ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВІДЬМА

  Бібліографічне посилання: Писаренко Ю.Г. ВІДЬМА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vidma (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВІДЬМА

ВІДЬМА (від давньорус. ведь – знання, чаклунство) – найпоширеніший жін. персонаж укр. (загалом слов'ян.) демонології, яскрава представниця т. зв. нечистої сили (чоловік – відьмач, відьмак). Образ в. пов'язаний з первісною вірою у здатність людини через особливі магічні дії впливати певним чином на природу та повсякденне життя громади. в. знається на чарівних властивостях рослин, тварин, речовин, може набирати вигляду речі (голки, свічки тощо), істоти (чорної кішки, сороки та ін.), вільно пересуватися в просторі (літає на мітлі, кочерзі). в. або шкодить (позбавляє корів молока, насилає хвороби, неврожаї та ін. негаразди), або допомагає (лікує, забезпечує закоханим прихильність коханих). в. бувають уроджені та навчені. Перші – більш доброзичливі до людей. Вважалося, що в. об'єднуються у громади, які під найбільші християн. свята злітаються на т. зв. Лисі гори, де влаштовують шабаш. Найвідоміші оповіді про в. пов'язані з Лисою горою у Києві. Зловмисні дії сусідок, яких через їхню злобливість вважали в., не раз ставали предметом скарг селян та міщан до суду. У добу середньовіччя у Європі жінок, яких визнавали в., суди інквізиції засуджували до спалювання. В Україні ця практика поширена не була, хоча є згадки про те, що в. забивали, виганяли тощо. За повір'ям, щоб убезпечитися від померлої в., у її могилу годилося вбити осиковий кілок. До сьогодні прізвисько "В." використовується або як оцінка непривабливої зовнішності чи поведінки, або навпаки – надзвичайної жін. вроди. Образ в. поширений у фольклорі та його літ. обробках (зокрема, у творах М.Гоголя, Г.Квітки-Основ'яненка, М.Булгакова та ін.).

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Иванов П.В. Народные рассказы о ведьмах и упырях. В кн.: Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. К., 1991
  2. Гнатюк в. Нарис української міфології. Львів, 2000.

Посилання:
  • БУЛГАКОВ МИХАЙЛО ОПАНАСОВИЧ
  • ГОГОЛЯ МИКОЛИ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНІ МУЗЕЇ
  • КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ
  • КИЇВ
  • СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

  • Пов'язані терміни:
  • УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: МІФОЛОГІЧНІ ВІРУВАННЯ
  • ВОРОЖІННЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)