ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВЕЛИЧКО САМІЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ТА ЙОГО ЛІТОПИС

  Бібліографічне посилання: Сас П.М. ВЕЛИЧКО САМІЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ТА ЙОГО ЛІТОПИС [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Velychko_S (останній перегляд: 15.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВЕЛИЧКО САМІЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ТА ЙОГО ЛІТОПИС

ВЕЛИЧКО Самійло (Самоїл) Васильович та його літопис В. (бл. 1670 – після 1728) – історик укр. козацтва, представник риторично-фактографічної течії у вітчизн. історіографії. Н. на Полтавщині. Освіту здобув, очевидно, у Києво-Могилянському колегіумі (див. Києво-Могилянська академія). Від 1690 служив у канцелярії ген. писаря В.Кочубея. Протягом 1705–08 – військ. канцелярист Генеральної військової канцелярії. Наприкінці 1708 під час політ. репресій Петра I в Україні, викликаних визвол. виступом I.Мазепи, був ув'язнений. Після звільнення 1715 оселився в с. Жуки під Полтавою (нині село Полтав. р-ну Полтав. обл.). в. – автор фундаментального істор. трактату (написаного між 1715 і поч. 1720-х рр.), присвяченого подіям укр. історії з серед. 17 до поч. 18 ст. Твір зберігся до наших днів не повністю. 1-й т. рукопису охоплює період з 1648 до 1659 і має назву "Сказанїє о войнi козацкой з полякамі…"; 2-й т. (1660–1700) названо "Повeствования лeтописная о малороссійских и иних отчасти поведениях собранная и здесь описанная". Рукопис містить ілюстрації, в т. ч. портрети дев'ятьох укр. гетьманів. Зберігається у Рос. нац. б-ці у Санкт-Петербурзі, один із списків твору – в Iн-ті рукопису НБУВ. Праця в. вперше опубл. в 4 т. 1848–64 Київською археографічною комісією.

Літопис в. спирається на широку джерельну базу – праці А.Гваньїні, М.Кромера, С.Окольського, С.Пуффендорфа, С.Твардовського, козац. хроніки, документи Генеральної військової канцелярії, мемуари та ін. в. тяжів до змалювання істор. діянь і повчальних подій минулого "високим" стилем за правилами риторичного мист-ва. В дусі такої методології та естетики він вдавався до літ. обробки джерельних текстів, вставок "під документ" (зокрема, йдеться про кілька неавтентичних листів Б.Хмельницького, а також запорожців до різних адресатів). Водночас історик досить коректно ввів до тв. значний масив автентичних документальних матеріалів, причому досить часто спираючись на метод критики писемних пам'яток.

Вузлові концептуальні моменти літопису в. – доведення правомірності визвол. війни (див. Національна революція 1648–1676), виправдання добровільного підданства гетьмана Б.Хмельницького рос. цареві (див. Березневі статті 1654), засудження внутр. чвар і міжусобиць в укр. сусп-ві (див. Громадянські війни другої половини 1650–першої половини 1660-х років в Україні; Руїна), обґрунтування ідей істор., соціальної і політ. винятковості козацтва та ідеї козац. політ. автономізму. Iсторик вважав козац. д-ву Б.Хмельницького правонаступницею частини давньорус. істор. спадщини. Козацтву відводилася націєтворча роль. Iсторик наголошував на престижності походження, етнокульт. і етнополіт. самобутності козаків, а також укр. народу в цілому. У цьому зв'язку він використав, зокрема, сарматський (див. Сарматизм) і хозарський (див. Хозари) історіографічні міфи походження українців, а також політично "паспортизував" українців етнополітонімом "козацько-руський народ". Послідовно проводив думку про станову рівність козацтва і шляхти (причому відмежовував козаків від "простих" посполитих). Позитивно оцінюючи приєднання України до Рос. д-ви, в. водночас засуджував антиукр. політику царизму – розчленування тер. України за Андрусівським договором (перемир'ям) 1667, наступ на традиційні права укр. народу, насамперед козацтва, зруйнування у трав. 1709 рос. військами за указом Петра I Запорозької Січі та ін. В політ. устрої укр. сусп-ва історик виділяв конструктивну і стабілізуючу роль Запороз. Січі, яка, доводив він, була ідеальним інструментом козац. демократії, служила противагою гетьмана-владолюбця і стояла на сторожі православ'я та цілісності Вітчизни. Деструктивним сусп. чинником в. вважав нездатність козац. еліти політично консолідуватися. Хоча в розумінні історії у в. присутні провіденціалістські риси, його істор. мислення в цілому було секуляризованим (світським).

