 Бібліографічне посилання: Павленко В.В.
Венелін Юрій Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Venelin_Ju (останній перегляд: 18.09.2019)
 Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
ВЕНЕЛІН ЮРІЙ ІВАНОВИЧ
 |
ВЕНЕЛІН Юрій Іванович (справжнє прізв. – Гуца) (03.04(22.03). 1802 – 07.04(26.03).1839) – історик-славіст, етнограф, філолог. Н. в с. Тибава (нині село Свалявського р-ну Закарп. обл.) в сім'ї священика. Закінчив г-зію в м. Ужгород, навч. в греко-катол. духовній семінарії. 1822 вступив на філос. ф-т Львів. ун-ту, який залишив у зв'язку з переїздом 1825 до Кишинева (нині Молдова), де працював учителем. Там почав вивчати побут болгар, які оселилися в Бессарабії. 1825 переїхав до Москви, 1829 закінчив мед. ф-т Моск. ун-ту. Того ж року видав 1-й т. своєї праці "Стародавні й нинішні болгари". 1830 за дорученням Петерб. АН відвідав Болгарію, Молдову, Волощину, Румелію (осман. пров. на Балканах) з метою вивчення історії і к-ри болгар та їхніх колоній. Зібрані матеріали стали основою для написання низки праць, що поклали поч. зародженню болгаристики як науки в Рос. імперії. Деякі з них вийшли друком уже після його смерті. Поряд з дослідженням історії, літ., мови, фольклору болгар в. цікавився також історією закарп. українців, проблемою походження, складу й структури укр. пісні, укр. правопису. Як дослідник намагався обґрунтувати суто слов'ян. походження болгар і відкидав вплив тюрксько-татар. чинника, виступав проти "норманської теорії" походження Русі (див. Норманська проблема). Послідовний слов'янофіл-романтик, в. надміру захоплювався різноманітними гіпотезами та ідеями, особливо не утруднюючи себе їх глибоким і всебічним аналізом й обґрунтуванням. Це негативно позначилося на його наук. творчості, нерідко призводило до хибних тверджень і висновків. Водночас його праці мали великий вплив на пробудження нац. свідомості болг. народу, відродження болг. нації та розвиток болг. історії, мови, літ., фольклору та етнографії. в. споруджено пам'ятники в Одесі (1842) та Софії (Болгарія). П. у м. Москва. |
дата публікації: 2003 р.
Праці: - Древние и нынешние болгары в политическом, народописном, историческом и религиозном их отношении к россиянам, т. 1–2. М., 1829–41
- О характере народных песен у славян задунайских. М., 1835
- О зародыше новой болгарской литературы. М., 1838
- Влахо-болгарская или дако-славянская грамоты. СПб., 1840
- Критические исследования об истории болгар. М., 1857.
Література: - Златарски в.Н. Ю.И.Венелин и значението му за българите. София, 1903
- Очерки истории исторической науки в СССР, т. 1. М., 1955
- Байцура Т. Юрій Iванович Венелін. Братислава, 1968
- Данилюк Д. Iсторія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку ХХ ст.). Ужгород, 1997.
|
див. також ресурси 