ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

УКРІПЛЕНИЙ РАЙОН (УР)

  Бібліографічне посилання: Ющенко М.В. УКРІПЛЕНИЙ РАЙОН (УР) [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ukriplenyj_rajon (останній перегляд: 18.02.2019)
УКРІПЛЕНИЙ РАЙОН (УР)

УКРІПЛЕНИЙ РАЙОН (УР) —1) територія, обладнана системою довгочасних та польових фортифікаційних споруд у поєднанні з інженерними перешкодами, підготовлена для тривалої оборони спеціально призначеними військами самостійно або у взаємодії з польовими військами. Призначення УРу: надійне прикриття важливих операційних напрямків, опорний рубіж для польових військ в обороні, наступі та маневрі у випадку наступу противника на сусідніх операційних напрямках. Осн. елемент УРу — окрема довгочасна фортифікаційна споруда (ДФС), озброєна кулеметами та/або гарматами; до складу УРу входять також командні пункти та сховища; 2) у роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 — особливе військ. формування, призначене для виконання оборонних задач.

Термін "укріплений район" з’явився наприкінці 19 ст., тоді він позначав групу фортець (Варшавський УР). Під час Першої світової війни УРами називали фортеці, включені в лінію фронту (Верденський УР). У роки громадян. війни 1918—22 будували польові УРи (Київський, Петроградський УРи в 1919).

Після I світ. війни в країнах Європи новою формою підготовки території до оборони обрано укріплені лінії, утворені УРами, що мали відкритий тил. Система УРів прийнята в СРСР 1927. УР мав довжину до 200 км, глибину — 2—10 км.

1928—33 в зх. областях СРСР було збудовано 14 УРів з 3328 ДФС (на території України — Київський, Коростенський, Новоград-Волинський, Летичівський, Могилів-Ямпільський; 1703 ДФС). Будували УРи і на Далекому Сх. на кордоні з Китаєм. В Європі буд-во УРів ішло в Німеччині, Франції, Фінляндії (лінії Зігфріда, Мажино, Маннергейма лінія), пізніше — у Бельгії, Чехословаччині, Польщі, Югославії, Греції та ін. 1938 почалося буд-во ще 9-ти УРів на зх. кордоні СРСР (на території України — Шепетівський, Старокостянтинівський, Остропільський, Ізяславський, Проскурівський, Кам’янець-Подільський). Після переносу кордону на захід восени 1939 буд-во УРів уздовж старого кордону було припинено (встигли побудувати 1028 ДФС, у т. ч. на території України — 504). Лінія УРів 1928—39 мала офіц. назву "Довгочасний сухопутний фронт", згодом — "Друга укріплена зона". Назва "Лінія Сталіна" походить з нім. пропаганди.

1940 на новому кордоні почали будувати 22 нові УРи (на території України — Ковельський, Володимир-Волинський, Струмилівський, Рава-Руський, Перемишльський, Чернівецький УРи). УРи 1940—41 мали назву "Укріплені райони на новому державному кордоні" та "Перша укріплена зона"; назва "Лінія Молотова" з’явилася в 1980-х рр. у популярній літературі.

До початку війни (22 червня 1941) було збудовано до 2 тис. ДФС, з них в Україні — до 800. Нові УРи не були готові, й на гол. напрямках противник прорвав їх за 1 день; УРи на старому кордоні також були швидко прорвані. З довоєнних УРів рад. війська утримали лише Карельский УР. Кілька УРів зі спрощеними ДФС, збудовані в ході війни, відіграли певну роль у боях.

Більша частина ДФС захоплених УРів була знищена або пошкоджена. Після війни ці УРи не відновлювали. Карельский УР, УРи в Закавказзі і на Далекому Сх. в повоєнні роки були модернізовані, отримали нове озброєння та утримувалися в бойовому стані до поч. 1990-х рр., коли були розформовані та закинуті. У наш час ДФС колиш. УРів перебувають у занедбаному стані, їх активно нищать мародери. Окремі ДФС УРів у Білорусі, РФ та Україні відновлені як музейно-екскурсійні об’єкти. Прикладом комплексної музеєфікації є історико-культ. комплекс "Лінія Сталіна" біля Мінська (Білорусь).


Література:
  1. Владимирский А.В. На Киевском направлении: по опыту ведения боевых действий войсками 5-й армии Юго-Западного фронта в июне—сентябре 1941 г. М., 1989
  2. Яковлев В.В. История крепостей. М.—СПб., 2000
  3. Кузяк А.Г., Каминский В.В. Железобетонные сооружения укрепленных районов СССР на территории Украины: 1928—1936 гг. «Крепость Россия: Историко-фортификационный сборник» (Владивосток), 2005, вып. 2
  4. Иринархов Р.С. Киевский особый... М.—Минск, 2006
  5. Каминский В.В. Долговременный сухопутный фронт СССР, ч. 1. «Редут» (М.), 2006, № 1
  6. Ющенко М.В., Крещанов А.Л. Владимир-Волынский укрепленный район. «Крепость Россия: Историко-фортификационный сборник» (Владивосток), 2008, вып. 3
  7. Каминский В.В. Каминский В.В. Долговременный сухопутный фронт СССР, ч. 2. «Фортовед» (СПб.), 2012, № 5

Посилання:
  • МАННЕРГЕЙМА ЛІНІЯ
  • МІНСЬК
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ЮГОСЛАВІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ОБОРОННА ОПЕРАЦІЯ В ПІВНІЧНІЙ БУКОВИНІ ТА БЕССАРАБІЇ 1941


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)