЧ КОСТЯНТИН АНДРІАНОВИЧ
  • МАТУШЕВСЬКИЙ ФЕДІР ПАВЛОВИЧ
  • МІРНИЙ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • НІКОВСЬКИЙ АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • О'КОННОР-ВІЛІНСЬКА ВАЛЕРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
  • ПАДАЛКА ЛЕВ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • САЛІКОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ХОМИЧ
  • ЩЕРБАКІВСЬКИЙ ВАДИМ МИХАЙЛОВИЧ
  • ШРАГ ІЛЛЯ ЛЮДВИГОВИЧ
  • ШТЕЙНГЕЛЬ ФЕДІР РУДОЛЬФОВИЧ
  • ШИРОЦЬКИЙ КОСТЯНТИН ВІТАЛІЙОВИЧ
  • СЛАВИНСЬКИЙ МАКСИМ АНТОНОВИЧ
  • СОЮЗ УКРАЇНСЬКИХ АВТОНОМІСТІВ-ФЕДЕРАЛІСТІВ
  • СТАРИЦЬКА-ЧЕРНЯХІВСЬКА ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНА
  • СТЕБНИЦЬКИЙ ПЕТРО ЯНУАРІЙОВИЧ
  • СИНЯВСЬКИЙ АНТІН СТЕПАНОВИЧ
  • ВАСИЛЕНКО МИКОЛА ПРОКОПОВИЧ
  • ВИННИЧЕНКО ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ
  • ЗАЙЦЕВ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • ЖИТОМИРСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)