ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВЕТУХІВ МИХАЙЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Даниленко О.В. ВЕТУХІВ Михайло Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vetukhiv_M (останній перегляд: 24.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВЕТУХІВ МИХАЙЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ

ВЕТУХІВ Михайло Олексійович (25.07.1902–11.06.1959) – учений-біолог, організатор с.-г. науки в Україні, педагог, громад. та політ. діяч. Перший президент Української вільної академії наук у США, дійсний чл. НТШ. Н. в м. Харків. 1923 закінчив Харків. с.-г. ін-т, у якому працював від 1926 – доц., од 1928 – проф., зав. каф-ри. Займався селекцією тварин, досліджував генетику. Брав участь у громад.-культ. житті. Допомагав в "українізації" вузів та наук. установ України. У зв'язку із загрозою репресій виїхав до Москви. 1934–41 працював проф. Моск. ветеринарно-зоотех. ін-ту та кер. від. ветеринарної генетики Всесоюзного ін-ту експериментальної ветеринарії. Перед початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 вернувся до Харкова, викладав генетику в Харків. ун-ті. За гітлерівської окупації очолював Харків. земельну управу. 1942–43 – ректор Харків. ун-ту. Співпрацював з укр. демократ. колами, за що був арештований гестапо (1943). Після звільнення переїхав до Львова (тоді – Генеральна губернія), де викладав на вищих мед. курсах, а згодом – до Відня. Працював у Віденському ун-ті генетиком-експериментатором. Не полишав громад. роботи. Був чл. представництва Українського центрального комітету у Відні. 1945 призначений міністром внутр. справ в уряді УНР на еміграції. По закінченні війни перебував у Німеччині, а 1949 емігрував до США. Брав активну участь у створенні УВАН в США: від 1950 і до кінця життя її президент. Керував видавничою діяльністю УВАН, започаткував і редагував англомовні "Аннали". Водночас працював у від. зоології Колумбійського ун-ту (Нью-Йорк). Серед учених-генетиків став відомим як автор нової теорії у вивченні спадковості. Брав діяльну участь у роботі багатьох укр.-амер. громад. орг-цій. 1949 обраний віце-президентом Українського конгресового комітету Америки, від 1954 був чл. Ген. асамблеї Інституту вивчення СРСР у Мюнхені (Німеччина).

П. у м. Нью-Йорк.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Осередок української науки за рубежем. "Вісник АН УРСР", 1991, № 1
  2. Луцький Ю. Початки "Анналів": [Спогади]. "Український історик", 1995, т. 32, № 1–4
  3. Антонович М. 50-річчя УВАН. Там само
  4. Винниченко І. Півстоліття служіння Україні [УВАН у США]. "Українське слово", 1995, № 4
  5. Шевельов Ю. Люди Академії, мури Академії, книги Академії. Спогади і міркування з нагоди 50-х роковин УВАН у США. "Сучасність", 1996, № 1
  6. Рябчук М. Ювілей Академії. "Українська культура", 1996, № 1
  7. Панченко в. Листи з Нью-Йорка. "Кур'єр Кривбасу", 2001, № 139.

Посилання:
  • ГЕНЕРАЛЬНА ГУБЕРНІЯ
  • ГЕСТАПО
  • ІНСТИТУТ З ВИВЧЕННЯ СРСР
  • ХАРКІВ
  • ЛЬВІВ
  • МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
  • МОСКВА
  • УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК (США)
  • УКРАЇНСЬКИЙ КОНГРЕСОВИЙ КОМІТЕТ АМЕРИКИ
  • УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)