Бібліографічне посилання: Кирюшко М.I. ВАКФ, ВАКУФ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vakf (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВАКФ, вакуф (від араб. вакф – утримування) – нерухомість (насамперед земля), дохід з якої ішов на утримання: 1) мечетей, мусульманських шк. (В.-шер – в. духовний); 2) громад. інституцій (В.-адат – в. звичаєвий). Згідно з нормами шаріату, така нерухомість не підлягала відчуженню і оподаткуванню. У Криму в. існував з 15 ст., охоплюючи за часів розквіту ханства бл. 100 тис. десятин землі. Контроль за використанням в. здійснював муфтій Криму. 1890 скасований царською адміністрацією. Відновити в. намагався мусульманський виконавчий к-т Курултаю 1917.