ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВЕЛИКА БОЛГАРІЯ

  Бібліографічне посилання: Приходнюк О.М. ВЕЛИКА БОЛГАРІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Velyka_Bolhariia (останній перегляд: 22.11.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВЕЛИКА БОЛГАРІЯ

ВЕЛИКА БОЛГАРІЯ Перші письмові згадки про болгар (протоболгар) належать до поч. 5 ст. Найпоширенішою є думка, що протоболгари входили до союзу племен на чолі з гунами: приєдналися до союзу в Зх. Сибіру і Приураллі під час руху гунів на зх. На поч. 7 ст. у Приазов'ї після консолідації протоболг. племен, які звільнилися з-під влади Зх.- тюркського каганату, утворилося міцне племінне об-ня з центром у Фанагорії. Воно займало степові тер. між Доном і Дніпром та степову частину Крим. п-ва. Основу г-ва протоболгар становило кочове скотарство, екон. потенціал якого забезпечував життєдіяльність 140–200 тис. осіб. В об'єднанні нараховувалося від 25 до 40 тис. воїнів-вершників.

Згідно з "Iменником" болг. ханів, першим болг. ханом, який очолив в. Б., був Гастун із роду Ермі. Він правив як намісник протягом двох років. Піднесення в. Б. пов'язане з ханом Кубратом з династії Дуло, який панував над болгарами протягом 60 років і помер у часи царювання візант. імп. Константа II (641–668), у 60-ті рр. 7 ст. Вихований та охрещений при імператорському дворі, Кубрат провадив провізант. політику, за що й отримав сан патрикія. Після смерті Кубрата в. Б. розпалася на кілька частин і стала легкою здобиччю хозарів. Частина болгар відійшла в Середнє Поволжя, де згодом постала Волзька Болгарія (див. Болгари волзькі). Болг. племена, очолювані ханом Аспарухом, 679–680 досягли пн.-сх. ч. Балканського п-ва, де разом зі слов'янами утворили Дунайську Болгарію (див. Болгари дунайські).

Болгари доби в. Б. були кочовиками, тому існує мало археол. свідчень про їхнє перебування в степах України. В Приазов'ї відомі поодинокі поховання 2-ї пол. 7 ст., етнічна атрибуція яких, однак, досить проблематична. Кістяки в могилах лежали на спині з витягнутими руками і ногами в прямокутних чи овальних ямах, іноді мали заплічники чи підбої, поруч була зброя, предмети поясних наборів, кінське спорядження тощо. Відомі й багаті захоронення та скарби, в яких були численні вироби із золота та срібла. Достеменно до доби в. Б. належить поселення біля с. Суханове Бериславського р-ну Херсон. обл., яке датується приблизно серед. 7 ст., а також поселення, виявлені на покордонні лісостепу й степу на Полтавщині (біля смт Нові Санжари, сіл Мала Перещепина, Зачепилівка у Новосанжарському, Макухівка у Полтав. р-нах Полтав. обл.). Перещепинський комплекс навіть пов'язують (I.Вернер та ін.) з похованням хана Кубрата (див. Перещепинський скарб).

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Артамонов М.И. История хазар. Л., 1962
  2. Чичуров И.С. Византийские исторические сочинения. М., 1980
  3. Димитров Д.И. Прабългарите по севернето и западнето Черноморие. Варна, 1987
  4. Приходнюк О. Гуни та протоболгари в Європі (за історичними та археологічними джерелами). К., 1999.

Посилання:
  • БОЛГАРИ ДУНАЙСЬКІ
  • БОЛГАРИ ВОЛЗЬКІ
  • ФАНАГОРІЯ
  • ГУНИ
  • ХОЗАРИ
  • НОВІ САНЖАРИ
  • ПЕРЕЩЕПИНСЬКИЙ СКАРБ

  • Пов'язані терміни:
  • ФАНАГОРІЯ
  • ФЕОФАН СПОВІДНИК
  • ГУНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)