ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВЕЛИКОДЕРЖАВНИЙ ШОВІНІЗМ

  Бібліографічне посилання: Єфіменко Г.Г. ВЕЛИКОДЕРЖАВНИЙ ШОВІНІЗМ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Velykoderzhavnyj_shovinizm (останній перегляд: 19.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВЕЛИКОДЕРЖАВНИЙ ШОВІНІЗМ

ВЕЛИКОДЕРЖАВНИЙ ШОВІНІЗМ (шовінізм – франц. chauvinisme – від прізв. солдата наполеонівської армії Н.Шовена (N.Chauvin), який був відомий жорстоким ставленням до завойованого араб. нас. під час єгип. експедиції франц. армії 1799– 1801) – ідеологія й практика правлячих верств панівної нації в багатонац. д-ві, що характеризується проповідуванням винятковості чільної (держ.) нації та її виключних переваг над ін. націями, що мешкають у країні. Термін "шовінізм" вживається також щодо міжнар. стосунків між "великою" та "малою" д-вами у випадку нерівноправних взаємовідносин між ними.

У рад. суспільствознавчій науці вважалося, що в.ш. виник в епоху утворення націй та нац. д-в і був властивий як "дореволюційним" багатонац. д-вам (Російській імперії, Австро-Угорщині та ін.), так і багатьом сучасним багатонаціональним д-вам, зокрема США, Югославії, Південно-Африканській Республіці, Великій Британії тощо. Водночас у самому СРСР існування в.ш. після 1930-х рр. заперечувалося.

Від терміна "великодержавний шовінізм" у характеристиці внутр. життя Рад. Союзу парт.-держ. кер-во відмовилося не відразу. В роки, коли здійснювалася 0політика коренізації, саме ухил до в.ш., або, як його ще називали, великорус. шовінізму, вважався осн. небезпекою у нац. питанні, оскільки він заважав залученню до симпатиків більшовиків місц. (в Україні – переважно укр.) нас. Відповідні настанови більшовицького кер-ва були зафіксовані у рішеннях XII (1923) з'їзду РКП(б) та XVI (1930) з'їзду ВКП(б). Однак поряд із цим завжди наголошувалося і про ін. небезпеку – місц. націоналізм. Й. Сталін у виступі на XVI з'їзді ВКП(б), "висвітлюючи" особливості місц. націоналізму і в.ш., наголосив, що на даному етапі більш небезпечним є в.ш.

В Україні в.ш. (рос. шовінізм) проявлявся у зверхньому ставленні до українців та нехтуванні укр. мовою і к-рою частиною зрусифікованого міщанства, інтелігенції та більшовицького кер-ва. Так, 2-й секретар ЦК КП(б)У Д.Лебедь висунув " 0боротьби двох культур" 0теорію, від якої парт.-держ. кер-во формально відмовилося у 1920-ті рр., але фактично застосовувало, починаючи з 2-ї пол. 1930-х рр. Допоки Україна перебувала в складі СРСР, національно свідомі українці вели боротьбу з рос. в.ш. У боротьбу свого часу було втягнуто і більшовицьке кер-во республіки. Частина кер-ва КП(б)У (представники націонал-комунізму) сприйняла всерйоз тезу про необхідність боротьби з проявами в.ш. Це виявилося, зокрема, у наполегливому здійсненні Наркомосом УРСР, який 1927–33 очолював М.Скрипник, українізації політики.

Після упокорення укр. селян голодомором 1932–1933 акценти ВКП(б) у нац. політиці були змінені. На листопадовому 1933 пленумі ЦК КП(б)У було офіційно визнано, що в УСРР осн. небезпекою у нац. питанні є укр. націоналізм. У січ. 1934 на XVII з'їзді ВКП(б) Й.Сталін підтвердив цю тезу ЦК КП(б)У та наголосив, що гол. небезпекою у нац. питанні є той націоналізм, з яким перестають боротися. Нац. політиці стали приділяти менше уваги, термін в.ш. згадувався дедалі рідше. Остаточна відмова від його вживання стосовно характеристики поточного періоду сталася в 2-й пол. 1937–38, коли у нац. політиці ВКП(б) відбувся рішучий поворот до русифікації та пропаганди рос. нац. цінностей у межах усього СРСР. Хоча подальша нац. політика не була однолінійною і дещо змінювалася в залежності від обставин, спроби окремих діячів загострити увагу громадськості на проблемі існування у міжнац. стосунках в.ш. та русифікації парт.-держ. кер-во завжди таврувало як бурж. націоналізм.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Скрипник М. До теорії боротьби двох культур. Х., 1930. Його ж. Зближення і злиття націй за доби соціялізму. Х., 1931
  2. Його ж. Статті та промови, т. 2. Х., 1931
  3. Дзюба І.М. Інтернаціоналізм чи русифікація? К., 1998
  4. Тоимеж Ш. де. Шовен, солдат-землепашец: Эпизод из истории национализма. М., 1999.

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • ЛЕБІДЬ ДМИТРО ЗАХАРОВИЧ
  • НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ
  • НАЦІОНАЛІЗМ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • СКРИПНИК МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ЮГОСЛАВІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)