ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВЕРНАДСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Даниленко В.М. ВЕРНАДСЬКИЙ Володимир Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vernadskyj_V (останній перегляд: 19.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВЕРНАДСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

ВЕРНАДСЬКИЙ Володимир Іванович (12.03(28.02).1863 – 06.01. 1945) – основоположник геохімії, біогеохімії та радіології, автор теорії ноосфери, філософ, мислитель. Акад. Петерб. АН (1909; з трав. 1917 РАН, з лип. 1925 АН СРСР), один із засн. УАН та її перший президент (1918–21), почесний чл. багатьох іноз. академій і наук. т-в. Батько Г.Вернадського. Походив з давнього козац. роду. Н. в м. Санкт-Петербург. Син І.Вернадського та Г.Константинович. Дитячі роки провів у Харкові. 1885 закінчив Петерб. ун-т із наук. ст. канд. наук і був залишений у вузі для підготовки до професорського звання. Впродовж 1888– 90 навч. у Німеччині, Франції. Від 1890 – приват-доц., від 1898 – проф. Моск. ун-ту. 1911 на знак протесту проти порушення університетської автономії подав у відставку. Відвідав США, Ін-т радію у Парижі. Як акад. Петерб. АН створив 1914 геол. та мінералогічний музей Акад. З його ініціативи була створена Комісія з вивчення природних сил Росії Петерб. АН. Брав участь у революц. русі, був ред. газ. "Русские ведомости", чл. ЦК Конституційно-демократичної партії. Після Лютневої революції 1917 – заст. міністра освіти Тимчасового уряду. Від листоп. 1917 жив у Полтаві, Києві. 1918–21 – президент УАН (див. Національна академія наук України). 1920– 21 – проф. Таврійського ун-ту в Сімферополі. Од 1922 – у Петрограді (нині С.-Петербург). За участі в. були створені Держ. радієвий ін-т (1922), Комісія з історії знань (1922), біогеохімічна лабораторія (1924) РАН, дир. якої він був до кінця свого життя.

в. – організатор багатьох наук. напрямів: генетичної мінералогії, геохімії, біогеохімії, геохімічної еволюції, геохімії ландшафтів, радіології, гідрогеології, наукознавства, вчення про живу речовину. Основоположник теорій біосфери й ноосфери. Збагатив науку глибокими ідеями, зокрема про роль живих організмів у геохімічних процесах, висунув ряд наук. положень важливого практичного значення: пошуків радіоактивних мінералів, визначення абсолютного віку гірських порід та ін. Він – автор понад 400 наук. праць, опубл. за життя, сотень ін., опубл. пізніше і ще не опубл. Лауреат Сталінської премії (1943).

П. у м. Москва.

Ім'я в. присвоєно Нац. б-ці України (див. Бібліотека національна України імені в.І.Вернадського), Ін-тові заг. та неорганічної хімії НАН України. Президією НАН України заснована премія ім. Вернадського.

дата публікації: 2003 р.

Праці:
  1. Избранные сочинения, т. 1– 5. М., 1954–60
  2. укр. пер. – Вибрані праці. К., 1969
  3. Размышления натуралиста, кн. 1–2. М., 1975–77
  4. Труды по биохимии и геохимии почв. М., 1992
  5. Живое вещество и биосфера. М., 1994
  6. Дневники. 1917–1921 (октябрь 1917 – январь 1920). К., 1994
  7. Дневники. 1917–1921 (январь 1920 – март 1921). К., 1997.
Література:
  1. Баландин Р.К. Вернадский: жизнь, мысль, бессмертие. М., 1979
  2. Мочалов И.И. Владимир Иванович Вернадский (1863–1945). М., 1982
  3. Сытник К.М. и др. в.И.Вернадский: жизнь и деятельность на Украине. К., 1984
  4. в.І.Вернадський. Громадянин. Вчений, мислитель: Праці вченого та література про нього з фондів ЦНБ ім. в.І.Вернадського НАН України. К., 1992
  5. Аксенов Г.П. Вернадский. М., 1994
  6. Члени-засновники Національної академії наук України. К., 1998.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БІБЛІОТЕКА НАЦІОНАЛЬНА ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
  • КОНСТИТУЦІЙНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (КАДЕТИ)
  • ХАРКІВ
  • КИЇВ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • ПОЛТАВА
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СІМФЕРОПОЛЬ
  • ТИМЧАСОВИЙ УРЯД
  • ВЕРНАДСЬКИЙ ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ВЕРНАДСЬКИЙ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АПАНОВИЧ ОЛЕНА МИХАЙЛІВНА
  • БАГАЛІЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • БЕЙЛІСА СПРАВА
  • БІБЛІОТЕКА НАЦІОНАЛЬНА ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
  • ДОКУЧАЄВ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЕКОЛОГІЧНИЙ РУХ
  • ФРАНЦІЯ, ФРАНЦУЗЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ІСТОРІЯ НАУКИ
  • ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
  • ІСТОРІОСОФІЯ, ІСТОРІОСОФСЬКІ КОНЦЕПЦІЇ
  • КОНСТИТУЦІЙНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (КАДЕТИ)
  • КІСТЯКІВСЬКИЙ БОГДАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КІЗЕВЕТТЕР ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КРИМСЬКИЙ АГАТАНГЕЛ ЮХИМОВИЧ
  • ЛАППО-ДАНИЛЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • ЛОМОНОСОВ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • МАКСИМЕНКО ФЕДІР ПИЛИПОВИЧ
  • МЕМУАРИСТИКА
  • МОСКОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ІМЕНІ М. ГРИШКА НАН УКРАЇНИ
  • ПОЛТАВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО
  • РОСІЙСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ НАУКОВИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ
  • ТАРАНОВСЬКИЙ ФЕДІР ВАСИЛЬОВИЧ
  • ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ТОВАРИСТВО ДОСЛІДНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ, ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ В ЛЕНІНГРАДІ
  • ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ (ТУП)
  • ВЕРНАДСЬКИЙ ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ВЕРНАДСЬКИЙ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)