ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВАРШАВСЬКА ІСТОРИЧНА ШКОЛА

  Бібліографічне посилання: Зашкільняк Л.О. ВАРШАВСЬКА ІСТОРИЧНА ШКОЛА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Varshavska_istorychna (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВАРШАВСЬКА ІСТОРИЧНА ШКОЛА

ВАРШАВСЬКА ІСТОРИЧНА ШКОЛА – один із провідних напрямів польс. історіографі останньої чв. 19 ст. Його прихильники дотримувалися ліберальних поглядів і позитивістської методології (див. Позитивізм в історичній науці). Засновники – професори Варшавського ун-ту (тоді Головної шк.) А.Павіньський і Ю.Плебаньський – закликали не обмежувати істор. досліджень політ. історією, а вивчати торгівлю, пром-сть, життя соціальних верств. Провідними вченими шк. стали Т.Корзон, в.Смоленьський, О.Яблоновський, О.Рембовський та ін. Особливого визнання набули праці Т.Корзона "Внутрішня історія Польщі за Станіслава Августа" (1882–88) і в.Смоленьського "Iнтелектуальний переворот у Польщі XVIII ст." (1891), в яких містився аналіз сусп. процесів у Польщі 2-ї пол. 18 ст. у контексті формування новочасного європ. сусп-ва на засадах раціоналізму, демократії та підприємництва.

Закріплення назви "В. і. ш." за цим напрямом відбулося в ході полеміки його представників з істориками Краківської історичної школи (Ю. Шуйський, В.Калінка та ін.), зокрема на сторінках періодичних вид. і на II з'їзді польс. істориків у Кракові 1890. Варшавські історики критикували краківських колег за однобічність і політ. спрямованість їхніх істор. праць, за недооцінку впливу соціально-екон. та інтелектуальних чинників на розвиток сусп-ва, проведення ідеї політ. незрілості польс. правлячих верств і тим самим формування і поширення "песимістичної" концепції історії Польщі. Вчені в. і. ш. натомість пропонували дивитися на польс. історію ширше, враховувати соціальні, госп. та культ.-освіт. зміни, що відбувались у сусп-ві у зв'язку з цивілізаційними процесами в Європі, закликали розробляти й пропагувати "оптимістичне" бачення історії Польщі. Причини занепаду Речі Посполитої наприкінці 18 ст. краківські історики вбачали в необґрунтованих, на їх погляд, намаганнях польс. реформаторів змінити традиційний устрій д-ви, а варшавські – у загарбницькій політиці сусідніх д-в. Серед причин послаблення Польщі представники в. і. ш. називали, зокрема, укр. козац. рух, який вони порівнювали з ін. руйнівними рухами в Зх. Європі.

В. і. ш. розпалася на поч. 20 ст., коли в історіографію стали проникати нові істор. теорії й концепції (неоромантизм, економічна історія та інші).

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Historycy o historii. Od A. Naruszewicza do S. Kętrzyńskiego. 1775– 1918. Warszawa, 1963
  2. Historiografia polska w dоbie pozytywizmu (1865–1900). Warszawa, 1968
  3. Historycy warszawsсy ostatnich dwόch stuleci. Warszawa, 1986
  4. Зашкильняк Л. Формирование и развитие исторической науки в Польше. Львов, 1986.

Посилання:
  • ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ
  • ІСТОРІОГРАФІЯ, ЯК ТЕРМІН
  • КАЛІНКА ВАЛЕРІЯН
  • ПОЗИТИВІЗМ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • ШУЙСЬКИЙ ЮЗЕФ
  • ЯБЛОНОВСЬКІ

  • Пов'язані терміни:
  • ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
  • ЛЬВІВСЬКА ІСТОРИЧНА ШКОЛА
  • ЛЮБОВИЧ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • ПАВІНСЬКИЙ АДОЛЬФ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)