ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВЕРТОВ ДЗИГА

  Бібліографічне посилання: Бондарчук П.М. ВЕРТОВ ДЗИГА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vertov_D (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВЕРТОВ ДЗИГА

ВЕРТОВ Дзиґа (справжнє прізв., ім'я та по батькові – Кауфман Денис Аркадійович; 02.01.1896 (21.12.1895)–12.02.1954) – кінорежисер, сценарист, теоретик кіно, один із засн. вітчизн. і світ. документального кіно. Н. в м. Білосток (нині Польща). Від 1918 працював у від. кінохроніки Моск. кінокомітету; з 1926 – у Всеукр. фотокіноуправлінні (ВУФКУ). 1922 створив групу "Кінооко", яка заперечувала худож. творчість і драматургію в кіно і протиставляла худож. узагальненню зображення конкретних фактів. Виступив із низкою теор. статей і маніфестів, у яких обґрунтував метод групи. Здійснив новаторську розробку основ документального кіно як образної кінопубліцистики. Тв.: "Річниця революції" (1919), "Агітпоїзд ВЦВК" (1921), "Iсторія громадянської війни" (1922), "Крокуй, Радо!", "Шоста частина світу" (обидва – 1926), "Три пісні про Леніна" (1934), "Колискова" (1937), "Клятва молодих" (1944), низка кіножурналів "Новини дня". Засн. документального тематичного кіножурналу "Кіноправда" (1922–25), в якому вперше в історії кіно застосував прийом монтажного співставлення. Фільми в. "Одинадцятий" (1928), "Людина з кіноапаратом" (1929), "Симфонія Донбасу" ("Ентузіазм", перший вітчизн. звуковий фільм, 1930), зняті на Київ. кінофабриці, стали основою укр. рад. кінопубліцистики.

П. у м. Москва.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Абрамов Н.П. Дзига Вертов. М., 1962
  2. Дзига Вертов в воспоминаниях современников. М., 1976
  3. Рошаль Л.М. Дзига Вертов. М., 1982.

Посилання:
  • МОСКВА

  • Пов'язані терміни:
  • НАЦІОНАЛЬНА КІНОСТУДІЯ ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)