ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВІЙСЬКО ГРЕКО-АЛБАНСЬКЕ

  Бібліографічне посилання: Бачинська О.А. ВІЙСЬКО ГРЕКО-АЛБАНСЬКЕ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vijsko_hretsko_albanske (останній перегляд: 15.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВІЙСЬКО ГРЕКО-АЛБАНСЬКЕ

ВІЙСЬКО ГРЕКО-АЛБАНСЬКЕ – умовна назва військ. формувань, створених у Російській імперії з грец. і албанських переселенців. Було сформоване здебільшого з греків і албанців, які служили на боці Рос. імперії під час російсько-турецької війни 1768–1774, а після її закінчення переселилися до Росії. Вступали до війська й раніше неслужилі переселенці, а також окремі українці, вірмени, крим. татари, італійці. Переселенці з греків і албанців спочатку одержали дозвіл оселитись у Криму біля фортець Керч і Єнікале і на тер. майбутнього Ялтинського пов., але через брак тут земель їм надали також ще п'ять с-щ біля м. Таганрог (нині місто Ростовської обл., РФ). Переселенці мали пільги при сплаті податків, веденні торгівлі тощо. На серп. 1776 в Керчі, Єнікале й с-щах біля Таганрога мешкало бл. 1236 греків і албанців.

Юридично і фактично військо оформилося протягом берез. 1775 – серп.–верес. 1776, коли албанські (грец.) команди почали нести військ. службу. Команди формувалися за штатами регулярних відділів рос. армії. В мирний час військо підлягало юрисдикції губернатора Азовської губернії, а під час бойових дій було під командою призначених Військ. колегією військ. осіб. Албанські команди мали нести гарнізонну караульну службу в Таганрозькій фортеці, а під час бойових дій могли бути переведені на ін. місце служби. Після закінчення строку військ. служби рядові могли за власним бажанням записуватися до купецького або міщанського стану. Загалом, значення в.г.-а. як бойової одиниці не було істотним через малу кількість греків-переселенців і їхнє небажання нести військ. службу. Більшість переселенців віддавала перевагу цивільним справам: торг. операціям, ремісництву, садівництву, тваринництву, інколи хліборобству. З початком російсько-турецької війни 1787–1791 підвищилися вимоги до несення служби. Частина греків і албанців була зарахована до Чорномор. флоту. Інші мали нести прикордонну службу на чорномор. узбережжі, запобігаючи висадкам турец. десантів і можливим заворушенням місц. татар. нас. Крім того, албанські команди були задіяні до служби на митницях і карантинах.

Під час подорожі імп. Катерини II Кримом було створено "Амазонську роту" (кінний ескадрон) на чолі з О.Сарандакі (Шидянською), яка складалася з доньок албанських і грец. військових. Ця рота стала символічним почтом імператриці на її шляху.

Через зростання вимог командування та нерегулярне і неповне фінансування урядових програм щодо переселенців умови життя більшості з них погіршилися, що призвело до втеч у Туреччину. 20 трав. 1797 в.г.-а. офіційно було розформоване, але орг. і структурні його перетворення проходили аж до 1859: спочатку військо реформували у полк, потім – у Грец. піх. батальйон, який перемістили ближче до дунайського театру майбутніх бойових дій – під м. Одеса, в с. Арнаутівка (нині смт Олександрівка Овідіопольського р-ну).

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Сафронов С. Остатки греческих легионов в России или нынешнее население Балаклавы (исторический очерк). "Записки Одесского общества истории древностей", 1844, т. 1
  2. Казачьи войска: хроники гвардейских казачьих частей. СПб., 1912
  3. Теохаріді Т.Ю. Грецька військова колонізація на Півдні України наприкінці XVIII та на початку XIX ст. "Вісник Одеської комісії краєзнавства при Всеукраїнській академії наук", 1929, ч. 4–5
  4. Шиян Р.І. Козацтво Південної України в останній чверті XVIII ст. Запоріжжя, 1998.

Посилання:
  • АЗОВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЄНІКАЛЕ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КЕРЧ
  • ОДЕСА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768–1774
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787–1792


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)