ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВЕНЕЛІН ЮРІЙ ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Павленко В.В. Венелін Юрій Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Venelin_Ju (останній перегляд: 18.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВЕНЕЛІН ЮРІЙ ІВАНОВИЧ

ВЕНЕЛІН Юрій Іванович (справжнє прізв. – Гуца) (03.04(22.03). 1802 – 07.04(26.03).1839) – історик-славіст, етнограф, філолог. Н. в с. Тибава (нині село Свалявського р-ну Закарп. обл.) в сім'ї священика. Закінчив г-зію в м. Ужгород, навч. в греко-катол. духовній семінарії. 1822 вступив на філос. ф-т Львів. ун-ту, який залишив у зв'язку з переїздом 1825 до Кишинева (нині Молдова), де працював учителем. Там почав вивчати побут болгар, які оселилися в Бессарабії. 1825 переїхав до Москви, 1829 закінчив мед. ф-т Моск. ун-ту. Того ж року видав 1-й т. своєї праці "Стародавні й нинішні болгари". 1830 за дорученням Петерб. АН відвідав Болгарію, Молдову, Волощину, Румелію (осман. пров. на Балканах) з метою вивчення історії і к-ри болгар та їхніх колоній. Зібрані матеріали стали основою для написання низки праць, що поклали поч. зародженню болгаристики як науки в Рос. імперії. Деякі з них вийшли друком уже після його смерті. Поряд з дослідженням історії, літ., мови, фольклору болгар в. цікавився також історією закарп. українців, проблемою походження, складу й структури укр. пісні, укр. правопису. Як дослідник намагався обґрунтувати суто слов'ян. походження болгар і відкидав вплив тюрксько-татар. чинника, виступав проти "норманської теорії" походження Русі (див. Норманська проблема). Послідовний слов'янофіл-романтик, в. надміру захоплювався різноманітними гіпотезами та ідеями, особливо не утруднюючи себе їх глибоким і всебічним аналізом й обґрунтуванням. Це негативно позначилося на його наук. творчості, нерідко призводило до хибних тверджень і висновків. Водночас його праці мали великий вплив на пробудження нац. свідомості болг. народу, відродження болг. нації та розвиток болг. історії, мови, літ., фольклору та етнографії. в. споруджено пам'ятники в Одесі (1842) та Софії (Болгарія).

П. у м. Москва.

дата публікації: 2003 р.

Праці:
  1. Древние и нынешние болгары в политическом, народописном, историческом и религиозном их отношении к россиянам, т. 1–2. М., 1829–41
  2. О характере народных песен у славян задунайских. М., 1835
  3. О зародыше новой болгарской литературы. М., 1838
  4. Влахо-болгарская или дако-славянская грамоты. СПб., 1840
  5. Критические исследования об истории болгар. М., 1857.
Література:
  1. Златарски в.Н. Ю.И.Венелин и значението му за българите. София, 1903
  2. Очерки истории исторической науки в СССР, т. 1. М., 1955
  3. Байцура Т. Юрій Iванович Венелін. Братислава, 1968
  4. Данилюк Д. Iсторія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку ХХ ст.). Ужгород, 1997.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БЕССАРАБІЯ
  • МОСКВА
  • НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА
  • ОДЕСА
  • УЖГОРОД
  • ВОЛОЩИНА

  • Пов'язані терміни:
  • АПРІЛОВ ВАСИЛЬ ЄВСТАТІЄВ
  • ДАВНЬОРУСЬКОЇ НАРОДНОСТІ КОНЦЕПЦІЯ
  • ГАДЖЕГА ЮЛІЙ ПЕТРОВИЧ
  • МОСКВА
  • МОСКВОФІЛЬСТВО
  • РУМУНІЯ
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)