Крім літопису, збереглася ще одна праця в. – "Космографія".

дата публікації: 2003 р.

Праці:
  1. Летопись событий в Юго-Западной России в XVII веке, т. 1–4. К., 1848–64
  2. Сказание о войне козацкой с поляками. К., 1926
  3. Літопис, т. 1–2. К., 1991.
Література:
  1. Иконников в.С. Опыт русской историографии, т. 1, кн. 2. К., 1908
  2. Багалій Д.І. Нарис української історіографії: Джерелознавство, вип. 2. К., 1925
  3. Марченко М.І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). К., 1959; Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. К., 1996
  4. Соболь в. Літопис Самійла Величка як явище українського літературного бароко. Донецьк, 1996
  5. Герасименко Н.О. Iсторичні події на Україні 1657–1659 рр. (гетьманство I. Виговського) у висвітленні С.В.Величка. К., 1999.

Посилання:
  • АНДРУСІВСЬКИЙ ДОГОВІР 1667
  • БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ 1654 Р.
  • ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
  • ГРОМАДЯНСЬКІ ВІЙНИ В УКРАЇНІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 1650 – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 1660-Х РОКІВ
  • ГВАНЬЇНІ ОЛЕКСАНДР ТА ЙОГО ХРОНІКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ САРМАТІЇ
  • ІСТОРІОГРАФІЯ, ЯК ТЕРМІН
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • ХОЗАРИ
  • КОЧУБЕЙ ВАСИЛЬ ЛЕОНТІЙОВИЧ
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ
  • КРОМЕР МАРТИН
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
  • КИЇВСЬКА АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • ОКОЛЬСЬКИЙ СИМЕОН
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПОСПОЛИТІ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • ПУФЕНДОРФ CАМУЕЛЬ ФОН
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • САРМАТИЗМ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • ТВАРДОВСЬКИЙ САМУЕЛЬ
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ

  • Пов'язані терміни:
  • БАРОНІЙ ЦЕЗАР
  • БУЧИНСЬКИЙ-ЯСКОЛЬД ОЛЕКСАНДР
  • ДЕЙНЕКІВ РУХ 1658–1665
  • ДІВОВИЧ СЕМЕН ДАНИЛОВИЧ
  • ДИКАНЬКА
  • ФАЛЬСИФІКАТ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА
  • ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
  • ГРАБ'ЯНКА ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ І ЙОГО ЛІТОПИС УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОЗАЦТВА
  • ІСТОРІЯ РУСІВ, ИСТОРІЯ РУСОВЪ
  • ХОЗАРСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ МІФ
  • КЛЕПАТСЬКИЙ ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ
  • КНИГОЗБІРНІ ВИКЛАДАЧІВ ТА ВИПУСКНИКІВ КИЇВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ
  • КРИТИКА ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
  • МАНЯВСЬКИЙ СКИТ
  • МГАРСЬКИЙ ЛУБЕНСЬКИЙ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ОКОЛЬСЬКИЙ СИМЕОН
  • ПЕТРОВСЬКИЙ МИКОЛА НЕОНОВИЧ
  • ПОГОДІН МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ПУФЕНДОРФ CАМУЕЛЬ ФОН
  • РІГЕЛЬМАН МИКОЛА АРКАДІЙОВИЧ
  • САРМАТИЗМ
  • САВИЦЬКИЙ СТЕФАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ШЕВЧУК ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • СОЛОВЙОВ СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • СТАРОУКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
  • СУДІЄНКО МИХАЙЛО ЙОСИПОВИЧ
  • ТВАРДОВСЬКИЙ САМУЕЛЬ
  • ТИТЛЕВСЬКИЙ МАЦЕЙ
  • ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ ІВАН
  • ВІЙСЬКОВА ІСТОРІЯ
  • ВІЛЬНИЙ НАРОД
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
  • ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА
  • ЗОРКА САМІЙЛО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)