ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО РУСЬКЕ

  Бібліографічне посилання: Горобець В.М. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО РУСЬКЕ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Velyke_kniazivstvo_Ruske (останній перегляд: 16.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО РУСЬКЕ

ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО РУСЬКЕ (ВКР) – держ. утворення, що охоплювало землі Київського воєводства, Брацлавського воєводства та Чернігівського воєводства, проголошене Гадяцьким договором 1658. Підлягало верховній владі польс. короля на правах федеративної частини; разом з Короною Польською та Великим князівством Литовським утворювало Річ Посполиту трьох народів. Вища законодавча влада на тер. ВКР належала виборному парламентові – Нац. зборам, а вища виконавча – пожиттєво обраному укр. станами і затвердженому королем гетьману, який виступав одночасно київ. воєводою, першим сенатором ВКР і 0старостою чигиринським. Під його командуванням перебували також ЗС ВКР, що нараховували 60 тис. (за пізнішими таємними домовленостями сторін та постановою сейму 1659 – 30 тис.) козаків і 10 тис. найманого війська. Як і у Великому князівстві Литов., тут встановлювалися держ. посади канцлера, маршалка, підскарбія; формувався вищий судовий трибунал. ВКР отримувало право карбувати власну монету та вести самостійну внутр. політику, однак право на зовн.-політ. діяльність Гадяцьким договором 1658 не передбачалося. Сенаторські посади мали право обіймати лише представники правосл. шляхти. На тер. ВКР, як і в усій Речі Посполитій, церк. унія (див. Берестейська церковна унія 1596) підлягала ліквідації, а церк. майно, захоплене раніше унійцями, поверненню правосл. церкві. Польс. військам заборонялося розташовуватися на землях ВКР. Під час воєн польс. війська вводилися на тер. ВКР за погодженням з гетьманом і перебували під його командуванням.

Уже після підписання Гадяцького договору 1658 укр. кер-во прагнуло розширити тер. ВКР за рахунок введення до його складу Руського воєводства, Волинського воєводства та Подільського воєводства, урядові посади в яких мали по черзі обіймати шляхтичі катол. та правосл. віросповідання. Крім того, порушувалося клопотання про закріплення за гетьманом ВКР права призначати гетьмана наказного, який після смерті великого гетьмана успадковував би всю повноту влади. До прерогатив гетьмана також належало право скасування наданих без узгодження з ним земельних пожалувань і призначень на урядові посади у ВКР, обмеження на його користь прав князівських родин, закріплення за козаками права проживати на тер. Брацлавського, Київ. та Черніг. воєводств. Однак польс. кер-во не погодилося на збільшення тер. та розширення прерогатив уряду. Навпаки, до ратифікованого у трав. 1659 сеймом Речі Посполитої варіанта Гадяцького договору 1658 не увійшло положення про власну монету ВКР, передбачалося лише карбування укр. урядом польс. грошових знаків; виняткова перевага правосл. шляхти в праві обіймання урядових посад поширювалася лише на тер. Київ. воєводства, у Брацлавському та Черніг. воєводствах передбачалося чергування представників правосл. та катол. шляхти, після смерті гетьмана укр. стани мали обирати вільними голосами вже не його наступника, а лише 4 канд., із яких король призначав главу виконавчої влади. З тексту угоди випало положення про ліквідацію Берестейської церковної унії 1596 та повернення колиш. власникам майна, відібраного унійцями у правосл. духовенства.

Дж.: Latopiesiec, albo Kroniczka Joachima Jerlicza. Warszawa–Petersburg, 1853; [Kochowski]. Historia panowania Jana Kazimierza z Klimakterów przez współczesnego tłómacza w skróceniu na polski język przełożona, t. 1. Poznań, 1859; Voluminа Legum, t. 4. Petersburg, 1859; Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 4. СПб., 1863. Те саме, т. 7. СПб., 1872. Те саме, т. 15. СПб., 1892.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Герасимчук в. Виговщина і Гадяцький трактат. "ЗНТШ", 1909, т. 87–89
  2. Смолій в.А., Степанков в.С. Українська державна ідея XVII–XVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації. К., 1997
  3. Яковлева т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття. Причини і початок Руїни. К., 1998
  4. Горобець в.М. Гадяцька унія 1658 року. "Iсторія України", 1998, № 38–39
  5. Грушевський М.С. Iсторія України-Руси, т. 10. К., 1998
  6. Горобець в.М. Гадяцька угода 1658 року у контексті міжнародних відносин. "Київська старовина", 1999, № 1.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1596 Р.
  • БРАЦЛАВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ЧЕРНІГІВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ГАДЯЦЬКИЙ ДОГОВІР 1658
  • ГЕТЬМАН
  • ГЕТЬМАН НАКАЗНИЙ
  • КОРОНА, КРОНА
  • КИЇВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • МАРШАЛОК
  • ПІДСКАРБІЙ
  • ПОДІЛЬСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РУСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВОЛИНСЬКЕ ВОЄВОДСТВО

  • Пов'язані терміни:
  • ГАДЯЦЬКИЙ ДОГОВІР 1658
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • НЕМИРИЧ ЮРІЙ
  • НЕМИРИЧІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)